![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Соціальна педагогіка
- •1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
- •2. Деривація та її види
- •3.Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки
- •4. Основні напрямки державної молодіжної політики
- •5. Абетка сп, ст.96
- •6.Психолого-педагогічні передумови успішної інтеграції молоді у суспільстві
- •8. Категорії соціальної педагогіки
- •9.Соціально-педагогічна робота з сімєю
- •10.Планування, контроль і звітність у р. С.П.
- •11.Моделі с.Р.
- •12. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами
- •13.Зміст діяльності сп в школі
- •15. Зміст та завдання соціальної педагогіки
- •16. Етичні дилеми у сп
- •17 Професійні ролі та функції сп д
- •18. Особистість в системі соц.Звязків
- •19. Представництво інтересів клієнта та направлення до соц.Служб
- •20. Соціально правовий захист дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування
- •21. Делінквентна поведінка прояви
- •22. Модель професійної компетентності соціального педагога
- •23.Адиктивна поведінка коаголізм
- •24. Соціальне вилюченнЯ
- •2. Технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями
- •4. Соціальна адаптація
- •6. Професійні ризики у соц. Пед. Діяльнос
- •7. Причини інституалізації дітей
- •8.Технологія реалізації соціальним педагогом терапевтичної функції
- •9. Напрями діяльності соціального педагога
- •10.Індивідуальна робота з клієнтом
- •11.Технології роботи з обдарованими дітьми
- •12. Технології роботи з агресивними підлітками
- •13. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками
- •14. Профілактика соціально-негативних проявів у підлітків
- •15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
- •16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
- •17. Телефон довіри
- •18. Замісна сімя
- •19. Сутність і зміст соціальної терапії
- •20. Девіантна поведінка види і прояви
- •21. Усвідомлене батьківство тспд
- •22. Специфіка соц.-пед. Р.
- •23. Гендерні проблеми виховання
- •24. Соціально педагогічна діяльність як професія
- •25. Групова соціальна робота
- •Психологія
- •2. Види і способи отримання психологічного знання. Етапи науковго дослідження
- •5. Співвідношення біологічного і соціального у формуванні особистості
- •6. Неофрейдиський погляд еріксона. Стадії психосоціального розвитку
- •7.Поняття про особистість і структуру
- •8.Поняття та сутність спілкування. Комунікативні бар’єри
- •9. Акцентуація характеру за леонгардом
- •10. Емоції та почуття. Почуття як специфічно людський прояв
- •11. Механізми психічного відображення
- •12. Поняття про конфлікт. Види та функції.
- •13. Співвідношення темпераменту з типами нервової системи
- •14. Слабка воля причини цього і шляхи подолання
- •15. Винекнення біхівеоризму внесок вотсона і торндайка
- •16. Увага властивості уваги
- •18. Психологічний аналіз діяльності
- •19. Погляд сеченова павлова на рефлекторну природу психіки
- •20. Фрейд та становлення психоаналізу
- •21. К.Юнг аналітична психологія
- •22. Становлення гештальт психології
- •23. Педагогічне спілкування як творчий процес
- •24. Культурно-історична теорія психіки л.С.Виготського
- •25. Маслоу та Роджерс
- •17. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика
21. К.Юнг аналітична психологія
К. Юнг приділяв велику увагу несвідомому і його динаміці, але його представлення про несвідомий радикально відрізнялося від думки Фрейда. Юнг розглядав психіку як комплементарна взаємодія свідомого і несвідомого компонентів при безперервному обміні енергією між ними. Для нього несвідоме не було психобиологической смітником відірваних інстинктивних тенденцій, витиснутих спогадів і підсвідомих заборон. Він вважав його творчим, розумним принципом, що зв'язує людини з усім людством, із природою і космосом. Вивчаючи динамікові несвідомого, Юнг відкрив функціональні одиниці, для яких використовував назву "комплексів". Комплекси – це сукупність психічних елементів (ідей, думок, відносин, переконань), що поєднуються навколо якогось тематичного ядра й асоціюються з визначеними почуттями. Юнгу удалося простежити комплекси від біологічно детерминированных областей індивідуального несвідомого до споконвічних мифопорождающих паттернов, що він назвав "архетипами". Юнг прийшов до висновку, що крім індивідуального несвідомого існує колективне, расове несвідоме, загальне для всього людства і являющееся проявом творчої космічної сили. Юнг вважав, що в процесі індивідуалізації людина може перебороти вузькі границі Эго й особистому несвідомого і з'єднатися з вищим "Я", розмірним усьому людству і всьому космосові. Таким чином, Юнг може вважатися першим представником трансперсональной орієнтації в психології. Серед областей, відкритих і серйозно вивчених Юнгом і його послідовниками, – динаміка архетипів і колективної несвідомого, міфотворчі властивості психіки, визначені типи медіумічних явищ і синхронні зв'язки психологічних процесів з об'єктивною реальністю.
Юнг розглядав структуру особистості як складає з трьох компонентів: 1) свідомість – ЭГО – "Я"; 2) індивідуальне несвідоме – "ВОНО"; 3) "колективне несвідоме", що складається з психічних прототипів, або "архетипів". Колективне несвідоме – на відміну від індивідуального (особистісного несвідомого) – ідентично у всіх людей і тому утворить загальна підстава щиросердечного життя кожної людини, будучи по природі своєї сверхличным. Колективне несвідоме – найбільш глибинний рівень психіки. Юнг розглядає його і як результат попереднього філіпченкового досвіду, і як апріорні форми психіки, і як сукупність колективних ідей, образів, представлень людства, як найбільш розповсюджені в ту або іншу епоху міфологеми, що виражають "дух часу".
Архетип засвоюється особистістю, тому він є в особистості, але він є і зовні. Частина архетипу, засвоєна і спрямована зовні, утворить "персону" ("маску"), сторона архетипу, звернена усередину індивіда, – це "тінь" ("тінь" носить уроджений характер: якщо "зірвати "маску", те побачимо "тінь", що виявляється в комплексах, симптомах"). Психологічна корекція ефективна, лише якщо відбувається корекція "тіні" і "персони".
Майже у всіх трансперсональных мировоззрениях виділяють наступні головні рівні:
1. фізичний рівень неживої матерії, енергії;
2.біологічний рівень живої, що почуває матерії/енергії;
3.психологічний рівень розуму, Эго, логіки;
4.тонкий рівень парапсихологических і архетипических явищ;
5.причинний рівень, що характеризується зробленої трансценденцией;
6.абсолютна свідомість.
Всесвіт являє собою інтегральну і єдину мережу цих взаємозалежних, взаимопроникающих світів, тому не виключений, що при визначених обставинах людин може відновити свою тотожність з космічною мережею і свідомо пережити будь-який аспект її існування (телепатія, психодиагностика, бачення на відстані, передбачення майбутнього і т.д.).