Соціальна педагогіка (підручник)

Соціальна педагогіка

групи за: віковою категорією, основним місцем навчання, роботи, рівнем освіти [38].

Перша група – підлітки та юнаки, учні старших класів шкіл та середніх спеціальних закладів, які складають актив різних груп при ССМ (в клубах молодих інвалідів, творчих об’єднаннях, школах лідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об’єднаннях тощо).

Друга група – студенти вищих навчальних закладів (переважно, з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи/соціальної педагогіки), які звертаються до центрів ССМ з приводу практичної допомоги у навчанні за профілем діяльності центрів або проходять в центрах навчальну практику.

Третя група – батьки проблемних дітей та підлітків (дітейінвалідів, неповнолітніх груп ризику: девіантної, адиктивної поведінки та інші), які об’єднуються в групи самодопомоги.

Четверта група – волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практично допомагають клієнтам соціальних служб.

Волонтери, які входять до зазначених вище груп, значно відрізняються за мотивами своєї участі у доброчинній діяльності, за професійними можливостями, інтенсивністю залучення до волонтерської роботи. Тому доцільно розглянути особливості їхньої діяльності більш детально.

Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля. Питання надання конкретної соціальної допомоги, зазвичай, для них не є визначальним.

Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків, звичайно досить низька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є незамінною у практичній діяльності.

По-перше, підлітки абсолютно мобільні, тому роботу, пов`язану з поїздками, виходами на вулиці, провідуваннями, скажімо, дітей-інвалідів вдома, проведенням ігротек на вулицях, виконують дуже добре.

По-друге, у підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми і підлітками – об`єктами соціальної роботи, на яких спрямована значна частина програм, що реалізуються ССМ, з дітьми вулиці, підліт-

182

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

ками з групи ризику та ін. Це дозволяє через волонтерів мати будьяку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для груп ризику. Саме на основі цих особливостей підлітків діє програма “Молодіжний барометр”, що реалізується Соціальною службою для молоді м. Києва разом з Українським інститутом соціальних досліджень за фінансової підтримки ЮНІСЕФ. Суть проекту полягає в тому, що соціологічні опитування молоді та підлітків проводяться не силами дорослих інтерв`юерів, а однолітками респондентів. Матеріали досліджень аналізуються також самими підлітками з позицій їх розуміння ситуації в молодіжному середовищі.

Третя унікальна риса волонтерів-підлітків: вони із задоволенням включаються в організацію та проведення дозвіллєвих форм роботи, що дуже актуально для ЦССМ: оскільки однією із причин вступу у волонтери є бажання організувати власне дозвілля.

По-четверте, бажання підлітків оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє залучати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм і методів.

Волонтери-підлітки із задоволенням працюють як у великих, так і у малих групах. При цьому за якісної організації волонтерської роботи підлітки можуть працювати до 5 днів на тиждень по 2-3 години. Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вони виконують, тим частіше вони готові залучитися до неї. Справа ще

ів тому, що для підлітків кілька годин вільного часу на день є нормою, і якщо цей час витрачається на соціально значущу працю – це вирішення проблем для самого підлітка, його сім`ї та організаторів волонтерського руху.

Водночас, деякі підлітки приходять у волонтерство з метою розвитку своїх комунікативних здібностей, знаючи заздалегідь, що для них це поки що є проблемою. Тому бажання волонтерів-підлітків співпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати. Для підлітків, які не можуть працювати у великих і малих групах, можлива індивідуальна робота, пов`язана з особливими навичками

інахилами: малювання, літературні здібності, уміння працювати на комп`ютері, знання іноземних мов тощо.

При організації роботи підлітків-волонтерів слід мати на увазі, що значна їх частина не затримається у волонтерському загоні: підлітки перебувають у пошуку, пробують себе в різних ролях. Волонтерство, зазвичай, є одним із можливих варіантів соціального самостверджен-

183

Соціальна педагогіка

ня, але не єдиним. Тому хтось із підлітків залишиться надовго, а для когось це буде одним із відкинутих варіантів. Проте частка тих, хто “затримається”, залежить від того, наскільки серйозно дорослі підходять до використання діяльності волонтерів-підлітків.

В одній із фокус-груп підлітки розповіли, що називають себе “воліками”. Ця, на перший погляд, зменшена форма слова “волонтер” насправді містить глибоке значення.

Для волонтерів-підлітків дуже важливими є увага до роботи, яку вони виконують, рівні права у стосунках із старшими, оцінка не лише з боку дорослих (соціальних працівників, батьків тих дітей, з якими вони працюють, вчителів), але й однолітків. Саме визнання їхньої роботи в очах однолітків стає визначним у вирішенні питання продовжувати волонтерську роботу чи ні.

