Сосюр. Курс загальної лінґвістики

210 Ф. Сосюр. КУРС ЗАГАЛЬНОЇ ЛІНҐВІСТИКИ

Така характеристика аналогії підводить нас до двох спостережень, які лише підтверджують нашу думку про довільність абсолютну та довільність від­ носну (див. с. 166 і далі).

1. Усі слова можна класифікувати залежно від їхньої відносної здатності утворювати нові слова, що зумовлено їх власним меншим або більшим поділом на окремі частини. Прості слова за своєю природою непродуктивні (пор. magasin “комора”, arbre “дере­ во”, racine “корінь” тощо). Magasinier “комірник” не утворене від magasin, воно виникло за взірцем prison “тюрма” : prisonnier “в’язень” тощо. Так само em­ magasiner “розміщувати на складі” завдячує своїм існуванням аналогії з emmaillotter “сповивати”, en­ cadrer “вставляти в рамку”, encapuchonner “надягати капюшон” тощо, які містять у собі maillot “майка”, cadre “рама”, capuchon “капюшон”.

Отже, кожна мова має продуктивні слова і слова “безплідні”; пропорція між тими й іншими буває різ­ на. В цілому це зводиться до розрізнення мов “лек­ сичних” і “граматичних” (див. с. 169). У китайській мові слова здебільшого неподільні, тоді як, напри­ клад, у штучній мові майже всі слова піддаються поділу. Есперантист має повну свободу створювати нові слова на базі даної основи.

2. Ми вже зазначали на с. 203, що будь-яке ново­ утворення за аналогією може бути зображене у ви­ гляді операції, подібної до обчислювання четвертої величини у пропорції. Досить часто цю формулу ви­ користовують для пояснення самого явища аналогії; ми ж спробували пояснити це явище можливістю поділу одиниці на окремі елементи і здатністю цих елементів утворювати нові одиниці.

Між обома цими концепціями існує суперечність. Якщо формула четвертої величини в пропорції до­ статня для повного пояснення, то навіщо тоді гіпотеза про поділ на елементи? Для утворення такого слова, як indécorable, немає жодної необхідності здобувати окремі елементи: in-décor-able] досить лише взяти його цілком і вставитрі у рівняння:

Даючи таке пояснення, ми не передбачаємо у мовця наявності складної розумової операції, надто схожої на свідомий аналіз граматиста. В такому випадку, як Kranz “вінок” : Kränze “вінки” за зразком Gast “гість” : Gäste “гості”, поділ видається менш можливим, аніж використання формули, адже основою взірця є або Gast-, або Gäst-; може також видатися, що звуковий характер Gäste був просто перенесений на Kränze.

Яка з цих двох теорій відповідає дійсності? Пере­ дусім зазначимо, що у випадку з Kranz можливість аналізу не заперечується. Ми встановили наявність чергувань в основах і префіксах (див. с. 198), а від­ чуття чергування може добре співіснувати з поділом на осмислені елементи.

Ці дві протилежні концепції відбиваються у двох різних граматичних доктринах. Наші європейські граматики оперують пропорціями і четвертою вели­ чиною; так, вони можуть пояснити утворення німець­ кого минулого часу, виходячи з цілих слів; учневі говорять: за зразком setzen “поставити” : setzte “по­ ставив” треба утворити минулий час дієслова lachen “сміятися” тощо. І навпаки, граматика німецької мо­ ви, написана давньоіндійським ученим, аналізувала б основи (setz, lach тощо) і закінчення минулого часу ( -te тощо) у двох окремих розділах; вона пропону­ вала б нам лише отримані внаслідок поділу елемен­ ти, з яких треба було б відтворити цілі слова. У всіх санскритських словниках дієслова розташовані в по­ рядку, визначеному їхніми коренями.

Залежно від переважної тенденції певної мови, граматисти схиляються до одного з цих двох методів.

Давня латинь, здається, сприяла аналітичному ме­ тоду. За доказ цього може правити такий промовис­ тий факт: у словах fâctus “майстерно оброблений” і actus “рух” кількість першого голосного неоднакова, хоч у fäciö “роблю” і ägö “рухаю” a коротке; треба припустити, що actus походить від *ägtos і пояснити подовження голосної наявністю наступної дзвінкої

приголосної; ця гіпотеза повністю підтверджується

романськими мовами; протиставлення spëcïô “огля­ даю” : spëctus “оглянутий” поряд з tëgô “крию” : tëctus “критий” відбивається у французькій мові у вигляді dépit “прикрість” (=despêctus) і toit “покрів­ ля” (=tëctum); пор. еоп/їсго “здійснюю” : confèctus “здійснений” (франц. confit “варений у цукрі”) поряд

зrégô “спрямовую, керую” : rëctus “прямий, прави­ льний” (drrëctus “прямий” — франц. droit “прямий”). Однак *agtos, *tegtos, *regtos не успадковані латинню

зіндоєвропейської, де вони, безумовно, вимовлялися як *âctos, *tèktos тощо; їх запровадила давня латинь, незважаючи на труднощі у вимові дзвінкої перед глухою. Подібне могло статися лише при чіткому усвідомленні одиниць основи ad-, teg-. Отже, рання латинь сприяла загостреному відчуттю частин слів (основ, суфіксів тощо) та їхньої взаємодії. Можливо, в сучасних мовах ця схильність не так чітко вира­ жена, однак у німецькій мові вона помітніша, ніж у французькій (див. с. 235).

