Волошин Августин

(1874-1945)

Визначний український громадсько-політичний і державний діяч, президент Карпатської України, Герой України (посмертно).

Отримав освіту в Ужгородській семінарії та Вищій педагогічній школі в Будапешті, після чого брав участь в українському культурному русі. В 1899 р. видав перший підручник української мови. 1917–1938 рр. – директор учительської семінарії в Ужгороді.

В травні 1920 р. під його безпосереднім впливом утворилося товариство “Просвіта”. Написав за власний кошт 42 книги, здебільшого підручники і посібники для народних шкіл, праці з педагогіки, психології тощо. Заснував праву Народно-християнську партію (1923–1939), від якої обирався депутатом у парламент Чехословаччини (1925–1929).

В жовтні 1939 чехословацька влада була змушена дати згоду на створення автономного уряду Карпатської України, в якому Августин Волошин став державним секретарем. 26.X.1938 р. Августина Волошина було обрано прем’єр-міністром Карпатської України.

14.ІІ.1939 р. новосформований парламент проголосив незалежність Карпатської України, та прийняв Конституцію і обрав Августина Волошина президентом української держави. Проте, одночасно з прийняттям цих історичних рішень, на підставі таємної угоди між Німеччиною і Угорщиною угорські війська розпочали 14.ІІІ.1939 агресію проти Карпатської України. Президент і частина уряду змушені емігрувати до Чехословаччини. 1.V.1945 Августин Волошин був заарештований радянською контррозвідкою, вивезений до СРСР. Помер у в’язниці.

15 березня 2002 р. Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустинові Волошинові посмертно звання “Герой України” з удостоєнням ордена Держави.

Григоренко Петро Григорович

(1907 – 1987)

Громадський, політичний та військовий діяч, колишній генерал-майор Радянської Армії, правозахисник, член створеної в 1976 р. Української Гельсінської групи (УГГ).

Обстоював права кримських татар. Виступав проти влади партократії. В 1963 році створив Спілку боротьби за відродження ленінізму, за що в 1964 році був позбавлений нагород, звання та пенсії. Зазнав репресій. В 1977 р. виїхав до США на лікування. В 1978 р. був позбавлений громадянства СРСР. Автор “Спогадів”, в українському перекладі надрукованих видавництвом “Українські вісті” (1984 р.).

Грушевський Михайло Сергійович

(1866 – 1934)

Український історик, літературознавець, письменник, публіцист, організатор української науки. Президент УНР. Закінчив в 1890 році Київський університет. З 1897 року – голова Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка, яке очолював до 1914 року. У 1898 – 1907 роках – редактор “Записок Наукового товариства імені Шевченка”, член редакції журналу “Літературно-науковий вісник”. Засновник і голова Українського наукового товариства (1907 р.). Михайло Грушевський заснував (1908 р.) Товариство українських поступовців (ТУП). З березня 1917 року – голова Центральної Ради та її виконкому. З квітня 1918 року – Президент УНР. За Гетьманщини перебував у підпіллі. У 1919 році емігрував за кордон (Прага, Берлін, Відень, Женева, Париж). У 1924 році повернувся в Україну. Очолив кафедру історії України та історичний відділ ВУАН. З 1929 року – академік АН СРСР. На початку 30-х років Михайло Грушевський був звинувачений у керівництві “Українським національним центром” і заарештований. Щоправда пізніше відпущений. Помер у м. Кисловодськ, Росія. Похований у Києві, на Байковому цвинтарі. Михайло Грушевський – автор багатьох наукових праць.