- •Соціальна педагогіка
- •1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
- •2. Деривація та її види
- •3.Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки
- •4. Основні напрямки державної молодіжної політики
- •5. Абетка сп, ст.96
- •6.Психолого-педагогічні передумови успішної інтеграції молоді у суспільстві
- •8. Категорії соціальної педагогіки
- •9.Соціально-педагогічна робота з сімєю
- •10.Планування, контроль і звітність у р. С.П.
- •11.Моделі с.Р.
- •12. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами
- •13.Зміст діяльності сп в школі
- •15. Зміст та завдання соціальної педагогіки
- •16. Етичні дилеми у сп
- •17 Професійні ролі та функції сп д
- •18. Особистість в системі соц.Звязків
- •19. Представництво інтересів клієнта та направлення до соц.Служб
- •20. Соціально правовий захист дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування
- •21. Делінквентна поведінка прояви
- •22. Модель професійної компетентності соціального педагога
- •23.Адиктивна поведінка коаголізм
- •24. Соціальне вилюченнЯ
- •2. Технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями
- •4. Соціальна адаптація
- •6. Професійні ризики у соц. Пед. Діяльнос
- •7. Причини інституалізації дітей
- •8.Технологія реалізації соціальним педагогом терапевтичної функції
- •9. Напрями діяльності соціального педагога
- •10.Індивідуальна робота з клієнтом
- •11.Технології роботи з обдарованими дітьми
- •12. Технології роботи з агресивними підлітками
- •13. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками
- •14. Профілактика соціально-негативних проявів у підлітків
- •15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
- •16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
- •17. Телефон довіри
- •18. Замісна сімя
- •19. Сутність і зміст соціальної терапії
- •20. Девіантна поведінка види і прояви
- •21. Усвідомлене батьківство тспд
- •22. Специфіка соц.-пед. Р.
- •23. Гендерні проблеми виховання
- •24. Соціально педагогічна діяльність як професія
- •25. Групова соціальна робота
- •Психологія
- •2. Види і способи отримання психологічного знання. Етапи науковго дослідження
- •5. Співвідношення біологічного і соціального у формуванні особистості
- •6. Неофрейдиський погляд еріксона. Стадії психосоціального розвитку
- •7.Поняття про особистість і структуру
- •8.Поняття та сутність спілкування. Комунікативні бар’єри
- •9. Акцентуація характеру за леонгардом
- •10. Емоції та почуття. Почуття як специфічно людський прояв
- •11. Механізми психічного відображення
- •12. Поняття про конфлікт. Види та функції.
- •13. Співвідношення темпераменту з типами нервової системи
- •14. Слабка воля причини цього і шляхи подолання
- •15. Винекнення біхівеоризму внесок вотсона і торндайка
- •16. Увага властивості уваги
- •18. Психологічний аналіз діяльності
- •19. Погляд сеченова павлова на рефлекторну природу психіки
- •20. Фрейд та становлення психоаналізу
- •21. К.Юнг аналітична психологія
- •22. Становлення гештальт психології
- •23. Педагогічне спілкування як творчий процес
- •24. Культурно-історична теорія психіки л.С.Виготського
- •25. Маслоу та Роджерс
- •17. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика
22. Становлення гештальт психології
Постулат гештальтпсихології звучить так: первинними даними психології є цілісні структури (гештальти), що практично не виводяться з компонентів що їх утворюють. Гештальтам притаманні власні характеристики і закони, зокрема, «закон групування», «закон відношення» (фігура/фон).
Гештальт — це просторово-наочна форма предметів що сприймаються, чиї властивості неможливо зрозуміти шляхом сумування властивостей їх частин. Яскравим прикладом, за Келлером, є мелодія, що впізнавана навіть у випадку транспортування на інші елементи. Коли ми чуємо мелодію вдруге, то завдяки пам’яті впізнаємо її. Але якщо склад її елементів змінився, ми все одно впізнаємо мелодію як ту саму. Гештальтпсихологія з’явилася завдяки німецьким психологам Максу Вертгеймеру, Курту Коффкі і Вольфгангу Келлеру, що висунули програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур — гештальтів. Виступаючи проти висунутого психологією принципу розчленовування свідомості на елементи і побудови з них складних психологічних феноменів, вони запропонували ідею цілісності образу й неможливості зведення його властивостей до суми властивостей його елементів. На думку теоретиків, предмети, що складають наше оточення, сприймаються не у вигляді окремих об’єктів, а як організовані форми. Сприйняття не зводиться до суми відчуттів, а властивості фігури не описуються через властивості частин. Власне гештальт являє собою функціональну структуру, що впорядковує різноманіття окремих явищ.
Гештальт — це цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів. Це первинна індивідуальна властивість психіки, що перебуває згідно з фізіологічними процесами мозку і зовнішнім світом.
Гештальт-фактор — це будь-яка стимульна ситуація, яка має тенденцію викликати перцептивні образи цілісності або єдності.
Фігура і фон
Кожен гештальт розглядається як фігура, що виступає з тьмянішого фону. Сформувати фігуру означає зацікавитись чимось і спробувати якось позначити свій досвід.
Принципи гештальту
Усі властивості сприймання в гештальтпсихології — константи, фігура, фон — вступають у відносини між собою і являють нову властивість. Це і є гештальт. Цілісність сприйняття і його впорядкованість досягаються завдяки наступним принципам:
• Близькість. Стимули розташовані поряд, мають тенденцію сприйматись разом.
• Схожість. Стимули, схожі за розміром, формою, тощо мають тенденцію сприйматись разом.
• Цілісність Сприйняття має тенденцію до спрощення і цілісності.
• Замкнутість. Відображає тенденцію завершувати фігуру так, щоб вона мала повну форму.
• Суміжність. Близькість стимулів в часі і просторі. Суміжність може обумовлювати сприйняття, коли одна подія викликає іншу.
• Загальна зона. Принципи гештальту формують наше повсякденне сприйняття, нарівні з навчанням і минулим досвідом. Передбачаючі думки і очікування також активно керують нашою інтерпретацією відчуттів.
Закон «гарного» гештальту
Закон«гарного» гештальту, озвучений Метцгером (1941), говорить: «Свідомість завжди схильна до того, щоб з поданих разом сприйняттів сприймати найбільш просте, єдине, замкнене, симетричне, таке що включається в основну просторову вісь». Відхилення від «гарних» гештальтів сприймаються не одразу а лише за інтенсивного розгляду (наприклад приблизно рівносторонній трикутник сприймається як рівносторонній, приблизно прямий кут, як прямий).