Розділ У

АНАЛОГІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ

§ 1. У який спосіб новоутворення за аналогією стає фактом мови?

Ніщо не може стати елементом мови без поперед­ нього випробування у мовленні, і всі еволюційні яви­ ща започатковуються у сфері діяльності індивіда. Цей принцип, викладений нами вище (див. с. 125), особливо слушний щодо новоутворень за аналогією. Перш ніж honor стало конкурентом, здатним замі­

нити honos, його просто зімпровізував хтось із мов­ ців, інші стали це наслідувати й повторювати, аж поки воно не ввійшло у звичай.

Але це зовсім не означає, що всім новоутворенням за аналогією так само таланить. Щомиті ми сти­ каємося з випадковими нетривкими комбінаціями, які мова, судячи з усього, не прийме. Мова дітей, на­ приклад, просто рясніє такими новоутвореннями, оскільки діти ще недостатньо обізнані у звичаї і ще ним не поневолені; вони кажуть viendre замість venir “приходити”, тоиги замість mort “мертвий” тощо.

Проте і в мові дорослих такі приклади є. Так, багато хто говорить traisait (є воно, між іншим, і в Руссо) замість trayait (“доїв, доїла”, 3 ос. одн. мин. часу від traire “доїти”). Усі ці новоутворення по суті цілком

правильні; вони пояснюються так само, як і прийняті мовою; так, viendre ґрунтується на пропорції:

a traisait було утворене за зразком plaire : plaisait

тощо.

У мові осідає лише незначна частина новоутворень мовлення, але ті, що мовою таки прийняті, виявля­ ються досить численними, аби з часом усією своєю сукупністю надати словнику та граматиці зовсім ін­ шого вигляду.

Увесь попередній розділ ясно свідчить, що аналогія не може бути сама по собі чинником еволюції; це ані-

трдхи не суперечить тому факту, що безупинна за­ міна старих форм новими являє собою одне з найразючіших явищ з-поміж цих перетворень у мові. Щоразу, як остаточно усталюється новоутворення, усунувши свого конкурента, справді з’являється щось нове, а щось старе відкидається; саме на цій підставі аналогія посідає провідне місце в теорії мовної еволю­ ції.

Якраз це положення ми й хотіли б особливо під­ креслити.

§ 2. Н овоут ворення за аналогією — симптоми зліт інт ерпрет ації

Мова безперервно інтерпретує і розкладає дані їй одиниці. Однак чому ця інтерпретація весь час змі­ нюється від одного покоління до іншого?

Причину цього слід шукати у величезній масі чин­ ників, що постійно впливають на той тип аналізу, який був прийнятий певним станом мови. Нагадаймо деякі з цих чинників.

Першим і найважливішим є фонетична зміна (див. розд. II). Надаючи двозначності одним типам аналізу та унеможливлюючи інші, цей чинник змінює умови поділу на окремі одиниці й тим самим його наслідки; звідси VL переміщення меж всередині окремих оди­ ниць і зміна їхнього характеру.

Повернімося до сказаного вище на с. 178 про такі складні слова, як beta-hûs і redo-lîch, та на с. 195 про індоєвропейську відміну.

Однак, окрім фонетичного чинника є ще аглюти­ нація, про яку йтиметься пізніше; внаслідок аглюти­ нації зі сполучення елементів утворюється ціла ОДРІ- ниця. Потім слід згадати про різноманітні обставини, зовнішні щодо слова, але здатні змінити його аналіз. І справді, оскільки поділ є результатом цілої низки порівнянь, то стає очевидним, що в кожний момент він залежить від асоціативного оточення слова. Так, вищий ступінь порівняння індоєвропейського *swäd- is-to-s містив у собі два незалежних суфікси: -is, показник ступеня порівняння (пор. лат. mag-is

“більш”), і -to-, показник порядкового місця предмета серед інших (пор. грец. tri-to-s “третій”)^ Ці два су­ фікси зазнали аглютинації (пор. грец. hed-isto-s або швидше hed-ist-os “найприємніший”). Однак, у свою чергу, цій аглютинації надзвичайно сприяє факт, сто­ ронній для найвищого ступеня: форми вищого сту­ пеня на -s вийшли з ужитку, витіснені утворенням на -jos; тоді -is- перестало відчуватися як самостій­ ний елемент, і його вже не виділяли в -isto-.

