![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
Виховання – соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості; це пед-на діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою вирішення завдань гармонійного розвитку особистості.
Сутність виховання можна розкрити з різних сторін, а саме: виховання як процес спеціально організований, виховання як вплив слова прикладом, виховання як взаємодія вихователя і вихованця, виховання як діяльність, в якій приймають участь вихователь і вихованець, виховання як керівництво.
Традиційно основними видами педаг-ї діяль-ті і навчання і виховна робота. Більшість дослідників (А.Петровський, О.Газман та ін) вважають, що навчання і виховання доповнюють одне одного. Суттєвою стороною єдності навч-ня і вих.-ня є те, що зміст навчаня включає в себе великий виховний матеріал, пов'язаний із світоглядною спрямованістю знань, розкриттям норм і правил моральності.
Особливості виховання:
Спрямоване на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особ-ті.
Вих.-ня – процес довготривалий (людина виховується усе життя для перевірки рез-в вих.-ня потрібен час).
Багатогранний – не обмежений рамками часу і програмами, здійснюється в най різноманітних ситуаціях.
неперервний (у вихованні канікул бути не може);
ефективність залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.
Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Умови за яких здійснюється:
Знання людиною самої себе, вміння оцінювати власні позитивні і негативні риси.
Логічне мислення – здатність аналізувати свої вчинки.
Уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач, силу волі.
Наявність ідеалу, життєвої мети.
Перебування у згуртованому колективі де панує здорова громадська думка, доброзичливість, взаємоповага.
Три етапи самових-ня:
1-й – Формування у учнів свідомого ставлення до самовиховання (усвідомлення вихован-м що самових-я його особиста справа).
2-й – Поява у вихованця бажання самовдосконалюватися (педагог допомагає знайти ідеал).
3-й – Учень систематично починає працювати над собою.
Перевиховання – виховний процес спрямований на подолання негативних рис особ-ті, що сформувалися під впливом несприятливих умов вих-ня. Направлений на такі категорії неповнолітніх: важковиховуваних, педагог-но занедбаних, неповнолітніх правопорушників і злочинців.
Етапи перевиховання:
1-й – підготовчий - вивчення і аналіз позитивних і негативних якостей педаг-но занедбаного і складають програму перевих-ня.
2-й – початковий – подолання психологічного бар’єру, перебудова самосвідомості й самооцінки учнів, формування готовності до виправлення (учень насторожено і недовірливо ставиться до педагога і цей процес йде повільно).
3-й – переломний – формування правильних уявлень, понять, поглядів і переконань усвідомлення їх вихованцем, бажання діяти правильно.
4-й – завершальний – створення умов для залучення учня до активної участі, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.