![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Соціальна педагогіка
- •1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
- •2. Деривація та її види
- •3.Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки
- •4. Основні напрямки державної молодіжної політики
- •5. Абетка сп, ст.96
- •6.Психолого-педагогічні передумови успішної інтеграції молоді у суспільстві
- •8. Категорії соціальної педагогіки
- •9.Соціально-педагогічна робота з сімєю
- •10.Планування, контроль і звітність у р. С.П.
- •11.Моделі с.Р.
- •12. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами
- •13.Зміст діяльності сп в школі
- •15. Зміст та завдання соціальної педагогіки
- •16. Етичні дилеми у сп
- •17 Професійні ролі та функції сп д
- •18. Особистість в системі соц.Звязків
- •19. Представництво інтересів клієнта та направлення до соц.Служб
- •20. Соціально правовий захист дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування
- •21. Делінквентна поведінка прояви
- •22. Модель професійної компетентності соціального педагога
- •23.Адиктивна поведінка коаголізм
- •24. Соціальне вилюченнЯ
- •2. Технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями
- •4. Соціальна адаптація
- •6. Професійні ризики у соц. Пед. Діяльнос
- •7. Причини інституалізації дітей
- •8.Технологія реалізації соціальним педагогом терапевтичної функції
- •9. Напрями діяльності соціального педагога
- •10.Індивідуальна робота з клієнтом
- •11.Технології роботи з обдарованими дітьми
- •12. Технології роботи з агресивними підлітками
- •13. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками
- •14. Профілактика соціально-негативних проявів у підлітків
- •15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
- •16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
- •17. Телефон довіри
- •18. Замісна сімя
- •19. Сутність і зміст соціальної терапії
- •20. Девіантна поведінка види і прояви
- •21. Усвідомлене батьківство тспд
- •22. Специфіка соц.-пед. Р.
- •23. Гендерні проблеми виховання
- •24. Соціально педагогічна діяльність як професія
- •25. Групова соціальна робота
- •Психологія
- •2. Види і способи отримання психологічного знання. Етапи науковго дослідження
- •5. Співвідношення біологічного і соціального у формуванні особистості
- •6. Неофрейдиський погляд еріксона. Стадії психосоціального розвитку
- •7.Поняття про особистість і структуру
- •8.Поняття та сутність спілкування. Комунікативні бар’єри
- •9. Акцентуація характеру за леонгардом
- •10. Емоції та почуття. Почуття як специфічно людський прояв
- •11. Механізми психічного відображення
- •12. Поняття про конфлікт. Види та функції.
- •13. Співвідношення темпераменту з типами нервової системи
- •14. Слабка воля причини цього і шляхи подолання
- •15. Винекнення біхівеоризму внесок вотсона і торндайка
- •16. Увага властивості уваги
- •18. Психологічний аналіз діяльності
- •19. Погляд сеченова павлова на рефлекторну природу психіки
- •20. Фрейд та становлення психоаналізу
- •21. К.Юнг аналітична психологія
- •22. Становлення гештальт психології
- •23. Педагогічне спілкування як творчий процес
- •24. Культурно-історична теорія психіки л.С.Виготського
- •25. Маслоу та Роджерс
- •17. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика
15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
Однією з функцій соціального працівника в пенітенціарній сфері для неповнолітніх є правова підтримка засуджених. Це в першу чергу:
- Надання інформації неповнолітнім засудженим про їх права і обов'язки;
- Захист прав ув'язнених;
- Надання консультацій з правових питань;
- Нагляд за дотриманням прав ув'язнених як адміністрацією і педагогічним колективом, так і іншими ув'язненими.
- Проведення бесід і лекцій стосовно правового виховання - Консультації юриста.
Також соціальний працівник може здійснювати зв'язок між батьками та родичами ув'язненого і самим ув'язненим, стежити за безперешкодним
відправленням кореспонденції засудженому і ним самим, допомагати засудженому в регулюванні фінансових питань, а також питань пов'язаних з відправленням релігійного вірування засудженого.
Переконання як метод впливу на свідомість засудженого має на меті сформувати у особистості систему світоглядних, морально-правових, професійних, естетичних та інших цілей і цінностей, маючи на увазі, щоб вони були не лише зрозумілими і засвоєними засудженими, а глибоко сприйнятими ними як особистісні, власні цінності. Лише на цій основі вони зможуть стати мотивами вчинків і діяльності, внутрішніми регуляторами соціальної поведінки.
Застосовуючи метод переконання, слід звертати увагу на такі моменти, як активізація самостійного мислення співрозмовника, спростування помилкових позицій, псевдо-авторитетів, конкретний наочний показ не-гативних наслідків для особистості та її референтної групи певної поведінки, її психологічної недоцільності та ін.
Педагогічні умови ефективного застосування методу переконання:
- особистий авторитет співробітників серед ув'язнених;
- особиста переконаність вихователя в тому, в чому він має переконати ув'язненого;
-володіння вихователем методикою переконання, вміння доводити свою правоту, слухати іншу людину (методика активного вислуховування), загальна і конкретна (фахова) ерудиція, такі особистісні якості, як тактовність, витримка, терплячість і наполегливість;
- взаємна довіра співбесідників, психологічний контакт між ними;
- вміння врахувати конкретний емоційний стан засудженого, його індивідуальні особливості;
- відвертість розмови, правдивість тих фактів та аргументів, які використовуються з метою переконання.
16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
Развиваясь, ребенок становится субъектом социальных отношений, способным оказывать воздействие на другого человека, но и по средствам рефлексии, ребенок может воздействовать и на себя как социальный объект
Проблемно стоит вопрос о формировании социальной компетентности у детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей. Дети, оставшиеся сиротами на этапе раннего детства, не имели опыта семейных отношений, не ощущали заботы о себе, не говоря уже об учете их интересов, чувств и желаний, всё это невозможно осуществить в полной мере в детских домах. Но и дети, оставшиеся без попечения родителей в более позднем возрасте, мало отличаются от первых. Как правило, родители таких детей – пьющие, не работающие, или как их называют социальные службы – «социально опасные родители». В таких семьях дети не получали опыта и умения заботиться о других, учитывать интересы других. Наоборот, здесь они обучались неуважению к личным правам и интересам, воровству и хамству.
Конечно, возлагаются надежды на детские дома, ожидается, что педагогические коллективы этих учреждений смогут восполнить пробел в формировании социальной компетентности. Но чаще всего эти надежды не оправдываются, так как система общественного воспитания, как указывалось в начале работы, не может восполнить отсутствие эмоционального контакта с семьей. Здесь, как может показаться, образуется замкнутый круг, безвыходная ситуация. Но выход всегда есть, по крайней мере, всегда стоит его искать. эффективным и результативным способом формирования социальной компетентности у детей–сирот подросткового возраста является работа с ними через групповые тренинги, так как только при групповой работе ребенок, подросток может получить так необходимую для него эмоциональную поддержку сверстников и взрослых. Именно поэтому было принято решение провести эксперимент по формированию социальной компетентности у подростков, обучающихся в детском доме через внедрение тренинга и использование тренинговых методов.