- •1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- •2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- •16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- •17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- •31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- •32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- •46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- •47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- •61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- •62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- •3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- •4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- •18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- •19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- •33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- •34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- •47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- •48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- •63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- •64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- •5. Психологічний зміст періоду юності
- •6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- •20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- •21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- •51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- •7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- •8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- •22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- •23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- •37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- •38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- •52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- •53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- •67.Психологічні характеристики студентської групи
- •68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- •9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- •10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- •24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- •25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- •39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- •40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- •54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- •55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- •69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- •70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- •11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- •26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- •27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- •42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- •57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- •71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- •72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- •13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- •14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- •15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- •28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- •29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- •30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- •43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- •44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- •58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- •59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- •73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- •74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- •75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.
21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
Поняття психологічна готовність до діяльності було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими дослідникам М.І.Дьяченко і Л.А.Кандибовичем.Психологічна готовність — це виявлення суті властивостей і стану особистостіГотовність — це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності. Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. Розвиток психологічної готовності студентів до професійної діяльності обумовлений всією системою навчально-виховної роботи вищої педагогічної школи. Разом з тим цей розвиток залежить від правильних уявлень про педагогічну діяльність і про навчання як про щось, що забезпечує можливість здійснення життєвого покликання. Склалася думка, що становлення майбутнього вчителя відбувається в межах часу навчання його в педагогічному навчальному закладі. Але студент приходить сюди вже з певними знаннями, сформованими вміннями, із певними уявленнями про професійну діяльність, які склалися протягом попереднього періоду життя (дитячий садок, школа, сім'я). Ще в ранньому дитинстві в, сім'ї, "закладається духовна основа життя: любов до життя і до людей, довіра до оточуючого світу, оптимізм щодо себе і інших, почуття обов'язку, відповідальності " (8 ). Це складає гуманістичну складову структури особистості вчителя. В дошкільному віці модель педагогічної поведінки дорослих актуалізується в сюжетно-рольових іграх; у догляді за молодшими братиками і сестричками набувається певний виховний досвід; засвоюється зміст соціально-рольових функцій вихователя. Особливо важливий період для засвоєння дитиною фрагментів педагогічного досвіду дорослих є навчання в школі. Саме тут формується уявлення про особливості педагогічної діяльності, відбувається становлення відношення до професії вчителя. Для молодшого школяра вчитель не тільки авторитет, а для більшості — "ідеал". Саме в шкільному віці, в процесі спілкування з учителем закладаються основи побудови моделі " Я — ідеальне " майбутнього вчителя. Все це сприяє тому, що студент-першокурсник має власний проект майбутньої професійної діяльності і поведінки, своє бачення професії "учитель".
Професійне ж учіння має сприяти осмисленню уявлень про педагогічну діяльність, які сформовані на власному досвіді вчорашнього старшокласника, "наближати його до когнітивної моделі педагогічної науки"; професійне учіння повинне перевіряти відомі ідеї, знайомі питання, узагальнювати, уточнювати у новому світлі, давати їм нове бачення.
Розвиток професійної самосвідомості в процесі професійного становлення викладача.
Як показують дослідження Є. О. Клімова, В. І. Обносова, Г. С. Паригіна, В. М. Степанського, Т. М. Титаренко та інших, професійна самосвідомість включає усвідомлення людиною норм, правил, моделі своєї професії як еталонів для сприймання власних якостей, розуміння себе як професіонала з певним рівнем самосвідомості, впевненості у собі, прагнення до самореалізації. На думку А. К. Маркової, професійна самосвідомість є динамічним утворенням, яке постійно розвивається та розширюється. Вона відображає розвиток людини за такими об’єктивними ознаками самореалізації, як: зростання професійної майстерності, кар’єрне просування, підвищення авторитету, зміцнення соціального статусу. В основу процесу розвитку у педагогів професійної самосвідомості покладено принцип єдності свідомості і діяльності, основний зміст якого полягає у ствердженні діяльнісної зумовленості формування психіки людини. Професійна самосвідомість педагога представляє собою єдність трьох аспектів: пізнавального (самопізнання), емоційно‑ ціннісного (самооцінка) та регулятивного (саморегуляція), на основі чого визначено основні її структурні компоненти. До структури професійної самосвідомості, на думку Л. В. Римар, входять професійна установка на педагогічну діяльність, наявність потреби у самопізнанні та самооцінка професійно значущих якостей, саморегуляція у розв’язанні педагогічних завдань та відповідні мотиви професійного самовдосконалення. Cуттєву роль у розвитку професійної самосвідомості педагога вищого навчального закладу відіграють активні методи самонавчання та саморозвитку, до яких належить участь у міжнародних академічних програмах, тренінґових сесіях, науково‑дослідній діяльності, а також у роботі Школи педагогічної майстерності, що сприяє активізації процесу самопізнання, кращому усвідомленню педагогами власних особистісних якостей та їх відповідності обраній професії.
Психологічна характеристика діяльності викладача вищої школи
Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача. Викладач вищого навчального закладу повинен постійно працювати над вдосконаленням своєї педагогічної майстерності, від чого значною мірою залежать результати його роботи.Педагогічна майстерність — сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.Складовимипрофесійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.Професійні знання є фундаментальною основою педагогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гуманітарні.Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в процесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати результат, адекватний цілям, задумам.До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його ціннісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педагогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на стосунки із студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогічної діяльності.До професійно значущих якостей відносять доброзичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педагогічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності.Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіска, макіяж, осанка, мова, форми невербального спілкування тощо.
Психологічні технології в освітній діяльності викладача ВНЗ
Психологічна технологія – це цілісна методична система, що складається з трьох основних частин: діагностичної, інтерпре- таційної (або пояснювальної) і корекційної. Основний смисл за- стосування психологічної технології – це внесення змін у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості, її пове- дінки і світосприймання. За такої мети, як нам здається, стають зрозумілими функції окремих складових психологічної техноло- гії. У психологічній технології мають поєднуватися аналітич- ний і синтетичний підходи до особистості, сума знань та уявлень про елементи і структурні блоки у їх взаємозв’язках, з одного боку, і цілісне (синтетичне) бачення об’єкта корекційних впли- вів – з другого. Розробка психо логічної технології є по суті проце- сом психологічного проек тування, що спрямований на вирішен- ня конкретної ситуації індивідуального розвитку або соціальної взаємодії з викори станням знань і досвіду наукової та побутової психології. Розробка технологій якраз і є основним завданням прикладної психології. Застосування технології у практичній роботі передбачає, як правило, її адаптацію до конкретних умов роботи з конкрет ною людиною.