ББК 85.325я73
В 19
Василенко
К.ІО. Український танець: Підручник. -
Київ: ЇПКГ1К, 1997.-282 с,
Український танець - плід п'ятдесятирічної праці відомого українського балетмейстера, педагога, заслуженого діяча мистецтв України ІСЮ.Василенка.
Це перший ґрунтовний підручник, створений відповідно до програми з українського танцю,
У підручнику, що складається з чотирьох частин, простежується взаємозалежність історичних, етнологічних, фольклорних зв'язків з формами та жанрами, лексикою, композицією, музикою, образно-тематичним ладом в українській народній хореографії, аналізуються форми ' обробки першоджерела, а також взаємозв'язки українських танців з ганцями народів, які мешкають в Україні.
Для студентів вищих спеціальних навчальних закладів', слухачів ІПК ПК; може бути використаний керівниками, та учасниками самодіяльних ансамблів танцю, а також усіма, хто хоче поглибити свої знання з уїсраїнського танцю.
Рсцензеї.ти: нар. артист України, лауреат Державної премії України ім. Т.ПШевченка, академік М.Вантух; заслужений діяч мистецтв України, д-р мистецтвознавства, професор Ю.СтаніаіевськшІ
Рекомендовано до друку Вченою радою
Інституту підвищення кваліфікації працівників культури
Міикультури і мистецтв України; Вченою радою ЩІК
І8ВМ 966-7194-45-0
€> К.Ю.ВасиЛенко, 1997
ЗМІСТ
Переднє слово ............ ................................................ ...6
мастииа перша. Фольклорний та народносценічний
український танець............ .9
Розділ і. Жанри та види українського танцю »,..,.9 ',
Хоровод - оди!і з найдавніших жанрів .народного
танцювального мистецтва.............. : 12
Тематика у хороводах,,. ..19
Музика, лексика та композиція хороводів'..... 24
Основні типи композиційних побудов у традиційних
українських хороводах та їх класифікаціях.. ....27
Побутові танці ................................................*......... 34
Сюжетні танці — 52
Розділ її. Фольклорний та народносценічний український —танець .......4.........98
Поняття фольклору та фольклоризму у хореографічному'
• мистецтві. ,,....98
Національний та локальний колорит.............. .99
Принципи обробки фольклорного танцю:»..,.,..,..... .........104
Перший принцип * збереження пер шосе лови фольклорного
танцю............................. ,...„.104
Другий принцип - аранжування та створення нового
варіанта на основі традиційного танцю ...112
Третій принцип -, авторський варіант фольклорного
, першоджерела..».. .....121
Частина друга.-'Лексика та лексикон українського . « Імдродиосценічного танцю ...126
Розділ І. Морфологія руху,.................,.,, ...... ......126
Танцювальний рух -.першоелемент, основа хореографічного ;■ твору;..,...,.,........,.,..,. ,.,..,.......126
Образні, функціональні, характерні, національні особовості ' руху........................................... .126
З
чіткого
танцювального ритму - ьоиа повинна бути
достойною танцю,
передавати його настрої, емоції, динаміку
в її розвитку.
Візьмімо "Ми пам'ятаємо". Сила впливу музики в образній яскравості, випуклості, майже зоровій чуті хвості руху, щр.; виникає в нашій уяві. Безперервність пульсації ритму, повторення одного і того ж звука, мелодії, загострена гармонія допомагають розкрити образи танцю.
Танець починається з музики, виростає з неї. Мелодія танцю пливе, як і мелодія музики; у найрізноманітніших поліфонічних і гомофонічних формах. Лад, метр, ритм, темпові та динамічні відтінки і нюанси у танці мають таке ж значення, як і в музиці. У цьому їхня єдність. Під час слухання, скажімо, "Баркароли" М.Лисенка у нас виникає асоціативний музичний образ, притаманний саме певному шдивідуму. Один може сприймати музику в одному аспекті, інший в іншому.
Танцювальний образ, побудований на певну музику, потребує конкретного узагальнення виражально-зображувальних засобів.
О.Сегаль створив "Вербиченьку" на музику М,Лнсенка в аранжуванні А.Мухи. Постановка цієї композиції і музика до неї - яскравий приклад взаємопроникнення, взаємозбагачення музичної і хореографічної палітри. Уособлений образ України, поданий балетмейстером через символіку, розкривається завдяки чудовій музиці.