Зазначимо побіжно, що існує загальна тенденція скорочувати основу на користь форманта, особливо тоді, коли основа закінчується на голосну. Так, у ла­ тині суфікс -tat ( veri-tät-em “правду” замість *vëro- itât-em; пор. грец. deinô-têt-a “силу”) перетягає до свого складу і основи, через що слово vêri-tât-em стали аналізувати як vêr-itât-em; так само Römä-nus “римський”, Aïbâ-nus “албанський” (пор. ajènus “мід­ ний” замість *aes-no-s ) стали Rom-anus, Alb-ânus.

А втім, якою б не була причина цих змін в інтер­ претації, вони завжди виявляють себе через появу аналогічних форм. Справді, не лише одиниці, сприй­ мані мовцями як живі у кожний даний момент, мо­ жуть породжувати утворення за аналогією; прави­ льно й те, що і будь-який усталений розподіл оди­ ниць передбачає можливість поширення їхнього вжитку. Таким чином, аналогія може правити за без­ перечний доказ того, що формант у даний момент часу існує як одиниця зі значенням. Meridtönälis “по­ лудневий” у Лактанція замість merxdiâlis показує, що в той час римляни вже поділяли septentri-ônâlis “північний”, regi-öriälis “крайовий”, а для того, щоб показати, що суфікс -tat позичив у основи елемент г, досить послатися на celer-itâtem “швидкість”; pôg- ânus “сільський” від päg-us “село” чітко вказує, яким чином римляни аналізували Röm-änus; аналіз ні­ мецького redlich “чесний” (с. 179) підтверджується існуванням sterblich “смертний”, утвореного від діє­ слівного кореня. Ще один вельми цікавий приклад показує, як аналогія охоплює з часом дедалі більше одиниць. У сучасній французькій мові somnolent “сон­ ливий” поділяється як somnol-ent, немовби це діє­

216 Ф. Сосюр. КУРС ЗАГАЛЬНОЇ ЛІНҐВІСТИКИ

прикметник теперішнього часу; за доказ цього пра­ вить наявність дієслова somnoler “дрімати”. Однак у латині somnolentus поділяли як somno-lentus за зраз­ ком succu-lentus “соковитий”; ще раніше — як somn­ olentus “такий, що пахне сном” (від olëre “пахнути”) за зразком vtn-olentm “той, що пахне вином”.

Таким чином, найвідчутніїиа і найважливіша дія аналогії полягає у зміні давніх нерегулярних і за­ старілих форм на утворення більш регулярних і складених з живих елементів.

Безперечно, не завжди все буває так просто: дія мови супроводжується безліччю вагань, неточних і половинчастих поділів. Жодна мова ніколи не мала чітко зафіксованої системи одиниць. Згадаймо про сказане (див. с. 195) щодо відміни *ekiivos поряд з відміною *рods. Ці недосконалі п о д іл р і інколи призво­ дять до нечітких аналогічних утворень. Індоєвропей­ ські форми *geus-etai, *gus-tos, *gus-tis дозволяють виділити корінь geus-, gus- (франц. goûter “куштува­ ти”), однак у грецькій мові інтервокальне s вріпадає, що ускладнює поділ дейотаі, geustös; в результаті виникає вагання, і як корінь виділяють або geus-, або деи-. У свою чергу, утворення за аналогією теж можуть засвідчити факт вагання, і ми навіть бачимо, як основи на ги приймають це кінцеве s, наприклад: pneu-, рпеита “подих”, віддієслівний прикметнрік pneus-tôs.

Та навіть і за цих вагань аналогія здійснює свій вплив на мову. Таким ч р і н о м , хоча вона сама й не становить факту еволюції, все одно у кожний момент вона відбиває зміни, що сталися у функціональній системі мови, і фіксує їх у нових комбінаціях. Вона активно підтримує всі ті сили, які безперервно ви­ дозмінюють будову мови. Саме на цій підставі ана­ логію можна вважати могутнім чинником еволюції.

§ 3. Аналогія як основа і оновлення, і збереж ення

Може виникнути запитання, чи дійсно аналогія має те значення, що вріпливає з викладеного, і чи справді

її дія така ж далекосяжна, як і дія фонетичних змін. Фактично історія кожної мови дозволяє виявити без­ ліч згромаджених аналогічних фактів. Узяті в ціло­ му, ці безупинні перебудови відіграють в еволюції мови значну роль, вагомішу навіть, аніж звукові змі­ ни.

