- •Соціальна педагогіка
- •1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
- •2. Деривація та її види
- •3.Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки
- •4. Основні напрямки державної молодіжної політики
- •5. Абетка сп, ст.96
- •6.Психолого-педагогічні передумови успішної інтеграції молоді у суспільстві
- •8. Категорії соціальної педагогіки
- •9.Соціально-педагогічна робота з сімєю
- •10.Планування, контроль і звітність у р. С.П.
- •11.Моделі с.Р.
- •12. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами
- •13.Зміст діяльності сп в школі
- •15. Зміст та завдання соціальної педагогіки
- •16. Етичні дилеми у сп
- •17 Професійні ролі та функції сп д
- •18. Особистість в системі соц.Звязків
- •19. Представництво інтересів клієнта та направлення до соц.Служб
- •20. Соціально правовий захист дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування
- •21. Делінквентна поведінка прояви
- •22. Модель професійної компетентності соціального педагога
- •23.Адиктивна поведінка коаголізм
- •24. Соціальне вилюченнЯ
- •2. Технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями
- •4. Соціальна адаптація
- •6. Професійні ризики у соц. Пед. Діяльнос
- •7. Причини інституалізації дітей
- •8.Технологія реалізації соціальним педагогом терапевтичної функції
- •9. Напрями діяльності соціального педагога
- •10.Індивідуальна робота з клієнтом
- •11.Технології роботи з обдарованими дітьми
- •12. Технології роботи з агресивними підлітками
- •13. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками
- •14. Профілактика соціально-негативних проявів у підлітків
- •15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
- •16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
- •17. Телефон довіри
- •18. Замісна сімя
- •19. Сутність і зміст соціальної терапії
- •20. Девіантна поведінка види і прояви
- •21. Усвідомлене батьківство тспд
- •22. Специфіка соц.-пед. Р.
- •23. Гендерні проблеми виховання
- •24. Соціально педагогічна діяльність як професія
- •25. Групова соціальна робота
- •Психологія
- •2. Види і способи отримання психологічного знання. Етапи науковго дослідження
- •5. Співвідношення біологічного і соціального у формуванні особистості
- •6. Неофрейдиський погляд еріксона. Стадії психосоціального розвитку
- •7.Поняття про особистість і структуру
- •8.Поняття та сутність спілкування. Комунікативні бар’єри
- •9. Акцентуація характеру за леонгардом
- •10. Емоції та почуття. Почуття як специфічно людський прояв
- •11. Механізми психічного відображення
- •12. Поняття про конфлікт. Види та функції.
- •13. Співвідношення темпераменту з типами нервової системи
- •14. Слабка воля причини цього і шляхи подолання
- •15. Винекнення біхівеоризму внесок вотсона і торндайка
- •16. Увага властивості уваги
- •18. Психологічний аналіз діяльності
- •19. Погляд сеченова павлова на рефлекторну природу психіки
- •20. Фрейд та становлення психоаналізу
- •21. К.Юнг аналітична психологія
- •22. Становлення гештальт психології
- •23. Педагогічне спілкування як творчий процес
- •24. Культурно-історична теорія психіки л.С.Виготського
- •25. Маслоу та Роджерс
- •17. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика
17. Телефон довіри
Телефон довіри - це служба, яка надає населенню екстрену психологічну допомогу по телефону. Вона вважається однією з форм психопрофілактичної роботи, соціально-терапевтичної допомоги, адресованої особам, що знаходяться в кризових станах.
В цій роботі висвітлюються такі завдання:
1. Розглянути і теоретично обґрунтувати основні аспекти роботи «телефону довіри»
2. Охарактеризувати телефонний діалог, як метод роботи з абонентом.
3. Висвітлити особливості консультування на телефоні.
4. Розкрити тематику звернень абонентів до служби телефонного консультування.
Спробуємо розкрити певні особливості служби «Телефон Довіри»:
§ є організацією з власними цілями, цінностями, структурою і внутрішніми правилами;
§ надає психологічну допомогу абонентові;
§ надає допомогу переважно в екстрених ситуаціях або в екстремальному стані абонента.
Основна мета Телефону Довіри - дати можливість будь-якій людині, яка знаходиться в кризовому душевному стані, отримати кваліфіковану, своєчасну психологічну підтримку по телефону.
Ці служби забезпечують особам в тяжкій ситуації негайний телефонний зв'язок із співчутливим анонімним слухачем, який володіє особливою технікою роботи з абонентом по телефону.
Зазвичай це психологи, психіатри, психотерапевти. У деяких кризових центрах до такої роботи залучають волонтерів.
Існують дві позиції в розумінні суті «Телефонів Довіри»: професійна і волонтерська. Зараз в Україні існують обидва типи («Підліткові телефони довіри», «Молодіжні лінії» - приклад волонтерської моделі), проте все частіше з'являються змішані моделі. Професіонал-психолог в цьому випадку об'єднує в собі і професійні якості (знання, уміння, володіння спеціальними методами консультування), і волонтерські (уміння слухати, співпереживати, бути автентичним і щирим у вислові своїх відчуттів).
Психологічна допомога по телефону має ряд переваг. По-перше, вона доступна, оскільки більшість «Телефонів Довіри» працюють щодня і цілодобово, а саме звернення по телефону можливе в тих випадках, коли не можна зустрітися з консультантом особисто. По-друге, консультації по «Телефону Довіри» безкоштовні. По-третє, дотримується анонімність як абонента, так і консультанта, і конфіденційність спілкування гарантується. Нарешті, Телефон Довіри призначений не для організації традиційної психотерапії, а головним чином для того, щоб людина, що зазнає труднощів, могла знайти співбесідника, позбавитися від виниклої емоційної напруги, поділитися своїми переживаннями, отримати підтримку для зміни свого пригніченого емоційного стану. Розмова з консультантом дозволяє багатьом не залишитися наодинці зі своїми відчуттями.
18. Замісна сімя
Виходячи із різнобарв’я соціальних чинників ситуації проживання дитини в біологічно нерідній сім’ї, ми скористалися уніфікованим терміном “замісна сім’я”, що вказує на заміщення батьківських функцій для дитини громадянами, які її не народжували. Вирази
“замісна турбота” та “замісна сім’я” вже увійшли в практику наукових досліджень для позначення ситуацій зростання дітей у сім’ях, з якими вони не мають спорідненого походження (Й. Лангмеєр, З. Матейчек, В. Ослон, А. Холмогорова). Таким чином, до замісних ми віднесемо всі діючі форми сімей, в яких діти проживають і виховуються громадянами, котрі не виступають їхніми біологічними батьками. В Україні це такі, як опіка (піклування), прийомні та патронатні сім’ї, а в Польщі – “rodziny zastępcze” (заступницькі сім’ї). Такі поняття, як замісне батьківство, функції замісного батьківства, замісна опіка, замісна сім’я будуть вказувати на різні аспекти функціонування сімей, у яких зростають і виховуються біологічно нерідні діти, без уточнення рамок соціальної системи функціонування. Усиновлення теж є формою замісної сім’ї, проте, на відміну від вищеназваних, усиновлена дитина набуває правових ознак біологічно рідної.