ya_i_ukraina_2kl конспекти

— 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий національний прапор — символ незалежності та суверенітету нашої країни.

А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним Прапором — синьо-жовтий. Отже, синьо-жовтий прапор сьогодні майорить на всіх державних установах України. Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі — Україна!»

V. Фізкультхвилинка

(Діти танцюють вальс під пісню «Рідна Вітчизна» сл. В. Лагоди, муз. М. Чембержі).

VI. Підсумок

— Сподіваюсь, що після цього уроку ви будете намагатись більше дізнатися про нашу рідну Україну, пишатись тим, що ви — українці, полюбите рідну мову.

(Читають вірш)

Дитяча присяга

Ми є діти українські, хлопці і дівчата, рідний край наш — Україна, красна і багата.

Рідне небо, сонце ясне, місяць, зорі срібні. Рідний нарід — українці, всі до нас подібні.

Рідний прапор: злото-синій, як сонце на небі.

Ми за нього все, що маєм, віддамо в потребі.

Рідна віра — Свята трійця і Пречиста Мати.

Рідна мова — нею вчились Бога прославляти. Присягаєм: край наш рідний над усе любити, рідний нарід шанувати і для нього жити…

142

УРОК 27

Тема. Народні промисли України.

Мета: збагатити новими знаннями про народні промисли України; розвивати уміння спостерігати, порівнювати, узагальнювати; виготовляти поробки з пластиліну, соломки; вишивати «хрестиком»; виховувати уміння бачити, розуміти прекрасне, милуватися красою; виховувати бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Форма уроку: інтегрований урок: природознавство, ручна праця, музика.

Обладнання: три столики для бабусь, на яких розмістити потрібний матеріал і знаряддя праці для: виготовлення ляльок із соломи, виліплення пташок, куманців із пластиліну, вишивання «хрестиком»; вишиваний рушник; малюнки давнього кухонного посуду, чашки і блюдця; слова пісні «Грицю, Грицю, до роботи»; словничок: гончар, художник, майстер по дереву, кухлики, куманці, горщик, підсвічник; запис пісні «Хай сонечком світить українська душа» у виконанні М. Гнатюка; малюнок пасіки, бджіл.

Хід уроку

І.Організаційний момент

—На нашому уроці присутні бабусі; мої помічниці — «золоті руки».

Давайте познайомимося з шановними гостями: бабуся Катря — майстриня у вишиванні, це її рушник; бабуся Галина, виготовляє ляльки з соломи, бабуся Дарина має талант ліпити різних пташок із тіста. Я запросила цих майстринь, щоб вони передали своє вміння вам. А ще одні наші гості займаються бджільництвом. Вони пригостять вас коржиками з медом, узваром, споконвічною їжею українців.

ІІ. Спостереження за погодою, природою

Прогностики повідомляють про свої спостереження за погодою.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

Індивідуальні завдання:

1) Назвати найбільші міста України, про одне із них розповісти детальніше;

143

2) назвати найбільші ріки України, про місцеву річку розповісти детальніше.

— Підсумуємо ваші знання про наше місто: як називається? Чому? Як давно воно виникло і яка історія виникнення? Якою продукцією славиться наше місто?

(Звучить пісня «Хай сонечком світить українська душа»).

ІV. Фізкультхвилинка

Встало вранці ясне сонце, Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися, За промінчики взялися. Будем дружно присідати:

Встали — сіли, встали — сіли. Бачте, як розвеселились Стало сонце танцювати, Нас до танцю припрошати, Нумо разом, нумо всі Потанцюймо по росі.

V.Сприймання та усвідомлення нового матеріалу

—Які ви знаєте народні промисли України?

—Я разом з нашими шановними гостями пропоную вам самим бути майстрами. А для цього виберіть, яку справу ви будете виконувати, на що здатні ваші руки. Як робити ту чи іншу поробку, будуть вчити вас майстри своєї справи.

Кожен із вас вибирає собі справу по серцю.

(Діти йдуть до тієї бабусі, справу якої вибрали. Під тиху музику діти виконують роботу. Кращі роботи потім поміщаються на поличці.)

