Дбн в.2.5- с.177

18.3 Ізоляційне захисне покриття на основі екструдованого поліетилену типу УТІ наноситься на труби або секції труб механізованим способом у заводських умовах. Всі ізоляційні матеріали (грунтовки бітумно-гумові типу “Ребіт”, бітумні мастики типу МБГ-75 та МБГ-90, стрічки поліетиленові липкі типу “Полізол” та термоусадкові типу “Термізол”, двошарові типу ДТЛ-91 та “Термоспрут”, армувальні та обгорткові матеріали типу “Поліпласт” та ін.) повинні бути заводського виготовлення.

18.4 Зварні стики труб, фасонні частини (гідрозатвори, конденсатозбірники, коліна) та місця пошкоджень захисного покриття ізолюють у трасових умовах тими ж матеріалами, що і трубопровід, а також термоусадковими муфтами типу ”Темп”, поліефірними армованими покриттями типу ППС та волоконно-армованими поліестеровими та епоксидними матеріалами типу “ТехноПласт”. Критерієм сумісності двох покриттів з різних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриття, що наноситься, до сталі або в напустку.

18.5 При виконанні робіт по ізоляції труб і резервуарів, а також в процесі нанесення покриттів на зварні стикові з’єднання газопроводів, фасонні вироби тощо і при ремонті місць пошкоджень покриттів повинен проводитися контроль підготовки поверхні, якості нанесення покриття, його зовнішнього вигляду, товщини, адгезії і діелектричної суцільності.

18.6 При нанесенні покриття необхідно візуально контролювати його зовнішній вигляд: не допускаються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування і інші дефекти, здатні істотно знизити показники властивостей покриттів.

18.7 Товщину захисних покриттів контролюють методом неруйнівного контролю із застосуванням товщиномірів та інших вимірювальних приладів не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, що викликають сумніви:

а) у заводських і базових умовах - на 100 % ізольованих труб;

б) в трасових умовах – на 10% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються;

в) на резервуарах – в одній точці на кожному квадратному метрі поверхні, а в місцях перегинів ізоляційних покриттів - через 1 м по довжині кола.

18.8 Адгезію захисних покриттів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриття:

а) у заводських і базових умовах – на 2% кожної партії труб, а також в місцях, що викликають сумніви (але не менше ніж на одній трубі);

б) в трасових умовах – на 2% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються, а також в місцях, що викликають сумніви;

в) на резервуарах – не менше ніж в двох точках по колу.

Для мастикових бітумних покриттів допускається визначення адгезії методом вирізання трикутника з кутом 45^о і довжиною сторони не менше ніж 4,0 см з наступним відшаровуванням покриття від вершини кута.

С.178 ДБН В.2.5-

Адгезія вважається задовільною, якщо при відшаровуванні більше ніж 50 % мастики залишається на металі.

18.9 Діелектричну суцільність покриттів труб контролюють по всій поверхні неруйнівним методом за допомогою іскрового дефектоскопу при випробувальній електричній напрузі залежно від матеріалу покриття після закінчення процесу ізоляції труб, а також в умовах траси - після ізоляції стиків і ремонту газопроводів.

Дані щодо якості захисного покриття оформляються в будівельному паспорті за формою додатку П.