55.Політична теорія г.Ф.Гегеля про сутність і структуру громадянського суспільства.

німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770— 1831) виступав з консервативних позицій. У цілісному й систематизованому вигляді його політико-правове вчення викладено у праці «Філософія права» (1820). у своїх державно-правових поглядах виділяє громадянське суспільство і державу. Філософ узагальнивши і проаналізувавши договірні теорії про громадянське суспільство англійських і французьких філософів XVIII ст., прийшов до висновку, що те, що англійці і французи називали державою, у дійсності нею не являється, а є системою соціально-економічних відносин людей, яких Гегель назвав громадянським суспільством.Відносини людей всередині цього суспільства визначаються їхніми матеріальними інтересами (системою потреб),  існуючим у суспільстві  поділом праці і різними способами задоволення цих потреб.Громадянське суспільство - сфера реалізації особливих цілей і інтересів окремої особистості. Гегель зображує громадянське суспільство як суперечливе інтересам антагоністичне суспільство, як війну всіх проти всіх.Є три основних моменти громадянського суспільства:- система потреб;- відправлення правосуддя;- поліція і корпорація.Гегель виділяє в структурі громадянського суспільства наступні стани:1) субстанціональне (землевласники - дворяни і селяни);2) промислове (фабриканти, торговці, ремісники);3) загальне (чиновники).

Громадянське суспільство  і держава, по Гегелівській концепції, співвідносяться: громадянське суспільство - це “зовнішнє держави”, “держава розуму”, а справжня держава - розумна. Тому у філолофсько-логічному плані громадянське суспільство розцінюється Гегелем як магніт держави.Розвиток громадянського суспільства вже припускає, по Гегелю, наявність держави як його підстави. “Тому в дійсності, - підкреслює він, - держава є загальне начало, всередині якого сім’я перетворюється в громадянське суспільство, і сама ідея держави розпадається на ці два моменти”. Громадянське суспільство виникає після виникнення держави, що складається з трьох систем: потреби індивіда і задоволення їх з допомогою його праці, а вже через працю індивіда і задоволення потреб всіх інших; дієвості правосуддя, що охороняє свободу і властивість приватної особи та ін. Основна функція громадянського суспільства, що в усіх діях покладається на правосуддя - стежити, щоб вільно розвивалась приватна власність і не охоплювалось соціальними, моральними вимогами. Гегель трактує громадянське суспільство як систему матеріальних потреб.Громадянське суспільство в трактуванні Гегеля - це опосередкована працею система потреб, що базується на пануванні приватної власності і загальній формальній рівності людей.

Держава, за Гегелем, — це ідея розуму, свободи і права. Він вважав, що «держава — це хода Бога в світі; її основою служить влада розуму, який реалізує себе як волю». Держава, отже, за своєю природою є ідеальним, «дійсно розумним» утворенням.Заслуга Гегеля в тому, що, замінивши поняття "природне становище" категорією громадянське суспільство, здійснив розмежування громадянського суспільства і держави. Різні трактування держави в гегелівській філософії права: держава як ідея волі, як конкретне і вище право, як правове утворення, як єдиний організм, як конституційна монархія, як “політична держава” - є взаємозалежними аспектами єдиної ідеї держави. У філософії права Гегеля антична думка про  правління полісів синтезується з доктриною “панування права”; результатом цього синтезу і є гегелівська концепція правової держави. Оскільки в Гегеля сама держава є правовим утворенням (конкретне право), а різні права і свободи дійсні лише на базі й у рамках держави, гегелівська концепція права і держави являє собою специфічний  варіант буржуазної доктрини “панування права”.В умовах напівфеодальної Німеччини філософ займав історично прогресивні позиції, був прихильником конституційної монархії і законності прав і свобод особи, приватної власності і свободи договорів, суду присяжних. Гегелівська концепція “розумної держави” у формі конституційної монархії була філософським обґрунтуванням прогресивних перетворень тодішньої напівфеодальної Німеччини.Сконструйована Гегелем розумна держава, що є в конкретно-історичному плані буржуазною конституційною монархією, у філолофсько-правовому плані являє собою право в його системно-развинутій цілісності, тобто правова держава.

Гегель проголошує основою державності народний дух у формі релігії. Державний лад випливає та єдино тільки й може випливати з істини релігії. Держава є не що інше як ідея розуму, свободи і права. Держава виступає як моральне ціле, де долаються всі суперечності, що є в громадянському суспільстві. Ідея держави як організація свободи проявляється, по-перше, у вигляді конкретної держави, по-друге, у відносинах між державними як зовнішнє державне право і, по-третє, у світовій історії.Гегель відстоює конституційну монархію та критикує ідею народного суверенітету і республіканського правління. Конституційна монархія має три влади: законодавчу, урядову і судову (владу володаря).Георг Гегель рішуче заперечував природно-правову теорію походження держави. Природний стан і природне право є стан без-прав' я, свавілля, стан, де не можна сказати нічого, окрім того, що "з нього необхідно вийти". Тільки у державі людина здобуває свободу.