56. Держава як політичний інститут. Місце і роль держави в політичній системі суспільства
Держава
- це основний інститут політичної системи
суспільства, що здійснює управління
суспільством, охорону його політичної
і соціальної структури на основі права
за допомогою спеціального механізму
(апарату); особлива
форма організації політичної влади в
суспільстві, володіючої суверенітетом
і здійснюючої управління суспільством
на основі права за допомогою спеціального
механізму (апарату).
Питання
про походження держави протягом багатьох
сторіч було предметом довгих дискусій.
Висувалися різні гіпотези і теорії:
теократична(Аквінський,Аврелій Августин),
патріархальна концепція (Конфуцій,Арістотель),
договірні теорії походження держави
(Дж.Локк, Т.Гоббс, Ж.Ж.Руссо.
Саме держава як орган влади та управління в масштабі всього суспільства виступає її стрижневим елементом, ядром. Саме навколо державної влади як концентрованого втілення політики в загальнонаціональному вимірі формуються інтереси інших політичних інститутів, точиться боротьба політичних партій за те, щоб здобути важелі державного управління. У самій державності з точки зору реалізації політичних інтересів та програм провідними виступають такі державні інститути, як парламент та уряд. Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:
1. об'єднує все населення країни на умовах особливого членства в державі, своєрідної належності до держави, що пов'язана з фактом постійного проживання на її території, або набуття такої специфічної ознаки, як громадянство чи підданство
2. виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за уповноваженням народу як єдиного законного представника народного (національного) суверенітету.
3. являє собою єдину форму політичної організації населення, яка відбиває і реалізує загальнонаціональну волю, що інтегрується на основі інтересів громадян, соціальних груп та верств населення за посередництвом інститутів громадянського суспільства, зв'язує в одне ціле як політичну систему суспільства, так і все суспільство в цілому.
4. державна влада як найбільш суттєва ознака державної організації має таку політико-правову властивість, як суверенність.
5. видає загальнообов'язкові правила поведінки, насамперед у формі законів, а також інших нормативно-правових актів, доводить їх до реалізації. 6. має постійний професійний апарат для здійснення управління суспільством, у якому працюють спеціально підготовлені для такої діяльності кадри -- державні службовці.
7. володіє монополією на легальне застосування насилля, яке здійснюється за допомогою збройних сил та інших «матеріальних придатків влади» -- установ для утримання засуджених тощо.
Тому жодна політична партія не може претендувати на створення власних збройних формувань, застосовувати до своїх членів чи інших осіб заходи примусового характеру. Зокрема, присвоєння політичними партіями чи іншими об'єднаннями громадян повноважень на утворення воєнізованих формувань забороняється Конституцією України 1996 року і переслідується законом.
Форми активності держави, її суспільне призначення реалізуються через її функції, які традиційно поділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх функцій можна віднести економічну, соціальну, організаторську, правову, політичну, освітню, культурну, виховну тощо:
економічна функція держави виражається в організації, координації, регулюванні економічних процесів за допомогою податкової і кредитної політики, створенні стимулів економічного зростання або здійснення санкцій;
соціальна - полягає в задоволенні потреб людей в роботі, житлі, підтримці здоров'я; наданні соціальних гарантій старим, інвалідам, безробітним, молоді; страхуванні життя, власності, здоров'я;
правова - включає забезпечення правопорядку, встановлення правових норм, які регулюють суспільні відносини і поведінку громадян. Захист правових норм здійснюється спеціальними правоохоронними органами держави (суд, прокуратура і т.д.).
культурно-виховна - направлена на створення умов для задоволення культурних потреб населення, залучення їх до досягнень світової художньої культури, можливості самореалізації в творчості;
політична - є однією з головних функцій держави, яка полягає в забезпеченні політичної стабільності, виробленню політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням широких верств населення або підтримки політичного панування класу-власника.
Серед
зовнішніх
функцій
можна виділити:
функцію взаємовигідної співпраці в економічній, соціальній, технологічній, культурній, торгової і інших сферах з іншими країнами;
функцію оборони країни.
Як сукупність зовнішніх ознак держави вона включає три елементи: форму правління, форму державного устрою, політичний режим.
Методика проведення семінарського заняття на тему: “Політична культура і політична свідомість”.
План
2.1. Політична культура і політична свідомість.
2.2. Сутність політичної культури у визначені Г.Алмонда, С.Верби, Є.Вятра.
2.3. Якості, що визначають політичну культуру особи.
2.4. Типи політичних культур: патріархальна, підданицька, активістська.
Основні поняття:політична свідомість, звичайний, рівні свідомості,суспільна думка, політична культура.
Завдання для самостійної роботи.
На основі спостережень за оточуючим вас суспільним середовищем (студентська група, потік, факультет, курс, сім’я) спробуйте визначити рівень індивідуальної і масової політичної свідомості.
Дайте характеристику політичної культури політичної еліти України.
Зміст поняття «політична культура» включає історичний досвід, пам'ять соціальних спільнот і окремих індивідів у сфері політики, їх орієнтації, навики, що впливають на політичну поведінку. Цей досвід містить в узагальненому, перетвореному вигляді вражень і переваг у сфері зовнішньої і внутрішньої політики. Історія поняття починається з 1956 р. Саме тоді термін «політична культура» був введений у науку американським політологом Г. Алмондом. У його розумінні, це особливий тип орієнтації на політична дія, що відображає специфіку тієї чи іншої політичної системи.
Визначення політичної культури діляться на 4 основні групи. По-перше, психологічні визначення. Політична культура розглядається в них як набір орієнтації на політичні об'єкти. По-вmopих, визначення узагальнені. У них політична культура розуміється і як установка, і як поведінкові акти. По-третє, об'єктивні політичні визначення. Культура позначає в них об'єкти влади, що санкціонують поведінку учасників, прийнятну для даної системи. Особливості системи тут важливіше, ніж стану індивідів. По-четверте, евристичні визначення. Політична культура розглядається як гіпотетичний конструкт, створений в аналітичних цілях. Види: активістська,підданська, патріархальна.
Політична свідомість - одна з центральних категорій науки про політику, що входить у систему її понятійних координат і означає сприймання суб'єктом тієї частини навколишньої його дійсності, яка зв'язана з політикою і в яку включений він,-сам суб'єкт, а також зв'язані з політикою дії і стани. Рівні:Буденний,теоретичний,емпіричний,громадська думка.