У зв’язку з цим дуже складною є проблема, в яких саме видах соціальної роботи доцільно використовувати волонтерів-підлітків. Досить часто це технічна робота – розклеювання афіш, доставка друкованої продукції, заповнення анкет. Це допустимий варіант, але варто відстежити мотивацію, важливість роботи, яку вони виконують. Волонтери-підлітки надзвичайно корисні у проведенні ігрових форм соціальної роботи, роботи з інвалідами, в прес-центрах тощо.

Що дуже важливо в роботі з волонтерами-підлітками, так це створення умов для становлення особистості підлітка, його соціалізації.

Із метою виявлення поглядів волонтерів на те, наскільки впливає участь молодих людей у волонтерській діяльності на розвиток їхніх людських якостей та здібностей інститут соціальних досліджень і Міністерство у справах сім’ї та молоді у серпні – вересні 1999 року провели опитування 115 експертів п`яти областей України, котрі займаються організацією волонтерської роботи серед підлітків. Організатори волонтерської роботи відзначають значні зміни у структурі особистості волонтера-підлітка у процесі його добровільного залучення до соціальної роботи.

Найбільші помітні зміни проявляються у процесі самореалізації молодих людей: підвищення рівня самостійності у підлітків, які займаються волонтерською роботою: 61 % експертів “часто спостерігають”, а 25 % – “іноді спостерігають”; підвищення впевненості в собі: 53 % – “часто спостерігають”, 38 % – “іноді спостерігають”; збільшення потреби у самореалізації: 85 % (52 % – “часто спостерігають”, 33 %

– “іноді спостерігають”) – 91 % (відповідно 49 % і 42 %) – назвали зміни в усвідомленні власної індивідуальності.

184

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Помітні зміни спостерігаються стосовно бажання самоорганізації молодих волонтерів, зокрема, 79 % респондентів зазначають посилення самостійності дій (56 % – “часто спостерігають”, 23 % – “іноді спостерігають” ці зміни), 76 % респондентів (відповідно 54 % і 22 %) – констатують підвищення рівня самоконтролю волонтерів; 83 % респондентів (відповідно 45 % і 38 %) вважають, що участь у волонтерській роботі сприяє розвитку працелюбності у волонтерів.

Залучення до волонтерства активізує молодих людей щодо самовизначення. Так, 92 % (відповідно 53 % і 39 %) експертів вважають, що у молодих волонтерів відбуваються зміни щодо усвідомлення свого місця в сім`ї, колективі, світі тощо; 78 % (32 % і 46 %) – спостерігають зміни самоідентифікації молодих людей стосовно інших; 79 % експертів – помічають здатність до адекватного вирішення своїх завдань у конкретній ситуації.

Аналізуючи емпіричні дані, виявлено, що самопізнання, самоосвіта, самовиховання і саморегуляція змінюються молодих людей, залучених до волонтерства.

Отже, працюючи з волонтерами-підлітками, слід говорити не лише про їх участь у соціальній роботі, але й про вплив волонтерства на формування самої особистості волонтера.

Цей аспект волонтерства поки що мало вивчений, і що характерно – йому не приділяється належної уваги. Хоча, насправді, важко сказати, що тут головне – допомога іншим чи соціалізація самого себе.

Саме цей аспект волонтерського руху визначає діяльність волонтерів-підлітків як один з головних напрямків роботи по соціалізації молоді. Тому змінюється ставлення до “приходу – виходу” волонтерів-підлітків. Якщо волонтер залишив свою добровільну роботу для того, щоб підготуватися і вступити до вузу, або його призвали в армію чи він одружився, – це нормальний перебіг життя. Якщо підліток перестав займатися волонтерською роботою і проводить час в тому самому дворі, але вже серед “неорганізованої” молоді, треба серйозно замислитися над тим, з яких саме причин це відбулося.

Робота з волонтерами-підлітками – це лакмусовий папір, який виявляє не тільки те, наскільки правильно організовується соціальна робота, але й наскільки відкрито і щиро команда займається соціальною роботою.

185

Соціальна педагогіка

У студентів-волонтерів дещо інші мотиви для добровільної соціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вони можуть бути як формальними – одержання заліку, проходження практики, так і реальними – набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання навичок спілкування з клієнтами. Причому, на відміну від підлітків-волонтерів, їх, певною мірою, хвилює проблема міжособистісної комунікації. Для них більш важливим є спілкування з професіоналами з обраної спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями і працевлаштуватися у нових соціальних умовах.