Працюючи над тим чи іншим музичним матеріалом, балетмейстер має право на і.ласне прочитання музичного твору, його змісту, незважаючи навіть на назву, яку дав композитор, Класичний приклад - робота Ф-.Лопухпа над однією з "Картинок з виставки" М.Мусоргського, а саме: "Бидло". Поштовхом для написаня музики був малюнок В.Гартмана - віз, запряжений волами. М.Мусоргський не ілюстрував В.Гартмана, ця тема дала йому лише поштовх до створення програмного твору, у якому він показав образ знедоленого народу. Суть цього музичного образу і зрозумів ФЛопухов, який знайшов хореографічний еквівалент музичному, створивши яскравий танцювальний образ "бидла", що перегукується з рєпінськими "Бурлаками", з журливою поезією М.Некрасова. Спершу критикам, навіть таким, як Ю.Слоиімськнй (до речі, великий шанувальник тала ту Ф.Лопухова) ця постановка видалася
248
антитанцювадьною за самою драматургічною експресією, лексикою {танець виконувався переважно на колінах) та за формою подачі. Однак, це було, по суті, нове слово у такому складному жанрі, як героїка, та ще із розкриттям соціальної суті
змісту.
Яскравим послідовником ідей Ф.Лопухова у цьому жанрі був П.Вірський. Народні мелодії, безперечно, підказують балетмейстерові сюжети, теми, лексику, композицію, стиль, характер тощо. "Надзвичайно велика ритмічна різноманітність народних наспівів, але значно більша вона у народних танцях. Познайомтесь із англійськими, іспанськими, російськими, кавказькими танцями. Яке багатство, яке невичерпне багатство ритмічної краси".* Проте, ніколи не покладайтесь тільки на зовнішній зображувальний бік музики, бо це може призвести до збіднення внутрішнього змісту як музики, так і хореографії.
Не слід використовувати кожну нову цікаву, а іноді й "модну" мелодію, яка не призначалась для танцю як супровід до тієї чи іншої постановки. Оригінальність ритму, мелодійного малюнку, музичної побудови, якими приваблює та чи інша пісня, може обернутися спотворенням у рухах, нівелюванням теми танцю, а інколи і його ідеї, якщо балетмейстер намагатиметься творити щось незвичайне. Музика, написана не для танцю, завжди загрожує виражальності: часта зміна ритмів, тембрів, коротка побудова фраз - так потрібні для музики - нівечать хореогргфію, бо звуковий потік порушує пластичний образ в його ембріоні, або, навпаки, непомірно затягує створення образу, вступаючи і в першому, і в другому разі у прямий антагонізм. Часто-густо балетмейстер змушений перервати свою думку, порушуючи ще незакінчений пластичний образ, бо музика вже закінчується. Буває й інша ситуація, - музичний супровід продовжується, а балетмейстер неспроможний його заповнити, бо хореографія у даному разі повинна сказати швидко, лаконічно, чітко, тоді як звуковий потік підхоплює пластичні мотиви і в подальшому "топить" їх.
"Як можна закликати одне мистецтво (пластику) до вічного рабства у іншого мистецтва (музики). Не рабство, а рівноправний союз • ось формула для єдиного злиття мистецтв. Навіщо Потрібно КОМПОЗИТОРОВІ, щоб його твори з точністю до
*Фокі!н М. ПрОТИІ ПЧМЖІ Лі * М,, ІЧ6Ї, >С>1ІІ
1МИ
ББК 85.325я73
В 19
Василенко
К.ІО. Український танець: Підручник. -
Київ: ЇПКГ1К, 1997.-282 с,
Український танець - плід п'ятдесятирічної праці відомого українського балетмейстера, педагога, заслуженого діяча мистецтв України ІСЮ.Василенка.
Це перший ґрунтовний підручник, створений відповідно до програми з українського танцю,
У підручнику, що складається з чотирьох частин, простежується взаємозалежність історичних, етнологічних, фольклорних зв'язків з формами та жанрами, лексикою, композицією, музикою, образно-тематичним ладом в українській народній хореографії, аналізуються форми ' обробки першоджерела, а також взаємозв'язки українських танців з ганцями народів, які мешкають в Україні.
Для студентів вищих спеціальних навчальних закладів', слухачів ІПК ПК; може бути використаний керівниками, та учасниками самодіяльних ансамблів танцю, а також усіма, хто хоче поглибити свої знання з уїсраїнського танцю.
