41.Основи глибинної психології Юнга

Юнг, як і Фройд, наполягав, що людське життя детермінується не тільки свідомістю, але й несвідомим. За його словами, одну п’яту, одну третину чи навіть половину життя людина проживає у несвідомому стані (раннє дитинство, сон, інстинктивні функції .Несвідомі процеси для безпосереднього спостереження не доступні, їх продукти, які перетинають поріг свідомості, можна поділити на два класи. До першого класу належить матеріал, який має явно індивідуальне походження – це продукти індивідуального несвідомого. До другого класу Юнг зараховує продукти колективного несвідомого.

Індивідуальне несвідоме (особисте, персональне несвідоме) – віддзеркалює особистісний досвід окремої людини і складається з переживань, які колись були свідомими, але через забуття або витіснення втратили свій свідомий характер, а також підпорогові сприйняття. Індивідуальне несвідоме відповідає образу тіні, який часто зустрічається у сновидіннях. Тінь – це негативна частина особистості, сума прихованих, невигідних властивостей, або недостатньо розвинутих змістів особистого несвідомого.

Колективне несвідоме – вміщує в собі загальнолюдський досвід. Це резервуар усіх архетипів

Особливу увагу Юнг звертає на архетипи, що стосуються структури особистості – це Персона, Тінь, Аніма/Анімус, Самість.

Персона – своєрідна маска, яку особистість одягає у відповідь на вимоги соціального оточення. Персона лише фрагмент колективної психіки, вона інсценує індивідуальність.

Несвідомі процеси перебувають у компенсаторному зв’язку із свідомістю. Свідоме й несвідоме взаємно доповнюють ціле, яке символізується архетипом Самості.

Самість – центральний архетип особистості, довкола якого концентруються всі психічні властивості людини, центр тотальної особистості.. Самість не можна повністю пізнати, тому, що частина не може знати цілого. Юнг називає Самість Богом у нас, Христос символ Самості. Завдання людини – стати власною Самістю, вивільнитися від персони й образів колективного несвідомого.

Несвідоме найчастіше символізується водою. Юнг зазначає, що той, хто дивиться у дзеркало вод, бачить своє власне відображення. Не всі до цього готові, усе негативне, як правило, проектується на інших, на зовнішній світ, якщо людина здатна побачити власну тінь і витримати знання про неї, то вона зустрічається із власним несвідомим.

Після того як на поверхні вод бачимо власне обличчя, починають з’являтися інші живі істоти – риби, русалки, сирени, феї. Тут Юнг виокремлює два архетипи: Аніма й Анімус. У них зібрано вже колективне несвідоме. Тінь у принципі роздивитися нескладно, як каже Юнг, людина здатна визнати відносне зло своєї природи, але спроба зазирнути в обличчя абсолютного зла рідкісний і вражаючий за впливом досвідом.

Аніма – це душа, але це не душа як філософське поняття, а природний архетип, це частина жіночої душі в чоловікові. Чоловіча сутність апріорно налаштована на жінку. У несвідомому чоловіка наявний успадкований колективний образ жінки, за допомогою якого він пізнає жіночу природу.