70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі

Лідерство – це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність.

Лідер – член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети. У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів (організатор вечора відпочинку, організатор культпоходу тощо).

Лідеру притаманні такі якості: зацікавленість у досягненні групової мети; енергійність; ініціативність і соціальна активність; емоційна стійкість; упевненість у собі; організаторські здібності; досвід і навички організаторської діяльності; розумові здібності; доброзичливість і емпатія; емоційна привабливість тощо. Офіційний лідер (наприклад, староста групи) для регулювання стосунків у групі загалом повинен дотримуватися таких умов: використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати всіх студентів у ділові стосунки, враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та зміцненню зв’язків між ними, в оцінках товаришів бути справедливим, об’єктивним, не протиставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництво, конкуренцію між ними, уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або інших спільних справ.

11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів

 Професійна мотивація виступає як внутрішній рушійний чинник розвитку професіоналізму і особистості, так як тільки на основі її високого рівня формування, можливий ефективний розвиток професійної освіченості та культури особистості.  При цьому під мотивами професійної діяльності розуміється усвідомлення предметів актуальних потреб особистості (одержання вищої освіти, саморозвитку, самопізнання, професійного розвитку, підвищення соціального статусу і т.д.), задовольняються за допомогою виконання навчальних завдань і спонукають його до вивчення майбутньої професійної діяльності [60] .  Якщо студент розбирається в тому, що за професію він вибрав і вважає її гідною і значущою для суспільства, це, безумовно, впливає на те, як складається його навчання формування позитивного ставлення до професії є важливим чинником підвищення навчальної успішності студентів.. 

Розуміння важливої ролі мотивації учбової діяльності призвело до формулювання принципу мотиваційного забезпечення навчального процесу (О. С. Гребенюк). Багато психологів висловлюють думку про необхідність цілеспрямованого формування в студентів позитивної мотивації навчально-професійної діяльності, підкреслюючи складність управління цим процесом (А. К. Маркова).

Проведене експериментальне дослідження зі студентами дало змогу визначити принципи й психолого-педагогічні умови забезпечення професійної мотивації їх навчання:

1. Формувати (і підтримувати) прагнення студентів виявити і ствердити себе через навчально-професійну діяльність. Із цією метою застосовують:

• ознайомлення з майбутньою професійною діяльністю, її суспільною значимістю;

• створення уявлень про професіонала з обраної спеціальності, усвідомлення ближніх (безпосередніх) і кінцевих (перспективних) цілей професійного навчання;

• складання «Образу-Я» як фахівця;

• формування ціннісних орієнтацій, що пов’язані з професійною діяльністю;

• забезпечення умов для самопізнання, самовиховання, стимулювання прагнення до самовдосконалення;

• підтримання допитливості й “пізнавального” психологічного клімату в студентській академічній групі.

Як наслідок, формується часова перспектива, ідентифікація з професійною моделлю, уявлення про себе в майбутньому в ролі виконавця професійної діяльності.

2. Допомагати (навчати) мінімізувати тривожність, невпевненість щодо професійної діяльності, приділяти увагу розвиткові професійних якостей, здібностей до саморегуляції. Ось чому психологічні служби в університетах багато важать для таких студентів.

3. Навчання набуває життєвого сенсу, якщо приносить задоволення, переживання успіху, усвідомлення свого просування вперед. Тому самооцінку треба підвищувати за рахунок успіху, а не зниженням рівня домагань.

САМООЦІНКА = УСПІХ / РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ

Над психологією мотивації надбудовується психологія свободи вчитися, бажання вчитися, потреби в набутті знань.

Отже, щоб навчально-професійна діяльність була повноцінною, потрібно внутрішньо відмовитися від очікування лише винагороди за неї у вигляді позитивних оцінок. Треба одержувати насолоду від самого процесу навчання. Важливим до того ж є зв’язок розуму й почуттів. В. І. Вернадський говорив: «Навчання я розглядаю як клубок: одна нитка – розум, друга нитка – почуття. І вони завжди стикаються»

.12. Мотивація досягнень та її роль в навчальній діяльності студентів

Навчальна діяльність студентів - це складний, інтегрований процес, в результаті чого він засвоює багаж знань. Студент засвоює і оволодіває навичками і вміннями. Навчальна діяльність студентів являє собою єдність і студента і викладача. Ядром навчальної д-сті є навчальне самопізнання - усвідомлення студентом мотивів знання, усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності. В основі мотивації до навчання лежать потреби:

• Внутрішні потреби (необхідність у р-ку, отримання цікавої інформації, самоствердження);

• Зовнішні потреби (мати статус, вищу освіту, отримувати високу заробітню плату);

• Потреби в саморозвитку;

• Потреби в самовдосконаленні і саморусі.

В мотиваційному процесі виділяють ряд спонук:

• Виникнення і усвідомлення спонук або потреб (виділення предмету, що я повинен робити, який кінцевий результат);

• Прийняття мотиву (чого я хочу досягти?) або відкидання мотиву

• Реалізація мотиву (можуть змінюватися, удосконалюватися мотиви)

• Закріплення мотиву ( внаслідок чого мотив може стати рисою характеру)

Потреби в досягненні (мотиви): 1 Власне мотив досягнення; 2. Мотивація уникнення невдач.

Умови потрібні, щоб перевірити мотиви досягнення:

• Необхідність досягти відчуття результативності для особистого досвіду (вміння вирішити проблеми)

• Діяльність повинна оцінюватися якісно і кількісно. Оцінювання повинно бути адекватним.

• Результат цієї діяльності повинен бути бажаним для студента і отриманим ним самим.

Якщо хоч дві ознаки є, отже переважає мотив досягнення. Мотивація учіння пов’язана з аспектом життєстійкістю. Зазнає змін, стає більш структурованою. Основні три потреби: 1. Потреба в компетенції; 2. Потреба в самореалізації; 3. Потреба у взаємостосунках.