9. Напрями діяльності соціального педагога

Основні напрями діяльності соціального педагога:

• Постановка соціального діагнозу. Визначення соціокультурної ситуації, соціальних та особистісних проблем дітей і дорослих, що потрапляють у сферу впливу соціального педагога. Інформація може бути з різних джерел (педагогічна, батьківська, психологічна, медична, інша). Виявлення запитів, потреб дітей і розробка заходів допомоги конкретним учням із залученням фахівців з відповідних установ та організацій.

• Допомога сім'ї в проблемах, пов'язаних з навчанням, вихованням, наглядом за дитиною. Посередництво між різними фахівцями і організаціями (установою освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури та ін.)

o Допомога дитині в усуненні причин, що негативно впливають на його успішність та відвідування навчального закладу. Розпізнавання, діагностування та вирішення конфліктів, проблем, важких життєвих ситуацій, які зачіпають інтереси дитини. Запобігання серйозних наслідків розвитку складних для дитини подій.

o Профілактика правопорушень, девіантної поведінки дітей та підлітків, у тому числі алкоголізму, наркоманії, куріння, ранніх інтимних зв'язків. Пропаганда здорового способу життя.

o Залучення дітей, батьків, громадськості до організації і проведення соціально-педагогічних заходів, акцій. Організація різноманітної соціально-значимої діяльності дітей у соціумі (дозвілля, відпочинок, виховні заходи). Включення в процес творчості, підтримка соціальної ініціативи.

o Індивідуальне і групове консультування дітей, батьків, педагогів і адміністрації з питань вирішення проблемних ситуацій, конфліктів, виховання дітей у сім'ї.

o Організація взаємодії різних груп дітей і дорослих, сприяння налагодженню нормальних міжособистісних взаємин у сім'ях, дитячих і дорослих колективах. Допомога педагогам у вирішенні конфліктів з дітьми.

o Пропаганда та роз'яснення прав дітей, сім'ї та педагогів. В якості особливої функції може бути виділена захист прав дитини на основі конвенції про права дитини та інших правових документів. Соціальний педагог має повноваження бути представником освітнього закладу в суді, на конфліктних комісіях, де вирішується доля дитини.

Важливо, щоб були охоплені всі основні напрями соціально-педагогічної роботи, незалежно від ставок фахівців. Але, у зв'язку з тим що коло і обсяг обов'язків широкий, для більш результативної роботи доцільно мати в установі кілька соціальних педагогів і розподіляти їх обов'язки за профілем діяльності: охорона здоров'я та гігієна, профілактика шкільної і соціальної дезадаптації, культурно-дозвіллєва діяльність, педагогічна освіта і робота з батьками, опіка та піклування і т.д. Або поділ обов'язків може йти по класах, групах, паралелей в залежності від кількості учнів, це - так звана кураторська система.

10.Індивідуальна робота з клієнтом

Клієнт соціальної роботи — індивід, група людей, сім'я, громада, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують допомоги фахових соціальних працівників, є адресатами соціальної роботи.

В Україні клієнтами чи потенційними клієнтами соціальної роботи найчастіше вважають представників вразливих (пригнічених) верств, груп населення («груп ризику»), тобто індивідів, групи, що зазнають чи мають ризик зазнати негативних впливів соціальних, економічних, екологічних чинників або захворіти.

Подолання складних життєвих обставин (ситуацій) потребує мобілізації й оптимального використання особистісних ресурсів клієнта і ресурсів середовища. Цей процес охоплює такі стадії:

1. Запобіжна стадія. Діяльність на цьому етапі допомагає людині підготуватися до подолання труднощів (наприклад, сприяння в іншій інтерпретації ситуації).

2. Безпосереднє подолання проблеми. Суть його полягає в докладанні зусиль для розв'язання конкретних проблем.

Відновлювальна стадія. На цій стадії людина має справу із наслідками критичної події, тому необхідно обмежити обсяги втрат, швидше повернутися до нормального стану. Неприпустими фаховими помилками є протиставлення клієнтів соціальним працівникам, адже це може спровокувати недовіру, психологічне протистояння, стати неподоланним бар'єром у їх взаємодії. Навпаки, соціальні працівники мають брати на себе відповідальність за своїх клієнтів, шукати фахово і морально вмотивованих форм і методів подолання їх проблем, зважаючи на наслідки прийнятих рішень і вжитих заходів. Як правило, вони орієнтуються не стільки на ідеологічні доктрини, політичну волю, популярні теоретичні схеми, як на клієнта, особливості його буття, потреби і прагнення.

Безперечно, у сучасній соціальній роботі стосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні мати партнерський характер, що означає поціновування внеску обох сторін. Така позиція зобов'язує соціального працівника ставитися з повагою до досвіду, думок і рішень клієнта.