Рсцензеї.ти: нар. артист України, лауреат Державної премії України ім. Т.ПШевченка, академік М.Вантух; заслужений діяч мистецтв України, д-р мистецтвознавства, професор Ю.СтаніаіевськшІ
Рекомендовано до друку Вченою радою
Інституту підвищення кваліфікації працівників культури
Міикультури і мистецтв України; Вченою радою ЩІК
І8ВМ 966-7194-45-0
€> К.Ю.ВасиЛенко, 1997
ЗМІСТ
Переднє слово ............ ................................................ ...6
мастииа перша. Фольклорний та народносценічний
український танець............ .9
Розділ і. Жанри та види українського танцю »,..,.9 ',
Хоровод - оди!і з найдавніших жанрів .народного
танцювального мистецтва.............. : 12
Тематика у хороводах,,. ..19
Музика, лексика та композиція хороводів'..... 24
Основні типи композиційних побудов у традиційних
українських хороводах та їх класифікаціях.. ....27
Побутові танці ................................................*......... 34
Сюжетні танці — 52
Розділ її. Фольклорний та народносценічний український —танець .......4.........98
Поняття фольклору та фольклоризму у хореографічному'
• мистецтві. ,,....98
Національний та локальний колорит.............. .99
Принципи обробки фольклорного танцю:»..,.,..,..... .........104
Перший принцип * збереження пер шосе лови фольклорного
танцю............................. ,...„.104
Другий принцип - аранжування та створення нового
варіанта на основі традиційного танцю ...112
Третій принцип -, авторський варіант фольклорного
, першоджерела..».. .....121
Частина друга.-'Лексика та лексикон українського . « Імдродиосценічного танцю ...126
Розділ І. Морфологія руху,.................,.,, ...... ......126
Танцювальний рух -.першоелемент, основа хореографічного ;■ твору;..,...,.,........,.,..,. ,.,..,.......126
Образні, функціональні, характерні, національні особовості ' руху........................................... .126
З
Еволюційний
розвиток лексики та побудова простого
руху...!36
Дві групи рухів, їхні характерні ознаки. . „„„.„,.,. ,...144
Руки, Ритмопластичне узгодження рухів тіла .,..„„. .148
Жест, поза у танці.... ; 154
Розділ II. Лексика танцю та шляхи її збагачення..... .........160
Закономірності поповнення хореографічної лексики та її
новоутворення ,,.,..,...160
Відновлення структури стародавніх танцювальних па,
трансформація побутових рухів, елементів ігор .,.„.,.170
Локальні рухи, професіоналізми, жаргонні, архаїчні рухи ...„.172
Збагачення народносценічного танцю формотворчими елементами класичного балету, естрада, спорту, акробатики ............„„.........,..„„„...„,.... .176
• Розділ Ш.Зв'язок хореографічної лексики та музики.......... 181
Хореографічні ритмоугруповання .....„.,„.„.„..,„„..„..... 183
Темп та деякі прийоми виконання руху відповідно до
музичного супроводу „.,,..184
Нюансування хореографічного па 191
Розділ IV. Лексикон українського народносценічного
танцю................ 193
Назви та уніфікація рухів.,.., „„„.„.„ .............193
Класифікація рухів..,.,... .,„...„.....,..„. „197
Основні положення виконавців в українському народному
танці „........„„. ....201
Частина третя. Ідейно-тематична та структурна єдність у
хореографічному творі , * ., „...212
Розділ 1.Композиція українського народносценічного
танцю .................. „.,„„„....„. .212
Поннлгя композиції та архітектоніки у народносценічній
хореографії .„.„„„„212
Сюжет. Композиційно-сюжетні елементи в українському
танці ..........214
4
Зміст і форма у народносценічному танці ..... ....218
Єдність ідейно-тематичної дії (надзавдання, наскрізна дія) 221
Розділ її.Конструктивна цілісність композиції
українського народносценічного танцю .....227
Основний комозиційний центр, принцип розширення
конічного майданчика ................. • ...........227
Принцип пропорційності та контрастності . -233
Образність хореографічного тексту та підтексту 237
Композиційні прийоми у компонуванні маси танцюристів
з солістами....„.....„ ...... Ц • • 245
Музично-хореографічна драматургія - важлива
формотворча ланка. „.„♦...... •.......*... -247
Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що
. використовуються у народносценічній хореографії 256
Прийоми, запозичені з практики балеї ного театру ...264
Частина четверта. Взаємозв'язки та взаємовпливи я українського народного танцю і хореографії народів, які мешкають в Україні.......... „..„.„„...... „„„268
5
Переднє слово
Серед культурних надбань українців народний танець посідає чільне й вагоме місце. У чарівних хороводах, запальних побутових, надзвичайно цікавих за образно-тематичним спрямуванням сюжетних танцях розкривається менталітет, побут, громадське буття волелюбного українського народу.
Яскравими пропагандистами, посланцями миру і дружби були» є і будуть успішні гастролі Державного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, Державного заслуженого а: адемічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, народних хорів та ансамблів з різних регіонів нашої держави і, безперечно, кращих з кращих самодіяльних ансамблів, чимало з яких носять почесне звання "заслужений ансамбль танцю України". Вони пропагують і прославляють надзвичайно емоційний український танець на міжнародних фольклорних фестивалях, завойовуючи шанувальників прекрасного мистецтва нашої молодої суверенної держави, тим самим викликаючи прихильність і шану до неї на всіх континентах.