Однак лінгвіста найбільш цікавить таке: у великій масі аналогічних явищ, які віддзеркалюють сторіччя еволюції, майже всі старі елементи зберігаються, во­ ни лише інакше розподілені. Породжені аналогією новоутворення скоріше позірні, ніж реальні.

Мова нагадує одяг, вкритий латками з його влас­ ного матеріалу. Якщо звернутися до матеріалу, з якого складаються французькі речення, то ми вия­ вимо, що 4/5 французької мови походить від ін­ доєвропейської, тоді як усі слова, що дійшли до французької з прамови в чистому вигляді, без яки­ хось змін за аналогією, могли б розміститися на одній сторінці (наприклад, est =*esti, числівники і ще кіль­ ка слів, як-от ours “ведмідь”, nez “ніс”, père “батько”, chien “собака” тощо). Більшість французьких слів так чи інакше являє собою нові комбінації звукових еле­ ментів, видобутих зі старіших форм. У цьому розу­ мінні можна сказати, що аналогія, — саме тому, що для своїх інновацій вона завжди використовує ста­ рий матеріал, — є значною мірою консервативним явищем.

Не менш активно аналогія діє і як виключно кон­ сервативній ч р і н н и к ; можна сказати, що аналогія втручається не лише там, де наявний раніше мате­ ріал вже розподілений серед н о в р і х одиниць, але і в тому разі, коли форми залишаються тотожними са­ мим собі. В обох випадках ідеться про один психо­ логічний процес. Аби в цьому переконатися, д о с р і т ь згадатрі, що пррінцріп аналогії, по суті, нічим не від­ різняється від принципу, що лежить в основі меха­ нізму мовленнєвої діяльності (див. с. 208).

Латргнське agunt “рухають” дійшло до римської епохи майже без змін від доісторичних часів (коли говорили *agonti). Протягом цілого періоду покоління за поколінням використовувало це слово і жодна кон­

218 Ф. Сосюр. КУРС ЗАГАЛЬНОЇ ЛІНҐВІСТИКИ

куруюча форма не змогла його витіснити. Але хіба аналогія ніяк не причетна до цього збереження? Адже стабільність agunt так само викликана анало­ гією, як і будь-яка інновація. Agunt обмежене рам­ ками системи; воно пов’язане з такими формами, як dîcunt “говорять”, legunt “читають” тощо, і з такими, як agimus “рухаємо”, agitis “рухаєте” тощо. Без цьо­ го оточення воно б мало більше шансів бути витіс­ неним іншою формою, складеною з нових елементів. У латині збереглося не agunt. a ag-unt: форма не змінилася тому, що ад- та -unt постійно підтверджу­ валися в інших рядах; саме ця низка пов’язаних з нею форм і убезпечила agunt на тривалому шляху. Порівняймо ще sex-tus “шостий”, яке теж спирається на компактні ряди: з одного боку, sex “шість”, sexäginta “шістдесят” тощо, а з іншого — quar-tus “чет­ вертий”, quin-tus “п’ятий” тощо.

Таким чином, форми зберігаються тому, що без­ перервно відновлюються за аналогією; слово водно­ час усвідомлюється і як одиниця, і як синтагма, а зберігається воно тою мірою, у якій його елементи не змінюються. І навпаки, його існування ставиться під сумнів лише тоді, коли його складники виходять з ужитку. Погляньмо на те, що відбувається з фран­ цузькими формами dites “говорите” і faites “робите”, які відповідають латинським формам dic-itis, fac-itis. але вже не мають точки опори в сучасному дієвід­ мінюванні; мова намагається їх замінити; починають говорити disez, faisez за зразком plaisez “подо­ баєтесь”, lisez “читаєте” тощо, і це закінчення стає вже загальновживаним у більшості похідних дієслів (contredisez “суперечите” тощо).

Єдині форми, на які аналогія не поширюється, це, природно, ізольовані слова, такі як власні імена, зо­ крема географічні назви (пор. Paris, Genève, Адеп то­ що). Вони не піддаються будь-якому осмисленому по­ ділу і, отже, жодній інтерпретації складників; поряд з ними не виникає жодного конкуруючого новоутво­ рення.

Таким чином, збереження певної форми може по­ яснюватися двома протилежними причинами: повною

ізоляцією або ж приналежністю до системи, яка за­ лишається незайманою у своїх основних частинах і постійно приходить їй на допомогу. Найбільш плідно перетворювальна дія аналогії може виявлятися саме у проміжній галузі, до якої належать форми, що не мають достатньої асоціативної опори.

Однак хоч ідеться про збереження форми, скла­ деної з кількох елементів, хоч про перерозподіл мов­ ного матеріалу за новими конструкціями, роль ана­ логії надзвичайно велика, і наслідки її відчутні по­ всюдно.