- •1.Загальне розуміння філософії, її предмета, методів і функцій.
- •2.Основні передумови виникнення та формування філософії Стародавньої Греції.
- •3.Космоцентризм і натурфілософія мілетців (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен).
- •4.Основні риси філософії піфагорійців.
- •6. Вчення про буття та діалектику
- •7.Атомістика Демокріта та його послідовників(Епікур, Лукрецій Кар).
- •9. Антропоцентризм філософії Сократа.
- •10. Система об’єктивного ідеалізму Платона.
- •11. Енциклопедична філософія Аристотеля.
- •14 Соціально-політичні утопії т.Мора та т.Кампанеллі.
- •15 Беккон як родоначальник класичного емпіризму
- •16. Емпіризм і сенсуалізм у філософії Нового часу. Філософія ф.Бекона, Дж.Локка, т.Гоббса.
- •19.Метафізика монізму б.Спінози
- •22.Загальна характеристика критичного періоду творчості Канта
- •23.Вихідні принципи “Критики чистого розуму” і.Канта.
- •24.Трансцендентальна естетика Канта
- •25. Морально-етичне вчення Канта.
- •26.Загальна характеристика філософії й.Фіхте
- •27.Філософський ідеалізм Шеллінга
- •28.С-ма класичного ідеалізму г.Гегеля
- •29.Діалектика Гегеля:принципи,закони,категорії
- •30. Основи класичного марксизму
- •31.Антропологія класичного романтизму
- •32-33. Філософія вселенського песимізму а.Шопенгауера.
- •34.Морально-етичні вчення Шопенгауера і Ніцше
- •35.Ф.Ніцше основоположник новітньої філософської антропології
- •36.. Антропалогія Ніцше “Бог помер”
- •37.Морально-етичне вчення ф.Ніцше
- •38.Загальна характеристика психоаналізу
- •39.Сублімація за Фрейдом
- •40.Проблеми невдоволення людини в культурі з.Фрейда
- •41.Основи глибинної психології Юнга
- •42.Культурологічні аспекти психоаналізу к.Г Юнга
- •43. Е.Фромм про біофільський та некрофільський характер діяльності людини.
- •44.Проблема людської агресивності та морально-етична їх нейтралізація за вченням е.Фромма.
- •45. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму.
- •46. Проблема буття людини в екзистенціалізмі.
- •47.Проблема співвідношення існування та сутності
- •48.Поняття тривоги в екзистенціалізмі
- •49.Проблема часу в філософії екзистенціалізму
- •50.Проблема свободи в екзистенціалізмі
- •51.Проблема самогубства людини
38.Загальна характеристика психоаналізу
Психоаналіз — 1) група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапіїневротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв’язків та процесів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у ХХ ст.
Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 - початку 20 століття Зиґмунд Фройд (Фройдизм, класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Вплив на теорію Фройда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем та теорія еволюціїДарвіна. Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури 20 ст., запропонувавши людству новий світогляд.
Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу ствердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії.
Психоаналіз спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо.
Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо - тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвивається через зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності.
В часи Фройда у психології панувало сприйняття людини, як розумної істоти, котра усвідомлює свою поведінку та керує нею. Теорія Фройда пропонувала іншу картину, згідно з якою людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих та агресивних спрямувань.
Психоаналіз називають психодинамічною теорією: він уважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією конкуруючих психічних сил.
Фройдизм
Згідно з Фройдом, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав, що у кожній людині закладені потяги до інцесту,канібалізму та жага вбивства. Фройд наполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвитку людства в силу того, що у своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживань віддалених предків.
Вкрай важливу роль у формуванні людини відіграють два глобальних космічних інстинкти: Ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції). Людська життєдіяльність, за Фрейдом, - це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є двигунами прогресу.
Носієм статевого інстинкту є психічна енергія з сексуальним забарвленням (лібідо).
Несвідомі (в першу чергу, сексуальні) прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, дають мотивацію для дій. В силу неможливості задоволення інстинктивних потреб в їх природній формі через соціальні нормативні обмеження, людина шукає компроміс між глибинним потягом та суспільно прийнятною формою його реалізації.
Структурна модель психіки
Модель особистості, створена Фройдом, являє собою трьохповерхову формацію:
нижній шар (Воно), найбільш примітивна інстанція, що охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона споконвічно ірраціональна й аморальна; її вимоги повинна задовольняти інстанція Я (Еґо)
середній шар (Я) відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я - посередник між стимулами, що йдуть як з навколишнього світу, так і із глибин організму, з одного боку, і відповідними руховими реакціями з іншого. До функцій Я відноситься самозбереження організму, запам’ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять від Воно)
верхній шар (Над-Я) служить джерелом моральних і релігійних почуттів, є контролюючим і караючим агентом. Якщо Воно визначене генетично, а Я - продукт індивідуального досвіду, то Над-Я - продукт впливів, що виходять від інших людей. Виникає в ранньому дитинстві і залишається практично незмінним у наступні роки.
Найбільш жорстокі, войовничі шари - Воно та Над-Я. Вони з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки. Оскільки з розвитком суспільства шар Над-Я неминуче збільшується, стає більш масивним і важким, то і вся історія людства розглядається Фрейдом як історія прогресуючого психозу.