Після 20 хвилин роботи бджільники розповідають про бджіл, пасіку, про те, як цікаво і корисно займатися бджільництвом.

4. Всі діти і дорослі смакують коржиками-медяни- ками, запивають узваром із сухофруктів.

VI. Музична пауза (запрошений вчитель музики)

— З давніх-давен українці славилися мелодійними піснями, танцями.

144

Для танців вони одягали особливий одяг — яскравий вінок у дівчаток, розцяцькові чобітки; у хлопців кольорові штани і солом’яні брилі, у кожного вишивані сорочки і пояси.

(Учні виконують танець «Гопак»)

— Український народ — майстер на жарти, гумор. Скільки українських жартівливих пісень дійшло до нас з тих давніх часів. Одну із них ми розучимо.

(Діти розучують пісню«Грицю, Грицю, до роботи!»)

VII. Підсумок уроку

Подякуємо всім нашим гостям і побажаємо їм здоров’я! (Оплески)

VIIІ. Домашнє завдання

Поговорити з рідними, щоб дізнатись про їх талант. Може, і у вашій сім’ї збереглася якась давня річ, зроблена дідусем чи бабусею. А може, ваші батьки — справжні майстри побутових речей.

УРОК 28

Тема. Київ — столиця України.

Мета: ознайомити з минулим Києва; формувати уявлення про столицю як головне місто країни; розвивати вміння фантазувати, уявляти, мріяти; формувати інтерес до навколишнього світу і пізнавальної діяльності; виховувати почуття любові та поваги до України; прищеплювати бережливе ставлення до природи, до пам’яток минулого; виховувати почуття прекрасного.

Форма уроку: урок-гра «Подорож».

Обладнання: фотомонтаж «Київ — колиска всієї України» (малюн- ки-ілюстрації: пам’ятник трьом братам і сестрі, вулиця Хрещатик, Золоті ворота і Софіївський собор, Чернеча гора, пам’ятник Шевченку, Хмельницькому); портрети славних людей України: Ярослава Мудрого, княгині Ольги, Володимира Мономаха, Богдана Хмельницького, Т.Г. Шевченка; записи пісень «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ой, є в лузі калина», «Пісня про Київ»; репродукції картин Т.Г. Шевченка; ілюстрації на правила дорожнього руху; іграшкові види транспорту (автобус, поїзд, пароплав).

145

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.Мотивація навчальної діяльності

—Сьогодні на уроці ми будемо фантазувати, уявляти, подорожувати різними маршрутами на різних видах транспорту.

Допомагатимуть нам старшокласники — знавці своєї справи.

ІІІ.Ознайомлення з темою і метою уроку

—Ми вирушимо у місто Київ — столицю нашої країни. Столиця — це головне місто держави, там знаходиться уряд країни. Але ми будемо знайомитись з історичними пам’ятками, дізнаємося про минуле цього стародавнього міста. Кожна людина повинна знати минуле своєї країни. Дізнавшись про Київ, ви зрозумієте, що це місто не тільки стародавнє, а і прекрасне. І всі прекрасні пам’ятки, споруди створили українці. Нам є чим пишатись, є що берегти, є де вчитись.

IV. Основна частина

—Наш відправний пункт — вокзал рідного міста, до якого ми дістанемося автобусом.

Заплющили очі. Один, два, три — ми на площі біля автобусу. Але водій нас не пускає. Він перевіряє у нас знання правил дорожнього руху. (Користуючись ілюстраціями, старшокласник запитує правила).

—Для чого потрібно знати і дотримуватись правил дорожнього руху?

(щоб зберегти життя людей; щоб не допустити травматизму; для запобігання дорожньо-транспорт- ним пригодам; щоб не заважати рухові транспорту).

—До Києва ми поїдемо поїздом.

Уявили поїзд. Дотримуємось правил посадки, займаємо відведені нам місця. У вагоні всі умови для комфортної поїздки.

(Старшокласник читає вірш М. Рильського)

146

Пісня про Дніпро

Наш Київ розіслався на горах над Дніпром, Садами заквітчався, мов дівчина вінком. Його побудували брати, батьки, діди і славно захищали від лютої біди.

