- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Володимир Святославович
- •Галицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Вишневецький (Байда) Дмитро
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Наливайко Северин
- •Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Богун Іван
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •Самойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Хмельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Апостол Данило
- •Білозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Драгоманов Михайло Петрович
- •Залізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •Полуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Чубинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •XX – ххі століття в українській історії
- •Азаров Микола Янович
- •Бандера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Вернадський Володимир Іванович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Дурдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Єхануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець Іван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Кінах Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Корнієць Леонід Романович
- •Коротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Лазаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Ляшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •Марчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •Степаненко Іван Никифорович
- •Стецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Теліга Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Фокін Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Черняхівський Іван Данилович
- •Чикаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Чубар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ющенко Віктор Андрійович
- •Янукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
Стус Василь Семенович
(1938 – 1985)
Поет і громадський діяч. Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педагогічного університету. З 1964 року – аспірант інституту літератури АН України. В 1965 році виступив проти хвилі арештів серед діячів української культури, за що був виключений з аспірантури, звільнений з роботи у державному архіві. В 1972 році арештований і засуджений до 5 років таборів та 3 років заслання. У 1979 році повернувся до Києва, проте в 1980 році знову заарештований і засуджений до 15 років ув’язнення. Помер у таборі на Уралі. Перепохований 19.XІ.1989 році в Києві. Твори: збірки віршів “Зимові дерева” (1970 р.), “Свіча в свічаді” (вид. 1986 р.), “Палімпсести” (вид. 1986 р.).
Теліга Олена Іванівна
(1907 – 1942)
Поетеса, публіцист і політична діячка. З 1939 року жила у Кракові. Очолила мистецьке товариство “Зарево”, працювала в освітніх установах. Була членом Організації українських націоналістів. Після нападу Німеччини на СРСР видавала в Києві журнал “Литаври”. Очолила новозасновану спілку письменників, виступала з доповідями, палко викривала політику Гітлера щодо України. Розстріляна фашистами в Бабиному Яру. Перша збірка Олени Теліги (“Душа на стороні”) опублікована у 1946 році.
Тимошенко Юлія Володимирівна
(р. н. 1960)
Український політик, 13-й та 16-й прем'єр-міністр України (2005 р., 2007-2010 рр.), лідер партії “Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” та однойменного блоку. Перша жінка-прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією американського журналу Форбс, одна з трьох найвпливовіших жінок світу в 2005 р.
Народилася 27 листопада 1960 р. в Дніпропетровську. Вищу освіту здобула у Дніпропетровському економічному університеті за спеціальністю економіст-кібернетик. Працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі.
З 1995 р. до 1997 р. – президент корпорації “Єдині Енергетичні Системи України”. У 1997 р. обрана народним депутатом України. На виборах у 1998 р. знову обирається до Верховної Ради України, обіймає посаду голови Бюджетного комітету. Автор проектів Бюджетного, Податкового, Соціального кодексів та інших законопроектів.
У 1999 р. обрана головою політичної партії “Всеукраїнське об‘єднання “Батьківщина”.
З грудня 1999 р. по січень 2001 р. – віце-прем‘єр-міністр України.
Автор “Енергетичної концепції України” та антикорупційних програм “Чиста енергія”, “Українське вугілля”.
У 2001 р. ініціює створення Форуму національного порятунку та очолює об‘єднані демократичні сили. Один із лідерів акції всенародного протесту “Повстань, Україно!”.
Під час парламентських виборів 2002 р. очолила блок політичних партій – Блок Юлії Тимошенко (БЮТ). Після перемоги на виборах – керівник фракції БЮТ у Верховній Раді України.
У лютому 2005 р. призначена Прем‘єр-міністром України. Звільнена з посади у вересні 2005 р. З березня 2006 р. по грудень 2007 р. – депутат Верховної Ради. У грудні 2007 р. вдруге призначена Прем’єр-міністром України. Звільнена з посади у березні 2010 р.
За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998). У вересні 2005 р. одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання – нагороду “Людина року Центрально-Східної Європи”, яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща). У грудні 2005 р. під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму у Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду – Prix de la Foundation – за “видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі”. На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися у Луганську нагороджена Орденом “Шахтарська слава” ІІІ ступеню (2008).