10.2 Абсентеїзм і його причини

Абсентеїзм - це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав. Найхарактерніший прояв абсентеїзму - свідоме ухилення виборців (електорату) від участі в голосуванні.

Перші відомості про абсентеїзм з'явилися ще в III ст. до н. є. В цей час значна частина римських громадян, які, на відміну від афінян, не отримували жодної винагороди за участь у політичному процесі, не могли дозволити собі частої та приватної участі в зібраннях.

Сьогодні в багатьох державах світу вважається нормальним, коли на виборчі дільниці приходить від третини до половини виборців, а деінде голосує ледве 1/10 електорату. В більшості ліберальних держав вважається, що не йти на вибори - це таке саме право вільної людини, як і решта, що їх гарантує особі цивілізоване суспільство. В Україні участь у голосуванні є добровільною, а в світі є приклади, коли законодавчо встановлено її обов'язковість. Так, неучасть у виборах в Італії призводить до моральних санкцій, у Мексиці - до штрафу або позбавлення волі, у Греції й Австрії - до тюремного ув'язнення на строк від місяця до одного року.

Існує два найважливіших типи причин абсентеїзму:

1) пов'язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори є нецікавими: висунені неяскраві кандидати, відсутня справжня змагальність на виборах тощо;

2) пов'язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією в країні.

О.В.Лазаренко та О.О. Лазаренко вважають, що абсентеїзм як тип політичної поведінки особи є:

1) рисою її характеру, життєвою позицією, що виявляється в відсутності потреби, звички, бажання політичної дії;

2) світоглядом, зорієнтованим, наприклад, на внутрішнє вдосконалення.

Серед причин абсентеїзму відзначимо низький рівень політичної культури, інфантильність або ж усвідомлення власного політичного безсилля, нездатність впливати па прийняття політичних рішень, відчуження власних політичних цінностей і потреб від можливостей їх задоволення, високий рівень недовіри виборців до політичних інститутів тощо.

Абсентеїзм є відбитком прагнення людей відсторонитися від політики, в якій частина з них вбачає марнославне й амбіційне змагання групових і егоїстичних інтересів. На думку М.Рокара, в сучасному суспільстві, в якому вплив релігії вельми послабився, усе трагічне й священне пов'язують з політикою. Якщо ж вона не виправдовує їх сподівань, то в ній розчаровуються, і, як один із наслідків — вона трансформується.

Є. Головаха, І. Бекешкіна, В.Небоженко пояснюють абсентеїзм виборців менталітетом байдужості, характерним для народів колишнього СРСР, а також "психологією конформізму", панування якої в суспільстві вивело на політичну арену некомпетентних діячів, що знизило авторитет законодавчих органів і влади взагалі.

10.3 Виборча система: поняття, основні типи

Виборча система - це сукупність передбачених законом виборчих процедур, пов'язаних із формуванням органів влади. Сучасні демократії застосовують найрізноманітніші виборчі системи (сьогодні налічується приблизно 350 їх різновидів) і кожна з них має певні переваги та недоліки. Основними типами виборчих систем є:

- система абсолютної більшості (мажоритарна), різновидом якої є система відносної більшості (плюральна);

- система пропорційного представництва (пропорційна), різновидом якої є пропорційна система з преференціями;

• змішана (мажоритарно-пропорційна) система.

Мажоритарна виборча система передбачає, що перемагає той кандидат, який набрав установлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Залежно від того, яким чином встановлюється така більшість, розрізняють мажоритарну систему абсолютної відносної більшості (плюральну). У випадку застосування мажоритарної виборчої системи обраним вважається той кандидат, який отримав понад 50% голосів виборців, а в випадку застосування мажоритарної системи відносної більшості - той, хто випередив за кількістю голосів усіх своїх суперників. Мажоритарна система абсолютної більшості застосовується у Франції, а мажоритарна система відносної більшості -у Канаді, Великобританії. Загалом ця найдавніша виборча система застосовується у 76-ти країнах світу.

Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за партійними списками й розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками партій пропорційно до кількості голосів, набраних ними. На відміну від мажоритарної виборчої системи, в випадку застосування пропорційної системи виборець насамперед голосує не за конкретну особу, а за певну партію або блок партій, що виставляють свій список кандидатів.

Історично пропорційна виборча система з'явилась пізніше, ніж мажоритарна, (на початку XX ст.), і сьогодні застосовується майже в 50-ти країнах світу. Вона впроваджувалась під гаслами справедливості, політичної рівності та поваги до прав меншості і часто пов'язується з ідеєю адекватного представництва всіх провідних політичних сил.

Уважається, що така виборча система є справедливішою за інші, бо дозволяє врахувати інтереси різноманітних суспільних груп, національних меншин, сприяє представництву різних політичних сил у парламенті. У той самий час надмірна розпорошеність мандатів між різними, інколи дрібними партіями, призводила до неможливості формувати більшість у парламенті й утворювати уряд, а тому в більшості країн, що застосовують пропорційну систему, введений своєрідний бар'єр, тобто мінімальний відсоток голосів виборців, який має набрати список партії, щоб кандидати від неї могли отримати депутатські мандати.

Пропорційна система сприяє зростанню політичного представництва, зростанню політичної активності та політичної соціалізації, знижуючи тим самим відчуженість громадян від участі в політичному процесі.

Існує кілька різновидів пропорційної виборчої системи:

- партія попередньо не формує список своїх кандидатів, а, здобувши на виборах певне число мандатів, самостійно визначає депутатів;

- партія пропонує певні списки своїх кандидатів з визначеним місцем кожного з них;

- пропорційна система з преференціями (перевагами), яка дозволяє виборцям, які голосують за певний партійний список, позначати відповідними номерами тих кандидатів, яким вони віддають перевагу, тобто залежно від можливості виборця вплинути на розташування кандидатів у списку, розрізняють такі різновиди пропорційної виборчої системи, як "жорстка", "напівжорстка" та "м'яка".

Противники пропорційної виборчої системи наголошують на тому, що замість вироблення ефективної парламентської більшості та сприяння створенню працездатного уряду, вона призводить до фіксації надмірної чисельності партій, появи слабких і мінливих урядових коаліцій.

Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найгострішим варіантом такої системи є "лінійне змішування", за якого одна частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною. Змішана виборча система в нових державах пострадянського простору надійніше та об'єктивніше дозволяє віддзеркалювати політичну структуру суспільства, веде до появи впливових політичних структур. Така система до парламентських виборів 2006р. існувала і в Україні.