Студентів-волонтерів цікавлять лише ті види соціальної роботи, які безпосередньо пов`язані з майбутньою професією. Вони надають перевагу індивідуальній роботі або роботі в невеликих групах. Індивідуальна – коли студенту довіряють консультування, а в невеликих групах – це, зазвичай, проведення дослідження, групове консультування або проведення тренінгових занять тощо.

Щодо оцінки діяльності волонтера-студента, то думка ровесників і батьків відходить на другий план. Для нього важливою є оцінка саме професійних якостей клієнтами, колегами, фахівцями, що сприяє його самоутвердженню не лише як спеціаліста, а й як особистості. Для студентів-волонтерів важливим є визнання його діяльності колегами, комфортне входження в колектив професіоналів.

Саме в оцінці професійної компетентності самими студентами і організаторами волонтерського руху закладена одна із причин конфлікту і непорозуміння. Починаючи з четвертого курсу, студенти самоідентифікують себе уже з роллю спеціаліста. Фахівці ЦССМ, зазвичай, не поділяють такої впевненості і часто пропонують їм “некваліфіковані” види роботи. Таке ставлення ображає студентів і часто відштовхує їх від волонтерських справ. Насправді, лише кваліфікований спеціаліст може оцінити, наскільки підготовка студента відповідає реальним завданням, які ставляться у ході реалізації конкретної соціальної програми. Саме фахівець може об`єктивно вказати на недоліки в знаннях, якщо такі є, не викликаючи при цьому образи. Ідеальний варіант, коли волонтери-студенти починають працювати разом із фахівцями, а потім поступово переходять до самостійної роботи. Якщо волонтеру-студенту бракує професіоналізму, необхідно стимулювати його підвищення. Він має усвідомити,

186

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

що соціальна система зацікавлена в ньому лише за умови набуття ним професіоналізму.

Практика показує, що волонтери-студенти є реальним кадровим потенціалом у молодій демократичній державі. За обопільною зацікавленістю, щодо налагодження взаємостосунків державних служб СМ студента-волонтера, і суб’єкти, і об’єкти можуть діяти за такою схемою: практикант – волонтер – залучений спеціаліст – співробітник ССМ.

Волонтери-студенти залучаються до роботи в навчальний період в середньому протягом 2-3 години на тиждень (за заздалегідь уточненим графіком).

Батьки – це така група волонтерів, яка має проблемних дітей та підлітків (дітей-інвалідів, неповнолітніх, що входять до груп ризику: девіантної, адиктивної поведінки та інші). Зазвичай, ця категорія волонтерів об’єднується в групи самодопомоги.

Мотивацією до участі волонтерів-батьків у соціальній роботі є бажання навчитись допомагати собі особисто, і, водночас, іншим сім`ям, котрі мають подібні проблеми: сім`ям дітей-інвалідів, неповнолітніх алкоголіків, наркоманів тощо.

Рівень кваліфікації батьків може бути різним, проте всі вони мають великий життєвий досвід проживання у кризовій сім`ї та спілкування з подібними собі, а також деякі знання про можливості виживання в кризовій ситуації (різні для різних категорій сімей), і тому їхня допомога є дуже потрібною для професіоналів.

Вибір напрямку діяльності у соціальній сфері, за яким працюють волонтери-батьки, визначається особистою проблемою, яка турбує волонтера: батьки дітей з ДЦП працюють з сім`ями, де є діти з таким захворюванням, батьки дітей-наркоманів працюють з сім`ями наркоманів, тобто спрямованість роботи волонтерів-батьків, зазвичай, диктується його особистою проблемою.

На жаль, волонтери-батьки рідко приходять до спеціалістів з власними ініціативами. Більшість із них, поринувши у свою проблему, сподіваються на допомогу інших. Вони навіть не уявляють, що самі для себе теж можуть чимало зробити. Тому дуже важливо, щоб хтось із працівників соціальної служби активізував батьків, розкрив перспективи можливої самостійної волонтерської діяльності. Лише усвідомлення можливих змін може стати мотивом активного включення батьків у волонтерську діяльність.

187

Соціальна педагогіка

Обсяг часу роботи для таких волонтерів є різним. Інформація, необхідна їм для початку роботи, це, насамперед, – законодавча база в Україні, знання якої дозволяє захистити, відстояти права сімей, що опинилися в кризовій ситуації. Крім того, дуже корисними для волонтерів-батьків є банки даних, зібраних соціальними службами про різні категорії сімей. Щоб розпочати роботу по взаємній підтримці у будь-якій сім’ї, необхідно знати, скільки таких сімей, де вони проживають, яким чином можна вийти на контакт з ними і, нарешті, які проблеми домінують у таких сім’ях.

