22. Основні категорії та політичні парадигми в політичній теорії Грушевського та Драгоманова.

Філософсько-політична концепція Михайла Драгоманова

Першим серед українських енциклопедистів, засновників ліберально-демократичної думки, державника з великої літери можна назвати М. Драгоманова. Твори: «Положение и задачи науки древней исто­рии», «Шевченко, українофіли і соціалізм», «Чудацькі думки про україн­ську національну справу» та ін. Політичні погляди М.Драгоманова формувалися під значним впливом ліберальних і соціалістичних ідей, поширених у Європі ХІХ ст. Основною ланкою має бути громада. Відносини між громадами мають будуватися на федеративній основі. Громади як вільні й самостійні утворення будують федерацію знизу до гори. А в наступному це призведе до децентралізації тогочасної Росії. Сама ж децентралізація, на думку, вченого, повинна стати основою для утвердження самоврядування. Вчений продовжив та розвинув концепцію федералізму М.Костомарова, запропонувавши самостійність сильних обласних органів влади. Для реалізації місцевими громадами своїх повноважень, необхідно приділити значну увагу процесу формування місцевих органів управління (виключно на ос­нові загального та рівного виборчого права). Громадянське суспільство, за поглядами Михайла Драгоманова, утворюється внаслідок еволюції людсько­го розвитку в первісному періоді та закінчується утворенням політичної форми общини. Він обґрунтовував можливість побудови громадянського суспільства тільки шляхом по­ступових перетворень. Драгоманов вважав, що Україна повинна бути федерацією вільних громад у рамках міжнародної федерації таких громад на основі аграрного соціалізму, без армії, з народною міліцією, коли кожен громадянин має власну зброю. Усі зазначені положення зайшли своє відображення у конституційному проекті М. Драгоманова «Воль­ний Союз - Вільна Спілка. Проект заснування Статуту українського суспільства».Для М.Драгоманова пропаганда націона­льної виключності, формування в українській свідомості ідеї ненависті до інших людей за етнічною ознакою бу­ли неприйнятними. Ворогами українців, вважав учений, с не росіяни, не поляки чи представники інших національностей, а державно-бюрократичний апарат імперії, власники фабрик і заводів, великих маєтків, що гноблять усіх трудящих, незалежно від їх національної приналежності.М.Драгоманов відзначив головну причину поділу суспільства на бідних і багатих - наявність приватної власності. Позбутися злиднів – організувати колективну працю за умови колективної власності громади на землю і знаряддя праці. Здійснити це можливо тільки еволюційним шляхом, був противником революцій та революційних перетворень, що несуть насильство.

Філософсько-політична доктрина Михайла Грушевського

Його політичні ідеї базуються на двох принципових моментах: представницькій системі правління та широкій децентралізації держави на грунті національної та регіональної автономії. 

Політичні погляди Грушевського були продовженням демократичних традицій політичної думки України ХІХ ст. Він вважав, що створення держави повинно бути справою самого народу. Держава має захищати інтереси мас, забезпечувати їм свободу, рівноправність, справедливість. Державний устрій має бути принципово новим, без абсолютизму і централізму влади. Майбутнє українського народу та його держави Грушевський бачить як його національне визволення, створення власного демократичного автономного державного самоврядування та об’єднання з такою ж демократичною Росією, якою вона теж має стати внаслідок соціальних перетворень. Головним напрямом його політологічних дос­ліджень була проблема національного самовизначення. Це поняття він формулював чітко: цілковита самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням запитів національного розвитку й самовизначення будь-якої народно­сті, що займає певну територію й має достатні нахили та енергію розвитку. Головним предметом цієї праці є «нарід», «маса народня», які, за твердженням ученого, «перейняті духом демократизму». Проте не зовсім зрозуміло, чи йшлося про одне поняття з тотожним змістом, але у двох термінах («народ» і «маса народня»), чи про два поняття, кожне зі своїм змістом. М. Пріцак, дослідник творчості М. Грушев­ського, зазначав, що ці поняття, як і поняття «маса», вжи­ваються досить вільно. Крім свого загального значення, поняття «нарід» означає ще «суспільність», яка, називаю­чись ще «громадою», є лише активною частиною '»маси народньої». «Маса народня» — це вихідна точка опори, на •якій дослідник повинен координувати свої наслідки. Щодо ролі мас, то М. Грушевський зазначав, що «без­посередніх вказівок стрічається мало, тому доводиться говорити про розвиток політичних подій, які визначали дальші напрями народного життя».