6. Обґрунтуйте взаємозв'язок і взаємозалежність політичної та економічної влади.

Економіка— це сукупність економічних відносин, котрі співвідносяться з відповідним рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Водночас економічна наука покликана досліджувати, яким способом максимально ефективно слід використовувати обмежені виробничі ресурси для оптимального задоволення потреб, що невпинно зростають, тобто що? для кого? і скільки виробляти?

Економічна політика як наука є одним зі складників системи економічних наук. Як визначити її місце в цій системі?

Тепер у спеціальній літературі фактично узвичаєним є поділ економічних наук на три підгрупи:

перша— теоретичні науки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка);

друга — теоретико-прикладні (економічна політика, державне регулювання тощо);

третя— конкретно-прикладні (широкий спектр наук, які досліджують і вивчають економіку окремих галузей, а також науки функціонально-спеціальні — фінанси, бух облік, статистика та ін.).

Інакше кажучи, економічна політика посідає проміжну позицію між теоретичними і конкретно-економічними науками. З одного боку, вона спирається на теоретичні узагальнення політекономії та макро і мікроекономіки, а з другого — є стартовою опорою для конкретно-економічних наук.

Слід відзначити, що економічна політика як наука використовує фундаментальні напрацювання не лише у сфері економіки, а й соціології, психології, історії, політики.

Отже, на першому рівні абстракції можна казати про економічну науку як систему економічних відносин у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Основними агентами (суб'єктами) цих відносин є домогосподарства, підприємства (фірми), держава з її інституціями. Вони здійснюють різноманітну діяльність, спрямовану на реалізацію своїх економічних та інших інтересів. Метою їхньої діяльності є підпорядкування своїм інтересам інтересів держави та використання останньої як інструменту здійснення (реалізації) своїх докорінних соціальних, економічних і політичних цілей. А це вже політика !

Отже, політика — це, з одного боку, діяльність суспільних класів, груп, партій, організацій, відповідно до своїх інтересів і цілей; а з другого - - діяльність органів державної влади і державного управління згідно із соціально-економічною природою даного суспільства. політика— це керівна діяльність держави, і різних суспільних органів, інституцій, у процесі якої ставляться загальнодержавні цілі, що поєднуються з прагненням, як звичайно, утримати або роздобути (завоювати) владу.

Слід ураховувати, що політика охоплює надзвичайно широкий спектр проблем у всіх сферах функціонування (діяльності) суспільства— безпосередньо політичній, виробничій, духовній, національній, зовнішніх відносинах тощо. Усе це окремі гілки політики, але вони опосередковують одна одну, перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. При цьому в конкретних суспільних умовах деякі з них можуть набувати не просто важливого значення, а навіть вирішального.

7. Проаналізуйте пріоритетність політичного вибору цінностей та цілей.

Управлінські рішення (політичні чи адміністративні) по суті своїй зводяться до дій щодо здійснення обраних цілей. Вибір цілей - відправний пункт в розробці та прийнятті будь-якого рішення.

Мета - елемент розумової діяльності керуючого суб'єкта; внутрішній спонукає мотив дії. Цілі різноманітних поточних рішень виконавчих органів мотивуються установками вищестоящих організацій, здоровим глуздом керуючих і повсякденними потребами людей.

Суб'єкт державного управління має справу з об'єктом, що характеризується безмежним діапазоном різноманітності. Мистецтво управління і полягає в тому, щоб реалізувати принцип необхідної різноманітності, знайти, як зазначалося, баланс різноманітність суб'єкта та об'єкта (суспільства). Це завдання вирішується при виборі цілей. Безліч проблем, з якими стикається керуючий орган, обумовлює багатоцільовий характер державних рішень, що вимагає розподілу цілей за значимістю та за часом реалізації. Звідси завдання побудови ієрархії цілей. Точніше кажучи, - "гілки" цілей, бо рішення може бути підпорядковане реалізації одночасно двох і більше рівнозначних цілей.

Управлінські мети класифікуються за багатьма ознаками: за рівнем на шкалі суспільно-політичних цінностей - вищі цілі і мети буденної практики; за ступенем спільності - загальнонародні (загальнодержавні), національні, класові, групові (корпоративні), колективні, індивідуальні; за значимістю сфер життєдіяльності суспільства - економічні, соціальні, політичні, культурологічні, конфесійні; по тимчасових параметрах - довгострокові, середньострокові, короткострокові, поточні; за актуальністю - які вимагають невідкладного здійснення, незалежно від ситуації і актуалізовані ситуацією, що склалася, по досяжності - реально досяжні і можливо (теоретично) здійсненні й т.д. Ранжування цілей - невід'ємний, істотний аспект розробки рішень.

Типологія цілей зумовлює відмінність видів рішень. Загальнонародні, загальнодержавні, довгострокові цілі реалізуються у політичних рішеннях керівних органів держави, у формі загальних політичних стратегій. Економічні, соціальні та ін цілі, пов'язані з функціонуванням і розвитком окремих сфер діяльності суспільства, становлять раціональну основу відповідних політик. Короткострокові, поточні цілі втілюються в адміністративних, оперативно-тактичних рішеннях. Проблеми та цілі регіонального і місцевого масштабів отримують відображення в рішеннях органів влади і управління відповідних рівнів.

Політичний вибір - це визначення загальних довгострокових цілей, основних завдань діяльності держави на даному історичному етапі його існування і розвитку.

З багатьох загальних цілей насамперед виділяються вищі для держави, по суті безальтернативні: а) встановлення і підтримку певного типу політичної системи і відповідного їй політичного режиму; б) збереження єдності суспільства як основи існування цієї держави; в) формування та реалізація спільних цінностей та задоволення загальних інтересів населення; г) забезпечення безпеки держави і суспільства; д) забезпечення взаємозв'язків із зовнішнім світом, з іншими державними утвореннями. Ці цілі, які виражають головні функції держави, утворюють ядро загальної державної політики як основи управління суспільством. Всі інші цілі та стратегії так чи інакше, прямо чи опосередковано, визначаються ними, які виступають у якості базових по відношенню до системи державного управління в цілому.

За межами базових цілей-цінностей, тобто тих, реалізація яких становить об'єктивна умова існування держави, відкривається поле різноманіття виборів для цілеспрямованої діяльності його органів і інститутів.