Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TYeMA_5 лекція 1.12.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
121.34 Кб
Скачать

Тема 5. Операції банків з готівкою

1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів.

2. Порядок приймання банками готівки.

3. Порядок видачі банками готівки.

4. Здійснення касових операцій через банкомати.

5. Ліміт каси, його установлення, контроль за дотриманням.

6. Забезпечення касової діяльності банку та механізм підкріплення кас банківських установ.

1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів

Готівка як одна з форм грошей має істотні відмінності порівняно з безготівковими грошима, що спричинює значну специфіку їх обороту. Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини між економічними суб'єктами. Тому вплив банків на їх оборот відносно слабкий, він не регламентується положеннями і вимогами платіжних систем, а визначається безпосередньо економічними суб'єктами — платниками й одержувачами грошей.

Такий характер обороту готівки має певні переваги для економічних суб'єктів. Він дає їм можливість якнайповніше реалізувати свої права і цілі, яких вони хочуть досягти в певних економічних відносинах. У готівкових операціях легко зберегти комерційну таємницю, уникнути контролю з боку конкурентів, зменшити витрати на розрахункові послуги банків, зменшити ризики втрат від банкрутства банків, підвищити свою ліквідність тощо.

Разом з тим високий рівень анонімності та позабанківський оборот роблять готівку дуже зручною для обслуговування незаконної антисуспільної діяльності та тіньового бізнесу, здатного ухилятись від оподаткування. Оборот готівки поза банками значно ускладнює концентрацію її вільних запасів у банках задля формування їх резервів та здорожчує вартість останніх. Ускладнюється також трансформація готівкових платежів у безготівкові, що гальмує зниження суспільних витрат на забезпечення економічного обороту платіжними засобами.

Особливої гостроти набула проблема антисуспільного використання готівки в Україні у зв'язку з глибокою лібералізацією всіх сторін суспільного життя після переходу до ринкових відносин. У нових умовах швидко активізувалися наркобізнес, гральний бізнес, контрабанда, корупція, торгівля людьми і зброєю тощо. Україна стала досить вразливою щодо формування грошових ресурсів для фінансування терористичних організацій, а також є надто зручним шляхом для нелегальної міграції людей з Азії в Європу та ін. В усіх цих випадках платежі здійснюються лише" в готівковій формі, що дає можливість легко приховати цю діяльність та операції від правоохоронних органів і громадськості.

Готівкові гроші піддаються також підробленню. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, у тому числі гривні, стало чи не найприбутковішим видом нелегального бізнесу, що завдає значної шкоди окремим економічним суб'єктам та економіці в цілому.

Щоб максимально зменшити негативні наслідки та ризики використання готівки, держави запроваджують механізми регулювання і контролю обороту готівки, використовуючи для цього ті моменти, коли готівка проходить через каси банків — центрального і комерційних.

Розпочинається оборот готівки від Національного банку України завдяки продажу її комерційним банкам для задоволення потреб клієнтів (потік 1) Наступним етапом руху готівки є видача її банками клієнтам (потік 2). Для цього використовується насамперед готівка з власних надходжень і куплена в інших банках та в НБУ (потоки 3, 4, 1). На суму виданої клієнтам готівки зменшуються залишки безготівкових коштів на їх поточних рахунках, що надає цим операціям характеру купівлі готівки в банках.

Клієнти банків одержану в них готівку і частину готівки з власних надходжень (торговельної та інших видів виручки) використовують для виплати доходів своїм працівникам (заробітної плати, премій тощо) та різних соціальних виплат (пенсій, допомоги, стипендій тощо) (потоки 5 та 6), а частину використовують для взаємних міжгосподарських платежів (потік 7).

Після цього закінчується відцентровий рух готівки (від НБУ), і вона опиняється в розпорядженні домогосподарств. Тут до неї приєднується готівка, одержана населенням прямо з банків у вигляді позичок та вилучення вкладів (потік 8). Ці суми домогосподарства використовують на свої потреби: частково, для поповнення грошових запасів, а в більшій частині — на оплату товарів та послуг, куплених для забезпечення життєдіяльності сім'ї, на купівлю фінансових активів (акцій, облігацій, дорогоцінних металів тощо) (потоки 9, 10). Частину готівки населення вносить у банки на погашення позичок і на вклади (потік 11).