На відміну від розглянутих вище категорій волонтерів (підлітків, студентів) для переважної більшості волонтерів-батьків не є суттєвим фактом оцінювання їхньої праці, для них є важливим той ефект, якого результату вони досягають стосовно своєї сім`ї чи сімей близьких людей.

Винятком у цій ситуації є волонтери-батьки, які, за підтримки сімей з подібними проблемами, стають їхніми представниками в органах виконавчої влади різного рівня. Робота таких батьків, безперечно, є досить ефективною.

Ще на одному аспекті роботи волонтерів-батьків слід зупинитися. Залучення їх до соціальної роботи дозволяє перейти в роботі з сиротами, інвалідами та іншими групами ризику від форм масових заходів до форм індивідуальної роботи. Саме групи взаємодопомоги, організовані батьками-волонтерами, дозволяють вирішувати повсякденні проблеми, а не лише організовувати одне-два свята на рік. Роль соціального працівника у діяльності груп взаємної допомоги з часом зменшується до рівня вирішення основних організаційних питань.

Залучення волонтерів-батьків до соціальної роботи – процес ланцюговий: через усвідомлення, що самі батьки покажуть, як можна допомогти своїм сім`ям, збільшується коло сімей, які хочуть об`єднатися для взаємної допомоги.

Волонтери-фахівці – це психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі, котрі надають консультативну допомогу соціальним працівникам та іншим волонтерам або практично допомагають різним клієнтам соціальних служб.

Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтерському русі є реалізація особистісних професійних можливостей. Іноді участь має чисто альтруїстичний характер, оскільки спеціа-

188

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

ліст намагається розширити коло своїх професійних інтересів, чи намагається досягти професійного чи особистого самоствердження. Тому дуже важливо посилити і закріпити цю мотивацію шляхом публікацій у пресі відгуків та подяк чи інших форм оцінки соціальної значущості їхньої роботи.

Головне завдання фахівців – оптимально організувати їхню діяльність (точний час, аудиторія чи кабінет, клієнтура), стежити, щоб вони вирішували лише суто професійні проблеми.

Завдяки залученню волонтерів-спеціалістів соціальні служби можуть вирішити багато соціальних проблем, посилюють професійну діяльність фахівців.

Форми роботи спеціалістів, зазвичай, індивідуальні. Але вони проводять не лише індивідуальне консультування, а й лекції, тренінги.

Зрозуміло, що будь-які волонтерські групи при державних соціальних службах для молоді діють у межах соціальних програм, які реалізуються конкретною службою і передбачені планом її роботи, завданнями, покладеними на них державою. Тому потрібен механізм, щоб допомогти в оволодінні волонтерами змістом діяльності служби саме в тому напрямку, де вони бажають працювати і допомагати у визначенні власних завдань, їх обсягу, методів та форм роботи. Отже, служби, які залучають до роботи волонтерів, повинні планувати систематичне навчання, наради, інструктаж, дискусії, семінари, “круглі столи”, тренінги, що дозволяє урізноманітнити форми ознайомлення волонтерів зі змістом, напрямками, особливостями, видами соціальної роботи адекватно до їхнього рівня професійної підготовки до такої діяльності.

Істотну роль у посиленні статусу добровольців при центрах соціальних служб для молоді та у формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів. Виходячи із специфіки діяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються досить різноманітні форми навчання добровольців. Це, зокрема:

-школа волонтерів (протягом року);

-тематичні волонтерські курси (протягом півроку);

-табір підготовки добровільних помічників (протягом місяця);

-курси підвищення професійної майстерності (протягом десяти днів) тощо.

189

Соціальна педагогіка

Характер роботи волонтерів та специфіка їх професії дозволяють виокремити головні напрямки, за якими здійснюється навчання волонтерів:

І.Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі. Головні питання, які необхідно вирішувати волонтерам на практиці, переважно такі:

-робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовому стані чи схильні до суїциду;

-робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;

-підтримка та розвиток соцiально дезадаптованої молоді;

-профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

-профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, та СНIДу;

-педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства чи насильства у сім’ї.

ІІ.Соціальна опіка і соціальний захист осіб (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо), котрі потребують підтримки. Головні питання, які необхідно ви-

рішувати:

-соціальна допомога молодим сім’ям;

-соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім’ям;

-робота з групами ризику;

-підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів;

-волонтерські програми соціальної опіки.

ІІІ.Соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство. Цей напрямок потребує вирішення таких питань:

-формування у клієнтів інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя;

-сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню;

-розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді;

-формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами.

Звичайно, крім позитивних моментів у підготовці волонтерів, є

і певні труднощі, особливо, що стосується проблеми розвитку во-

190