- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
Принципи виховання - це вихідні положення які визначають вимоги до організації та здійснення виховного процесу тобто, до змісту форм та методів виховного процесу, а також відносин між його учасниками.
1. Опора на позитивне - у виховній діяльності необхідно знаходити і використовувати позитивні якості і властивості особистості. Макаренко до вихованців потрібно підходити з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть з деяким ризиком помилитися, але завжди проектувати в ньому хороше. Сухомлинський. головне помітити в кожній дитині найбільш сильну сторону.
2. Індивідуально-особистісний - у вихованні потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. В індивідуальних особливостях повинно враховуватись, рівень розумового, фізичного, морального та психічного розвитку дитини. Одні діти вирізняються спокійним, урівноваженим характером, нормально реагують на зауваження, але є діти яким характерна підвищена роздратованість. Не підходити до всіх дітей з однаковими методами, підходами. Звертати увагу на дітей, які не проявляють себе, в хороших справах, або в порушеннях.
Вікова періодизація: переддошкільний вік, дошкільний, шкільний (молодший, середній, старший).
3. Єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості. Виховний процес необхідно конструювати з врахуванням впливів різних факторів (школи, сім'ї, навколишнього оточення) їхньої спрямованості та скоординованості. Ніщо так не шкодить вихованню як випадковість, стихійність, невпорядкованість пед. дій. різнобій і непогодженість у вимогах які представляються до учнів педагогами, сім'єю, громад кістю.
4. Повага до особистості в поєднанні з вимогливістю до неї. Макаренко: «як умова більше вимогливості до людини, і як умова більше поваги до неї». Психологічною ОСНОВОЮ даного принципу є те, що характер відносин педагога до вихованця включає певні внутрішні, емоційно - чуттєві переживання і безпосередньо впливають на діяльність, розвиток особистості. Повага довіра добродушність - викликають позитивну реакцію і стимулюють розвиток. Офіційність, авторитет, недовіра - викликають негативні переживання і відсутність позитивного виховного ефекту. Потрібно переконати дитину, що ви зацікавленні в її долі. Вимогливість до дітей повинна поєднуватись з вимогливістю до себе.
5.Виховання в колективі і через колектив. У Макаренка був ігринци паралельної педагогічної дії. виховання впливає не на окрему особистість, а на колектив, а колектив уже діє на окрему особистість.
37. Сутність понять: “метод”, “прийом”, “засіб” виховання. Класифікація методів виховання.
Метод - це спосіб дослідження.
Методи виховання - це способи взаємопов'язаної діяльності вихователя і вихованців спрямовані на розв'язання завдань виховання. Методи виховання є загальні і часткові. Загальні - застосовуються у всіх сторонах виховання, а часткові у якомусь одному методі.
Прийоми - складові елементи методу, засоби його реалізації. Прийоми складають підсистему методів і підсилюють основний метод.
Методичні прийоми між собою тісно зв'язані і в конкретних поточних ситуаціях можуть здійснюватися взаємоперехід. Сукупність методів і прийомів дають нам більш широке поняття – засоби.
Методи виховання мають результат коли виступають у постійній системі. На думку А. С Макаренка жодну систему не можна рекомендувати як постійну, тому що як певні фактори впливають на мету, умови їх застосування, вік дитини, особа вихователя, колектив, в якому дається виховний процес. іасоби виховання - це джерела і прироблення які допомагають педагогу в процесі виховання (мова, різні види діяльності, надбання духовної і матеріальної культури)
Класифікація методів робиться за різними ознаками
Ільїна. Огородніков - метод переконання, метод організації діяльності, метод стимулювання поведінки.
Ярмаченко (за ознакою виділив сторони особистості): - метод інформації, метод сугестй(навновання, вдушення). - метод організації діяльності і стимулювання поведінки.
Основна класифікація (ІЦюкіна Г.І.)
метод формування свідомості (лекції, дискусії, приклади).
метод організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки) іромадська думка колективу, педаг вимоги)..
метод стимулювання і корегування діяльності і поведінки (покарання, заохочення) Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і взаємозв'язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу.
Вибір методу та ефективне його використання залежить від:
- вікових особливостей школярів, та їх життєвого досвіду. Так, у виховній роботі з молодшими учнями віддають перевагу привчанню і вправам: диспут і лекцію доцільно використовувати у роботі зі старшокласниками;
- рівня розвитку дитячого колективу;
- індивідуальні особливості школярів;
- Поєднання методів формування свідомості та поведінки.
Ефективність методів забезпечується за умови, якщо вчитель спирається у їх використанні на психологію школяра. Виховання також, залежить під трьох складових: дорослих, дітей та відношення між ними.