Місто Київ — це давнє й цікаве українське місто. Але воно не завжди було столицею української держави. Коли саме воно засноване, того, напевно, не знає ніхто (бо це було до прийняття християнства, а тоді ще мало хто вмів читати й писати, і тому ніхто й не записав, коли засноване місто), але існує легенда про його легендарних засновників. Про місто Київ і українську державу згадують у своїх книжках давні греки. Вони були письменні, то все докладно записували: де були і що бачили. Отже, вони й записали у записках восьмого століття по Христі, що були у Києві, в Україні. Значить, це було понад дванадцять століть тому.

Отже, більше ніж тисячу років тому, стояло вже місто Київ. З тих часів маємо багато переказів про те, як постало місто Київ і про перших князів.

Ось ми уже і в Києві. Заплющили очі: уявімо, що ми знаходимось на березі великої ріки Дніпро. (Розплющили очі, розглядають ілюстрацію пам’ятника 3 братам і сестрі.)

Старшокласник читає вірш Т. Масенка «Пісня про Дніпро».

Ти течеш віки, Дніпре, серцю миле, води широкі, ясна далина!

Любимо тебе, як батьки любили, наша ти слава й весна.

Пам’ята народ, скільки сліз і горя знали в минулім твої береги.

Та ворожу кров ти носив до моря, велетню наш дорогий!

—Дуже давно, коли на тому місці, де тепер стоїть Київ, були ліси і поля, прийшли туди три рідні брати Кий, Щек і Хорив. З ними була їхня сестра Либідь. По вечері всі подалися на спочинок. Усі заснули.

І бачить Кий уві сні: стоїть старець перед його постіллю, підвів руку і говорить:

—Кию, великий князю! На цих горах побудуєш місто та осядеш із своїм родом назавжди. Тут просла-

147

виться твій рід і держава його. Як довго твої нащадки у згоді і єдності житимуть і труд цінуватимуть, на горах цих сіятиме благодать Божа!

Вранці Кий скликав усіх мужів на раду. Оповів їм про свій дивний сон.

— Це воля Божа, і ми повинні скоритися їй,— сказали мужі.

Далі переказ розповідає, що брати збудували перші хати, обвели це місце ровом, обгородили гострокіллям і назвали цю оселю: місто Київ, значить — Києве місто. Ця оселя щораз більшала і багатіла і з часом обросла гарними будинками та палацами.

(Старшокласник читає вірш).

Три брати

Спинилися три вершники біля Дніпра, три брати, три витязі-князі.

Попереду Кий. Він найстарший з братів,

аЩек середульший літами,

атретього витязя звали Хорив, найменший він був між братами.

До рідного краю князі привели дружину з тяжкого походу, припавши до берега, вої пили цілющу дніпровськую воду.

А Кий із коня вороненького зліз, окину околиці зором:

ліворуч — дрімучий незайманий ліс, праворуч — байраки і гори.

— Послухайте, браття! — продовжував Кий і сходив все вище і вище.

— А що, як отут нам, де берег стрімкий, нове збудувать городище.

Тут вийшов з ватаги дружинників дід, вклонився і Києві каже:

— Не раз ти дружину водив у похід на військо загарбницьке враже.

Ти — старший з братів, найвідважніший ти, дружина тебе поважає, і місто, що буде отут, наректи

на честь твою, Киє, бажає.

(Ю. Кругляк)

148

—Далі наш маршрут пролягає вулицею Хрещатик. Йдемо пішком, дотримуючись правил дорожнього руху.

(Старшокласники розповідають, чому ця вулиця так називається, чим красива, які на ній є пам’ятники).

(Звучить пісня в записі «Пісня про Київ»).

—Зупинимося біля Софіївського собору, недалеко розташовані так звані Золоті ворота.

Одного разу Князь Ярослав зібрав багато воїнів

івирушив до Києва, бо печеніги взяли місто в облогу. Зіткнувся він з ворогами на тій горі, де зараз стоїть собор Софії. Було тоді тут поле чисте. Відбувся жорстокий бій. Але до вечора Ярослав здолав лютих ворогів. На честь перемоги на цьому місці Ярослав збудував Золоті ворота. А ще збудував і оздобив золотом собор Софії, красою якого люди захоплюються і понині.

