27. Діагностична програма.

 При лабораторному дослідженні виявляється лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШЗЕ. Як правило, зміни залежать від глибини морфологічних змін у жовчному міхурі. При деструктивних формах холециститу, а також при розвитку септичних ускладнень збільшується концентрація сечовини. В процесі розвитку жовтяниці визначається гіпербілірубінемія, в основному за рахунок прямого білірубіну, змінюється колір сечі, визначається позитивна реакція на жовчні пігменти.

            Серед інструментальних методів діагностики чільне місце посідає ультразвукове дослідження, яке на даний час є методом вибору. При цьому є можливість візуалізувати жовчний міхур, жовчні протоки, визначити стан їх стінок, наявність конкрементів, отримати дані про стан навколишніх тканин (діагностувати параміхуровий інфільтрат, абсцес) та сусідніх органів (печінка, підшлункова залоза). Інформативність методу складає 80-90% і зростає майже до 100% при застосуванні дво- і тривимірних УЗ сканерів. Специфічних протипоказань до застосування цього методу немає.

            Останнім часом для діагностики патології жовчного міхура (гострого холециститу зокрема) все ширше використовують комп’ютерну та магнітноядернорезонансну томографію. Перевага цих методів полягає у високій інформативності.

            Корисним для діагностики, особливо диференційної, може бути термографія. Розвиток деструктивних форм холециститу супроводжується різким підсиленням інтенсивності інфрачервоного випромінювання в ділянці жовчного міхура, що реєструється приладом.

            Використовують також лапароскопію, останнім часом усе ширше - відеолапароскопію. При цьому визначають характерні прояви гострого холециститу, а також деякі ускладнення, наприклад, інфільтрат, перитоніт. У процесі дослідження можна виконати транспарієтальну пункцію жовчного міхура, вивчити характер його вмісту, ввести контраст для подальшого рентгенологічного дослідження.

            Усім хворим з патологією жовчного міхура слід виконувати ФГДС. При гострому холециститі спостерігається набряк та інфільтрація слизової оболонки антрального відділу шлунку та ДПК, іноді з крововиливами, контактна кровоточивість. Для механічної жовтяниці на грунті холедохолітіаза або холангіта, крім набряку слизової оболонки, характерне жовте її забарвлення, збільшення розмірів великого дуоденального сосочка, нашарування фібрину на його слизовій оболонці.

28. Лікувальна програма.

Консервативне лікування складається з комплексу заходів, які впливають на різні ланки захворювання.

            Режим ІІ. У перші дні хворих обмежують у прийомі їжі, згодом призначають дієту № 5 за Певзнером.

            Для покращення відтоку жовчі вводять спазмолітичні препарати: но-шпа 2,0, папаверин 2% - 2,0 (в/в, в/м), платифілін 0,2% - 1,0, атропін 0,1% - 1,0 підшкірно.  Останні два препарати зменшують також секрецію залоз слизової оболонки, підшлункової залози.

            Для боротьби з болем широко використовують ненаркотичні аналгетики - аналгін 50% - 2,0, а також препарати комбінованої - спазмолітичної та аналгетичної дії: баралгін, спазган, спазмалгон тощо. Введення цих засобів поєднують з антигістамінними препаратами: 1% дімедрол, 2,5% діпразин, 1-2% супрастин тощо, які потенціюють дію аналгетиків та мають певний седативний ефект. Наркотичні аналгетики призначати не бажано внаслідок їх спазмуючої дії на сфінктер Оді. Однак, при необхідності введення,  їх поєднують зі спазмолітиками. Хороший знеболюючий ефект має новокаїнова блокада круглої зв’язки печінки.

            Антибактеріальну терапію проводять згідно загальноприйнятих правил. Доцільно використовувати антибіотики, які мають здатність концентруватись у жовчі: гентаміцин, вібраміцин (застосовується при відсутності уражень печінки), цефобід - концентрується в жовчі навіть в умовах механічної жовтяниці. При необхідності використовують антибактеріальні препарати інших груп: бісептол, метранідазол та ін.

            З метою нормалізації процесів обміну, загального гомеостазу застосовують інфузійну терапію. При  наявності механічної жовтяниці об’єм інфузій повинен збільшуватись, вводять сечогінні препарати (лазікс, фурасемід) та гепатопротектори: ліпоєва кислота 2%-2,0 в/в, ліпамід, есенціале та ін. 

 При холецистопанкреатиті хворим додатково необхідно призначити інгібітори протеаз та препарати, які пригнічують функцію підшлункової залози.

29. Ускладнення гострого холециститу.

1.  Параміхуровий інфільтрат

2.  Параміхуровий абсцес

3.  Емпієма жовчного міхура

4.  Перфорація міхура

5.  Перитоніт

6.  Холедохолітіаз

7.  Холангіт (запалення внутрішньо- та позапечінкових жовчних шляхів)

8.  Обструкція холедоха

9.  Абсцеси печінки.

30. Особливості клінічної картини гострого холециститу при наявності супутньої патології.

Бескаменные процессы встречаются в практике неотложной хирургии не более чем в 2-5% случаев - в основном это сосудистые поражения желчного пузыря у лиц с распространенным атеросклерозом или сахарным диабетом.

Большие трудности возникают при дифференциации острого холе­цистита и острого панкреатита, вероятно, потому, что оба эти заболевания взаимосвязаны: острый панкреатит нередко возникает как следствие желчнокаменной болез­ни, хронического холецистита и дискинезии желчевыводящих путей. Этому может способствовать также нали­чие общего протока между желчевыводящими путями и панкреатическим протоком, что может привести к забра­сыванию желчи в последний. Таким образом, заболева­ние одного органа может вовлечь в патологический про­цесс другой — развивается холецистопанкреатит  или ферментативный холецистит вследствие развития острого панкреатита.