- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
на формування у дітей правильної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, вправлення, привчання, доручення, створення вихзовуючих ситуацій.
1. Пед. вимога - це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності, або гальмування його негативних дій і вчинків. Макаренко вважав, що без щирої, переконливої, гарячої і рішучої вимоги не можна починати виховання колективу.
Пед вимога:
- прямі – мають чітку вказівку, щодо виконання тих чи інших дій (висловлюють в авторитарній формі, що не терпить заперечень);
- непрямі (опосередковані) – у вигляді поради, натяку, прохання, довіра, схвалення, які викликають переживання та сумніви;
Педагогічними засобами реалізації вимоги є прохання, порада, вказівка розпорядження.
Розрізняють такі види вимог: вимога-натяк (може бути жарт, докір, погляд)- використовується, коли між учнем і педагогом встановлвзіоться добрі стосунки, вихованцеві здається, що виконує вимогу за власним бажанням. Вимога-прохання; вимога-довіра (у вигляді доручень); вимога-схвалення; вимога порада, вимога-осуд; вимога-недовіра, вимога-погроза.
Правила застосування вимог: - повинні бути реальними, - їх повинна бути невелика кількість, - в роботі з дітьми необхідно прагнути, щоб перехід від прямих до непрямих вимог, від вимог погроз до вимог порад. Вимога приносить виховну користь, якщо її висувати систематично і послідовно, а не від випадку до випадку
2. Громадська думка - є показником згуртованості колективу, яка має такі функції:
виступає як опора дотримання певних норм моралі;
сприяє активізації учнівського колективу,
дає оцінку діяльності, вчинку конкретного учня чи групи учнів.
Тому громадська думка повинна виступати як колективна вимога.
1. спрямовуватися на тих, хто не рахується з колективними вимогами Громадська думка з'являється там, де є виховний колектив. Вправи як метод виховання полягають у поступовій організації таких умов, при яких учень виконує певні дії з мстою вироблення необхідних позитивних форм поведінки.
Метод привчання має особливе значення у вихованні. Він використовується частіше і поведінка виробляє певні практичні знання, які впливають на свідомість
ІІривчання - це планомірне і регулярне виконання певних дій з метою перетворення їх в звичку. Вчинок - звичка - характер - доля
Механізм: потрібен бути зразок поведінки, повинно бути позитивне відношення, на це повинен бути час.
Вправи - це багаторазове повторення дій і вчинків з метою утворення і закріплення у вихованців необхідних навичок і звичок поведінки Багато педагогів відносяться до цього методу негативно, бо багаторазове повторення є дресяровка В цьому дуже важливе є усвідомлення правильності дій і їхня позитивна оцінка.
Типи вправ: 1. у трудовій діяльності; 2. режимні вправи. З. спеціальні вправи по дотримуванню звичок в культурі поведінки.
Метод виховуючих ситуацій - кожен з таких ситуацій передбачає визначення педагогом умов необхідних для здійснення запланованого продумування ним своїх дій і поведінки в новій ситуації, виникнення в учнів нових почуттів Прийоми створення виховуючих ситуацій: І. творчі - доброта увага піклування, довіра. 2. гальмівні прийоми - наказ, натяк іронія, показна байдужість. Створюються природно або штучно ситуації, коли у дитини є вибір зробити так, або інакше. Такі ситуації дають можливість переосмислити свою поведінку.
Теорія людської діяльності розглядає наступні аспекти:
1 Перетворення дійсності з метою задоволення потреб людини.
2. Пізнання дійсності, без якої неможливе її ефективне перетворення.
З Вироблення систем ціннісних орієнтацій хля орієнтації в практичній та творчій діяльності
Організація спілкування людей, яке необхідне в сату природних потреб людини
Художньо-образне опанування дійсності, яке необхідне для набуття досвіду та формування духовного світу людини.
Тому методи виховання даної групи направленні на формування діяльності учнів, досвіду її поведінки в колективі учнів, а значить в майбутньому в суспільстві До цієї групи методів належить доручення, громадська думка колективу, педагогічні вимоги
6. Метод доручення має на меті виявлення учня у позитивних діях і вчинках. Застосування цього методу вимагає врахування вікових та індивідуальних особливостей, нахилів та смаків .Доручення організує і активізує особистість, формує таким чином відповідальність перед колективом. Ефективність доручення як методу виховання в значній мірі затежнть від організації контролю за його рішенням, від звітності перед колективом. Особлива увага із цій групі методів належить педагогічній вимозі. АС Макаренко вважав, що без щирої, переконливої, гарячої і рішучої вимоги не можна починати виховання колективу. Ці слова можна віднести і до виховання особистості. Вимога впливає не лише на свідомість учня, а й активізує його вольові якості, пробуджує мотиваційну і життєву сфери діяльності.