- •1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- •2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- •16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- •17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- •31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- •32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- •46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- •47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- •61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- •62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- •3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- •4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- •18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- •19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- •33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- •34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- •47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- •48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- •63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- •64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- •5. Психологічний зміст періоду юності
- •6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- •20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- •21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- •51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- •7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- •8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- •22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- •23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- •37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- •38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- •52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- •53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- •67.Психологічні характеристики студентської групи
- •68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- •9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- •10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- •24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- •25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- •39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- •40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- •54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- •55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- •69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- •70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- •11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- •26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- •27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- •42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- •57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- •71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- •72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- •13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- •14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- •15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- •28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- •29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- •30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- •43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- •44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- •58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- •59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- •73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- •74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- •75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.
15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
Творчість – найфундаментальніша характеристика людської природи, це потенціал, притаманний кожній людині від народження. Саме цей чинник стимулює розвиток широкого спектру соціально-ціннісних якостей особистості, таких як ініціативність, самостійність, організованість, відповідальність, комунікативність, нестандартність мислення. Розвиток творчих засад навчального процесу у ВНЗ стає важливою умовою виховання загальнолюдських цінностей та гуманістичних ідеалів студентської молоді, що забезпечує їх перехід в особистісно-визнану суб'єктивну систему цінностей.
Студентський вік – сенситивний до набування зрілості, сходження до вершин творчості, з яких починається соціальна (об’єктивна) творчість.
Творчість студента – це одержання чогось нового передусім у своєму внутрішньому досвіді. Творчість не синонім мисленню. Творчість виявляється в різних стилях обробки інформації (конспект, тези тощо). Творчість – завжди спонтанність і раптовість (проте вона корелює з креативністю) у вирішенні завдання. Риси особистості студентів, що сприяють формуванню в них компонентів творчої діяльності: позитивна «Я-концепція», упевненість у своїх можливостях; схильність до ризику; розвиток уяви, прихильність до фантазування; самодисципліна; відповідальність. Заважають формуванню компонентів творчості:1) слабка мотивація навчально-професійної діяльності; 2) негативна «Я-концепція»; 3) конформізм; 4) відсутність самодисципліни. Творчій людині притаманні такі якості (для розвитку творчості необхідно): бачити проблему, може її сформулювати, поставити питання; визначається в шляхах пошуку відповіді на це питання; яскраво переживає момент пошуку рішення – переживає «муки творчості»; має сильну мотивацію стосовно розв’язання проблеми: цінність, життєвий смисл (навіть під час сну шукає відповідь); не лише одержує новий оригінальний результат, а й сам процес його одержання характеризується також новизною. Стадії творчого процесу (за В. П. Зінченком) такі: Виникнення проблеми, відчуття необхідності її вирішення, мобілізація розумових сил і напруга. Сприймання й аналіз ситуації, усвідомлення проблеми. Формування гіпотези, пошук шляхів вирішення проблеми (аналізуються й уточнюються умови її вирішення). Починається розв’язання проблеми (єдність свідомого і несвідомого), складається план пошуку вирішення проблеми. Виникає ідея правильного засобу розв’язання проблеми. Практична реалізація ідеї.
28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
Основними компонентами професійної компетентності фахівця визначені: 1. Знання - в більшості - логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості. 2. Вміння - психічні утворення, які полягає в засвоєні людиною способів і навиків діяльності. 3. Навички - дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму. 4. Професійна позиція - система сформованих установок і орієнтацій, відношення і оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер дій, поведінки. Процес професійної позиції базується на спрямованості особистості (психологічна властивість яка поєднує цінності, устремління, потреби особистості). 5. Індивідуально-психологічні особливості людини -поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність,стиль діяльності, поведінки і виявляються в якостях особистості. 6. Акмеологічні варіанти - внутрішні збудники, які обумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконалення
У системі професійних знань педагога вищої школи можна виділити декілька основних блоків. Перший блок – психологічні знання. На думку Є.О. Клімова, підготовленість у сфері психології – це перш за все чіткі уявлення про специфічну психічну реальність, які супроводжуються позитивним афективним тоном, пов’язані з ненаситним інтересом до неї та готовністю контактувати з нею в міжособистісному спілкуванні. У психологічно підготовленого педагога повинно бути перш за все "загострене відчуття піднесення" сторонніх людей, а не просто вербальні та концептуальні знання відповідного роду [3: 87]. На думку Н.В. Кузьміної, в системі професійного знання педагога повинні бути представлені наступні психологічні компоненти: диференційно-психологічний – знання про особливості засвоєння навчального матеріалу відповідно до індивідуальних та вікових характеристик; соціально-психологічний – знання про особливості навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності навчальної групи і конкретної особистості в ній, про особливості взаємовідносин та спілкування; аутопсихологічний – знання про позитивні та негативні сторони своєї професійної діяльності, особливості своєї особистості та її характерні якості [4]. Другий блок – власне педагогічні знання. Знання з дидактики та їх творче використання, на думку М.В. Буланової-Топоркової, спрямовують формування та розвиток педагогічної майстерності викладача вищої школи. Вони допомагають викладачу аналізувати залежності, які обумовлюють хід і результати процесу навчання, встановлювати на цій основі закономірності, які діють в освітній сфері, вибирати методи, організаційні форми і засоби навчання, найбільш ефективні для здійснення якісної підготовки фахівців [1: 55]. Особливістю професійних педагогічних знань педагога вищої школи є їх багаторівневість (за І.Я. Зязюном). Знання повинні бути сформовані зразу ж на всіх рівнях: методологічному (знання закономірностей розвитку загальнофілософського ряду, обумовленість цілей виховання і навчання тощо); теоретичному (закони, принципи і правила педагогіки та психології, основні форми діяльності й інше); методичному (рівень конструювання навчально-виховного процесу); технологічному (рівень вирішення практичних завдань навчання і виховання в конкретних умовах). Третій блок – це комплекс знань професійного спрямування, відповідно до яких педагог вищої школи повинен мати уяву: про характерні особливості тієї чи іншої спеціальності; про сучасний стан, умови і перспективи розвитку професії; про систему підготовки кадрів для виробництва; про методологічні основи теоретичної і практичної підготовки фахівців за певною спеціальністю тощо. Четвертий блок – це конкретно-предметні знання. Він передбачає знання теоретичних основ і розуміння фахівцем тих явищ, які складають основу дисципліни, що викладається. П’ятий блок – науково-дослідницькі знання. Практика свідчить, що наукова діяльність істотно підвищує інтерес до вивчення загальних і спеціальних дисциплін, сприяє формуванню теоретичних і практичних навичок, необхідних фахівцю-досліднику, розширює науковий світогляд і здібності до проведення методологічного аналізу й критичного розуміння досягнень сучасної науки. Окреслений блок передбачає цілісне уявлення викладача про науку як систему знань і метод пізнання; загальний аналіз методології та визначення її місця в науковому пізнанні; сутність загальнонаукових і конкретнонаукових методів дослідження, планування й організації наукового експерименту; обробку результатів наукових спостережень та їх оформлення; роботу з науковою літературою та підготовку матеріалів до друку тощо.