- •1Модуль
- •1. Українська мова – державна мова в Україні. Державна мова і мова національних меншин.
- •2. Походження назви «Україна», «український». Основні етапи розвитку і становлення української мови.
- •3. Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.
- •4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості наукового стилю української мови.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси..
- •6. Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста.Поняття культури мовлення. Основні комунікативні ознаки мовлення(правильність, точність, логічність)
- •11. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення списку літератури. Правила цитування.
- •12. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Рубрикація текстів.
- •16. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.
- •17. Історія становлення і розвитку української термінології. Основні термінологічні словники.
- •18. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика.Номенклатурні назви в професійному мовленні.
- •19Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.
- •20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.
- •21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця..
- •22. Стилістичні норми української мови. Стилістичні помилки в діловому та науковому стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.
- •23. Особливості використання граматичних форм іменників
- •24.Особливості використання граматичних форм прикметників
- •25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.
- •26. Правопис та відмінювання кількісних (цілих і дробових) тапорядкових числівників. Написання відчислівникових слів
- •27. Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні.
- •28 Особливості використання службових слів у професійному мовленні.
- •2Модуль.
- •1. Стереотипні вислови як важливий складник ділового та наукового
- •4. Норми дотримання і порядок розміщення основних реквізитів (реквізити „дата”, „адресат”, „адресант”, „назва документа”, „підпис”).
- •5. Організаційні документи. Положення, статут, інструкція, правила.
- •6. Розпорядчі документи. Розпорядження (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •10 Документи з кадрово-контрактних питань.Заяви
- •11. Документи з кадрово-контрактних питань. Контракт.
- •12 Документи з кадрово-контрактних питань. Характеристика
- •13. Документи з кадрово-контрактних питань. Особовий листок
- •14. Довідково-інформаційні документи. Звіт
- •15. Довідково-інформаційні документи. Довідка
- •16. Довідково-інформаційні документи. Оголошення
- •17.Довідково інформаційні документи акт.Види та основні вимоги до офлрмлення склад реквізитів
- •18.Довідково інформаційні документи Пояснювальна записка.Види та основні вимоги до офлрмлення склад реквізитів
- •19. Довідково-інформаційні документи. План роботи
- •20Довідково-інформаційні документи. Протокол. Витяг з протоколу
- •21. Довідково-інформаційні документи Доповідна записка
- •22. Особисті офіційні документи .Доручення .(особисте загальне разове)
- •23. Особисті офіційні документи.Розписка .
- •24. Оформлення тексту наукової роботи.(титульна сторінка,бібліографія,нумерація сторінок).
- •25. Види офіційних ділових листів, їх характеристика.
24.Особливості використання граматичних форм прикметників
Прикметник називає ознаку, якість або властивість предме¬ті, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.
1.Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, валютний, ідеальний, конфіденційний, організаційний, парламентський, та ін.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.
3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш.
5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.
9. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.
12. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості одно¬рідних предметів, що існують у певній сукупності.
Особливості використання граматичних форм займенників
Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх..
1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови.
2. Слід уникати вживання займенників:
із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;складних неозначених форм: абиякий, казна-хто, хтозна-який, хто-небудь і под.;усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, тої, на чим і под.
3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів
ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ виражають приналежність предмета певній людині чи тварині і відповідають на питання чий? чия? чиє?:
Присвійні прикметники мають яскраво виражене значення при-належності одній особі і не позначають належність групі осіб. В українській мові характерною ознакою присвійних прикметників є специфічні суфікси -ин(-їн)-, -ів(-їв).
25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.
1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а (-я), відмінються як відповідні іменники І відміни.
Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга - Ользі
Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о: Одарок, Парасок.
2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о , відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни.
Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Нечипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих - о: Антона, Антонові, але: Лаврін - Лавріна.
Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому мають закінчення -а: Віктор - Віктора, але: Ігор - Ігоря
Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.
3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни.
Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.
Відмінювання імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою тільки суфікса -ович, а жіночі - за допомогою суфіксів -івн(а) та -ївн(а)(від імен на -й):(Богдан Богданович Богданівна)
Відповідні імена по батькові будуть від таких імен:
Григорій-Ж - Григор-ович-Ж, Григор-івн-а;
Ілл-я - Ілл-іч-Ж, Ілл-івн-а;
Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, а жіночі - як іменники І відміни твердої групи.
Відмінювання прізвищ
1. Прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни.
Примітка. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів твердої чи м'якої групи.
3. Чоловічі прізвища пикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за таким зразком: н.Ковалів р.ковалева д. ковалеву з.ковалева о.ковалевим м.на ковалеву
кл.Ковалеве