1.Соціалізація особистості

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості.

Агентами соціалізації є сім'я, сусіди, ровесники, вихователі та вчителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації, соціальні інститути, насамперед культурно виховні, референтні групи тощо. Соціалізація здійснюється протягом усього життя людини, поділяючись на первинну (соціалізація дитини) та вторинну (соціалізація дорослих). Це відбувається тому, що умови життя людини, а значить і вона сама, постійно змінюються, вимагають входження у нові соціальні ролі та змін статусу, інколи докорінних.

З. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:

— імітація — усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

— ідентифікація — засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;

— почуття сорому і провини — негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

Ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства

3.Предмет та завдання соц..Пед

предметом соціальної педагогіки є дослідження, організація та керування взаємодією впливів соціального середовища на формування гуманної духовності людини, групи, суспільства.

Мета соціальної педагогіки - створення умов в соціумі для позитивного розвитку особистості, цілеспрямована гуманізація внутрішньо-, між-, надособових відносин у суспільстві , гармонізація духовної та матеріальної структур культури соціуму.

Завдання соціальної педагогіки:

· самостійне дослідження та узагальнення досліджень інших наук щодо процесів взаємодії людини, групи, суспільства, які впливають на їх соціальне формування;

· розроблення концепцій керування процесами духовної взаємодії в суспільстві заради позитивної самореалізації людини та культурного прогресу соціуму;

· створення умов в соціумі для гуманного духовного становлення, розвитку та реалізації людини, групи, суспільства загалом;

· поступове поширення сфери соціального виховання на стихійні зони процесу соціалізації з метою керування обставинами, які прямо або опосередковано впливають на духовний розвиток людини;

· організація гуманної демократичної системи соціального виховання в суспільстві;

· розробка механізмів регулювання та корекції ставлення :

а) особистості до себе, інших людей (в тому числі груп, суспільства, світової спільноти), до природи;

б) різноманітних груп до окремої особи, інших людей, до природи;

в) суспільства до особистості, груп, інших суспільств, природи;

· дослідження закономірностей впливу та перспектив розвитку соціальної педагогіки в окремому суспільстві і світі.