Ярослав у Соборі відкрив бібліотеку. Він зібрав багато скорописців, які перекладали книги з грецької мови слов’янською. І тому Ярослава прозвали Мудрим.

—Наша подорож триває.

Ми підходимо до пам’ятника Богдану Хмельницькому.

В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили дід та баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ґанку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, що лежало під хмелем, що оповив ґанок.

Баба каже: «Візьмемо собі цю дитину, це нам її Бог дав». Пораділи дід і баба і забрали дитину в хату. «Як же ми його назвемо?» — питає дід. А баба і каже: «Він нам Богом даний, то й назвемо його Богданом, а що знайшли його під хмелем, то хай же зветься і Хмелем або Хмельниченком».

Так і виріс у них Богдан Хмельницький, і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.

— Остання зупинка на маршруті — Канів. Подорож до нього ми здійснимо на пароплаві.

Заплющили очі, уявили пароплав, річку Дніпро. Ми милуємося чудовими краєвидами, ось на правому

149

березі Дніпра перед нами постає Канів. Це місто знають в усьому світі, тут, на Чернечій горі, знаходиться могила генія України — Тараса Григоровича Шевченка. Згадайте, діти, що ви знаєте про Т.Г. Шевченка.

(Діти розповідають).

Деякі поезії Т. Шевченка ми вивчали на уроках читання, деякі — самостійно. Пригадайте їх.

(Вчитель вивішує дві картини — ілюстрації до віршів Т.Г. Шевченка — і пропонує учням уважно їх розглянути та пригадати, яким поезіям поета вони присвячені).

Картина перша. На ній зображена мальовнича природа одного з куточків рідного краю. Пишається явір над водою. Дивиться у воду червона калина. На тихому плесі річки плавають качки.

— Який вірш поета нагадує ця картина? («Тече вода з-під явора» — читає учениця).

Картина друга. Схід сонця. Верби над ярами, легесенький вітерець. Співає соловейко.

— До якого вірша ця ілюстрація? («Сон» — читає учень).

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»).

— Подорож закінчилась. Додому ми швиденько перенесемось, адже були у казці: раз-два-три: ми в класі.

V. Закріплення вивченого

VІ. Підсумок уроку

— Сподіваюсь, що ви завжди будете пишатись тим, що ви — українці, що ви живете в Україні і є нащадками таких людей, як Т. Г. Шевченко, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, княгиня Ольга.

(Старшокласники читають вірші).

Лебедина казка

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги, за тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі.

150

Стануть над тобою, листям затріпочуть тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на світі вибирати, сину, вибирать не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата та не можна рідну матір вибирати.

(В. Симоненко)

Українка

Не одні хани в полон мене брали, били, вбивали, на чужину гнали.

А я ж не корилася, із сльози відродилася, українкою я ж народилася.

Кажуть люди гарна я, наче квіточка, що пливуть мої слова, наче річечка, що душа моя співає, мов сопілочка, а я ж просто українка, україночка.

(А. Демиденко)

УРОК 29

Тема. Весна. Рослини навесні. Охорона здоров’я навесні.

Мета: виявити зміни, що сталися в природі; з’ясувати причини, що зумовлюють ці зміни; формувати прагнення уважно спостерігати за змінами, цікавитись взаємозв’язками у природі; звернути увагу, як важливо охороняти здоров’я навесні; розкрити значення перебування на свіжому повітрі для зміцнення здоров’я; ознайомити з ранньоквітучими рослинами, які потребують охорони; виховувати почуття любові до всього живого і бережливе ставлення; вчити бачити красу природи і милуватись нею.

Форма: урок-екскурсія, «урок-милування» у весняній природі. Обладнання: запис пісні «Зелений світ», сл. Н. Кулик, муз. А. Мі-

гай.

Хід уроку

І.Підбиття підсумків спостереження за природою

уберезні

Учні про: стан неба, опади, вітер, було тепло/холодно.

Розповідь про знайдені цікавинки. Прогностики розповідають про прикмети березня, доповнюють стенд «Ми і Природа».

151