Цими потоками починається доцентровий рух готівки (у напрямі НБУ) Одержану готівкову виручку фірми та інші юридичні особи частково використовують для задоволення своїх потреб, а в більшій частині вносять у банки для зарахування на їх рахунки (потоки 6, 7, 12). Одержану від клієнтів готівку банки можуть використати:

  • на видачу (продаж) клієнтам за їхніми заявками (потоки 2, 3);

  • на продаж іншим комерційним банкам (потік 4);

  • решта продається центральному банку (потік 13).

Потоком № 13 завершується доцентровий рух готівки, вона повертається на висхідні позиції (в НБУ) і може бути спрямована в новий оборот або взагалі вилучена з обороту

Крім потоків, які обслуговують економічні відносини між основними секторами економіки (домогосподарства, фірми, держава, банки), готівка здійснює багато додаткових переміщень у середині кожного сектору, обслуговуючи значний обсяг потреб економічних суб'єктів та населення. Зокрема, готівка широко обслуговує економічні відносини між окремими домогосподарствами: базарна торгівля, надання різноманітних послуг, купівля-продаж рухомого та нерухомого майна тощо (потік 9). Подібний потік готівки обслуговує також відносини між окремими небанківськими юридичними особами (потік 7), хоч держава всіляко обмежує використання готівки в цій сфері. Досить потужні потоки готівки формуються у зв'язку з обслуговуванням депозитно-кредитних відносин між банками та населенням (потоки 8 та 11).

Як видно з наведеної схеми, ключове місце в обороті готівки займає центральний банк. Він спрямовує її в оборот і вилучає, за необхідності, з обороту. Це зумовлено тим, що згідно з чинним законодавством центральний банк є монопольним центром емісії готівкових грошей у країні: визначає дизайн і номінал банкнот і монет, купюрну структуру готівкової маси, розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення, забезпечує виготовлення банкнот і монет, формує їх запаси так, щоб за обсягами та територіальним розміщенням вони найбільш повно відповідали потребам банків у готівці.

Широкі регулятивні можливості НБУ як емісійного центру спричинили покладення на нього відповідальності за загальну організацію готівкового обороту в країні: прийняття відповідних нормативних документів, обов'язкових для виконання всіма економічними суб'єктами, включно з банками; установлення порядку роботи з готівкою в банках та в їх клієнтів і правил касового обслуговування банками клієнтів; визначення правил та організація інкасації і перевезення грошових цінностей; контроль за дотриманням банками встановлених правил здійснення операцій з готівкою; планування обороту готівкових коштів через каси банків та ін.

Проте свою місію регулятора готівкового обороту НБУ може ефективно виконати лише за участі комерційних банків. Адже якраз через них проходить переважна частка всієї маси готівки, що дає їм значно ширші можливості регулювати і контролювати готівкові потоки відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ. У зв'язку з цим операції комерційних банків з готівкою (касові операції) набувають великого значення як для самих цих банків, так і для банківської системи в цілому.

Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її н рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Ві цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштамі нормально виконувати свої зобов'язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюютьс готівкою.

Касові операції мають велике значення самих банків, для їхніх клієнтів і для банківське системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів — юридичних і фізичних осіб, банк збільшують свої резерви, за рахунок чого можуть розширювати активні операції та забезпечуват зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхь доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послу (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, щі сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитни: процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрат завдяки ризику неліквідності банків.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківськиі оборот Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшу структуру грошової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обороту, обмежу« використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи зумовлює необхідність ї: централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ визначив основні вимоги де організації банками касового обслуговування клієнтів:

  • дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодс організації готівкового обігу;

  • прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповідно до вимог основних засад грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозних показників;

  • повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

  • своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і нг цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

  • створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Банківські касові операції ґрунтуються на організаційних заходах, пов'язаних 2 регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки, розроблення календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

  • розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових оборотів);

  • повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;

  • подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

  • подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування,

  • обладнати окреме приміщення для здійснення операцій з готівкою (касу).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]