43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості

.  Професійний стрес - емоційний стан людини, який викликається несподіваною та напруженою ситуацією у трудовому колективі, конфліктними взаємовідносинами, інтелектуальним і емоційним перевантаженням. Психологи зазначають, що у стресовому стані людина частіше припускається помилок, їй важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, уваги, мислення), спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій, виникає загальне гальмування чи повна дезорганізація діяльності. Крім негативних фізіологічних наслідків для організму людини (підвищення кров'яного тиску, серцевий напад, головний біль, розлади шлунку тощо) стреси можуть у свою чергу вкрай негативно впливати на якість педагогічного процесу.

Професійні деструкції в самому загальному вигляді - це порушення вже засвоєних способів діяльності; але це й зміни, пов'язані з переходом до наступних стадій професійного становлення; і зміни, пов'язані з віковими змінами, фізичними і нервовим виснаженням.Подолання професійних деструкцій супроводжується психічною напруженістю, психологічним дискомфортом, а іноді - і кризовими явищами (без внутрішнього зусилля і страждання особистісного і професійного зростання не буває).Деструкції, викликані багаторічним виконанням однієї і тієї ж професійної діяльності, породжують професійно небажані якості, змінюють професійна поведінка людини - це і є "професійні деформації": це як хвороба, яку вчасно не змогли виявити і яка виявилася запущеною; найстрашніше, що і сама людина непомітно упокорюється з цієї деструкцією.Будь-яка професійна діяльність вже на стадії освоєння, а в подальшому при виконанні деформує особистість: багато якостей людини залишаються незатребуваними. По мірі професіоналізації успішність виконання діяльності починає визначатися ансамблем професійно важливих якостей, які роками "експлуатуються". Окремі з них поступово трансформуються в професійно небажані якості; водночас поволі розвиваються професійні акцентуації - надмірно виражені якості та їх поєднання, що негативно позначаються на діяльності і поведінці фахівця.

44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.

В психології кризи професійного становлення поряд із кризами психічного розвитку, відносять до нормативних криз розвитку особистості. Взагалі, під психологічним поняттям «криза» розуміють особливі, відносно нетривалі періоди індивідуально¬го розвитку особистості, які характеризуються різкими психо¬логічними змінами (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський) Кризи професійного становлення виявляються у зміні темпу та вектору професійного розвитку особистості. Переживання кризи викликає перебудову психологічної структури особистості, зміну соціально-професійної спрямованості . Кризи професійного становления являють собою особливу групу психологічних криз, що виникають на різних етапах професійного шляху особистості, відображають його специфічні закономірності, які не зводяться до закономірностей життєвого шляху особистості.

До основних чинників криз професійного становлення відносять:

1. Наднормативну активність як наслідок незадоволеності своїм положенням, своїм статусом, стосунками в колективі.

2. Соціально-економічні умови життєдіяльності людини (скорочення робочих місць, ліквідація підприємства, переїзд).

3. Вікові психофізіологічні зміни (погіршення здоров'я, зниження працездатності, синдром "емоційного вигорання").

4. Вступ у нову посаду, участь у конкурсах на заміщення вакансії, в атестаціях.

5. Повне занурення у професійну діяльність.

6. Якісну перебудову способів виконання професійної діяльності.

7. Зміни в життєдіяльності (зміна місця проживання, перерва у роботі,"службовий роман" тощо)

Як і вікові кризи, кризи професійного розвитку особис-тості у своєї динаміці мають три фази: передкритичну, власне критичну та післякритичну. У першій фазі кризи відбувається загострення протиріч між суб'єктивною та об'єктивною складовими соціальної ситуації розвитку; у кри¬тичній фазі ці протиріччя починають проявлятися у поведінці та діяльності; у після критичній - протиріччя порушується шляхом утворення нової соціальної ситуації розвитку

Найбільш впорядкований і точний опис криз професійного становлення ми знаходимо у ЕФ. Зеєра [1].   1.кризою професійного становлення особи є криза учбово-професійної орієнтації( зіткненні важного майбутнього і реального сьогодення)   2. криза вибору професії, що виразно виявляється в перший і останній роки професійного навчання(переживання і розчаруванняя студента в отримуваній професії) Перехід від учбовий-професійної до власне професійної діяльності породжує неспівпадання реального професійного життя з уявленнями, що сформувалися, і очікуваннями.   3. кризу професійної кар'єри, яка характеризується наявністю суперечностей між бажаною кар'єрою і її реальними перспективами.

4. криза соціально-професійної самоакту-алізації, яка характеризується незадоволеністю собою, навколишніми людьми, обставинами і професією.

5. Криза втрати професії.    Е.Е. Симанюк в різних роботах, аналізуючи проблему криз професійного становлення і результативності їх переживання, відмічає наявність способів подолання професійно обумовлених криз: конструктивний, деструктивний та професійно-нейтральний. 

- Конструктивне розв'язання як “активне, творче подолання кризових суперечностей, направлене на продовження або відновлення перерваної кризою лінії професійного становлення.

- Деструктивний вихід з кризи спричиняє за собою регрес особистості і затверджує наявність пасивного неадекватного реагування особистості на кризу, що спричиняє за собою відхід від відповідальності, відхід від активної професійної діяльності або різку зміну професії. - Професійно-нейтральний спосіб вирішення кризових протиріч автор характеризує наявністю пасивної стратегії долаючої поведінки, що не робить впливу на професійну діяльність .

45. Чинники виникнення професійних деформацій викладача

Професійні деформації — це зміни в структурі роботи і особистості, що негативно проявляються на продуктивності праці та взаємодії з учасниками цього процесу. Професійні деформації порушують цілісність особистості, знижують її адаптивність, стійкість, негативно позначаються на продуктивності діяльності. До явища професійної деформації більше всього схильні представники професій типу «людина – людина», а саме, медики, педагоги, працівники сфери обслуговування і ін. Часто при професійних деформаціях у вчителів спостерігається синдром емоційного вигорання  - емоційне і фізичне виснаження, що виявляється у відчуттях емоційної перенапруги, почутті спустошеності, виникненні байдужого, негативного і навіть цинічного відношення до людей, контакти з оточуючими стають формальними, знижується професійна продуктивність, знижується оцінка своєї компетентності, виникає негативне відношення до себе, як до особистості. За даними ВОЗ коефіцієнт стресогенності педагогічної діяльності складає 7,2 бали (при максимальному коефіцієнті 10 балів). Професійна деформація може проявлятися у педагога вищої школи у декількох формах:- як розчарування у навчальному закладі, в якому працює викладач;- як розчарування викладача у дисциплінах, які він викладає;- як розчарування у сфері власних наукових досліджень;- як розчарування у можливостях студентів;- як розчарування у перспективах власної професійної діяльності та професії взагалі. Але найбільш складним є розчарування у власному професійному “Я”. Виділяють наступні причини (чинники) професійної деформації:1) монотонність виконуваної діяльності, особливо якщо її сенс здається сумнівним. 2) вкладання в роботу великих особистісних, енергетичних ресурсів при недостатності визнання заслуг. 3) сувора регламентація часу роботи, особливо при нереальних терміни її виконання. 4) напруженість і конфлікти в професійному середовищі, недостатня підтримка з боку колег і їх зайвий критицизм. 5) брак умов для самовираження особистості на роботі6) робота без можливості подальшого навчання та професійного вдосконалення.7) недозволені особистісні конфлікти.