Хореоірафічна, як і поетична, й музична, спадщина, з якими танець найтіснішим чином пов'язаний як продукт синтетичного виду народної творчості, у нашого народу навдивовижу багата. З огляду на це танець як художній витвір народу вимагає за його фіксації наполегливої.! копіткої праці. Виникає парадокс -ціла плеяда талановитих балетмейстерів на чолі з їхнім патріархом Павлом Вірським і, водночас, зовсім слабка науково-теоретична база, на якій грунтується балетмейстерська творчість. Усе, що залишили нам талановиті вчені-попередники: фольклористи, етнографи, музикознавці, все, що лежало на поверхні, сучасні постановники вже використали.
З почуттям поваги до нашого мистецтва, глибокою вдячністю ми згадуємо сьогодні поважані імена М.Лисенка, А.Тепещенка, В.Шухевича, П.Чубинського, Ф.Колессч, В.Гнатюка, Б.Грінченка, К.Квітки та багатьох інших, хто зберіг для нащадків скарби народної культури.
Народні танці слугували і засобами художньої виразності. їх описували та вводили до своїх творів І.Котляревський,-Г.Квітка-.
Основ'яненко, Т.Шевченко, М.Гоголь, Леся Українка, М.Кропивницький, М.Старицький, І.Каренко-Карий тощо.
У наукових розвідках та художніх творах наводились манера й характер виконання, подавались висловлювання й думки стосовно жіночих, чоловічих та змішаних танців
Першим ученим, котрий впритул наблизився до народної хореографії, був Пкубинський; Він уперше запропонував власний метод запису танцю, що став основою, з наступними відповідними уточненнями, сучасної описової системи. У подальшому ця система зазнала удосконалення. Так, у своїй праці Туцульщика" В.Шухевич вперше подав характеристику хореографії гуцульських танців та манери їхнього виконання; В.Гнатюк 1909 р. видає у Львові збірку "Гаївки", в якій уже пропонуються записи хороводів. Містком професійного підходу були "Дитячі розваги" С.Титаренка - ця своєрідна збірка забавок
для дітей.
Останньою роботою уміло скористався визначний український композитор, музичний діяч та хореограф В,Верховинець, який розкрив красу українського ганцю завдяки записам цілого ряду рухів (42), розробці словесного способу запису та^ доповненню його музичним матеріалом і схемами тощо. Його "Теорія українського народного танка", репертуарний збірник "Весняночка" - гідний внесок у розбудову народного хореографічного мистецтва України.
Учень В. Верховинця балетмейстер В.Авраменко популяризував український танець за кордоном - в аматорських колективах США, Франції, Канади тощо, видав свою невеличку збірочку записів.
Па превеликий жаль, в Україні мало знайомі з працею Р.Герасимчука "Гуцульські танці", виданою у 1939 р. польською мовою у Львові. Ця праця, незважаючи на недоліки, вельми цікава і чекає на своїх дослідників.
Зоряним часом українського хореографічного мистецтва, яке дало поштовх і до пульсуючої в ритмі часу теорії, методики, освіти, були 50-80-ті роки XX ст. Саме тоді на найвищий щабель піднялось професійне і самодіяльне мистецтво. Конкурувати з українськими хореографічними ансамблями, особливо в галузі сюжетного танцю, неспроможними були колективи жодної з респубік колишнього Союзу РСР.
6
7
Пожвавилась
за того періоду наукова та методична
робота. Видав свої "Українські народні
танці" (мелодії), "Українські
народні танці" (два видання - 1962-ий
та 1969 рр,) та "Народне хореографічне
мистецтво України" невтомний збирач
та пропагандист українського танцю,
доктор мистецтвознавства, професор
А.Гуменюк.
Окрім академічного видавництва "Наукова думка", слід відзначити надзвичайно плідну роботу видавництва "Мистецтво", зокрема редакції літератури для художньої самодіяльності, яку очолювала колишня співачка "Жінхорансу" В. Верховинця, заслужений працівник культури України Ю.О.Бєлякова. За її ініціативою було видано збірки танців як окремих колективів (заслужених ансамблів танцю України "Галичина" та "Дніпро", народного самодіяльного "Волинянка"), так і танці локальних регіонів: "Танці
Полтавщини", "Танці Поділля", "Танці Закарпаття" та ін..
Варто відзначити працю невтомних записувачів народної
хореографії І.Антипової, П.Сидоренка, З.Сизоиенка,
В.Шмаренкова.
Видавництво "Мистецтво" відкрило шлях до науки,
методики й авторові цього підручника. Досить згадати три
видання "Теорії українського народного танка" В, Верховинця та
три видання "Лексики українського народно-сценічного танцю"