18. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика.Номенклатурні назви в професійному мовленні.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами — термінами, які складають основу наукової мови. Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Науково-термінологічна лексика обслуговує сферу науки, виробничо-професійної діяльності та офіційно-ділового спілкування. Дуже часто терміни та термінологічні сполучення утворюються на ґрунті переосмислення значення уже відомих слів, у якому криється подібність між відомими і новими речами, явищами, ознаками, функціями. Виробничо-професійна лексика (професіоналізми) вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів і знарядь, предметів виробництва. Кожна професія має свій перелік професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, і ділова лексика, і загальновживані слова, що набувають фахового значення, і професійний жаргон. Номенклатура сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки,мистецтва тощо.Номенклатуру становлять іменники тасловосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів.

19Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.

Слово — одна з головних функціонально-структурних одиниць мови, яка служить для найменування предметів, дій, процесів, властивостей:.

Багатство мови визначається багатством її словникового складу. У сучасній українській літературній мові послуговуються сотнями тисяч слів, і це свідчить про те, що наша мова досягла рівня найрозвиненіших мов світу.

Синоніми — це слова, що різні за звучанням, але мають тотожне значення або відрізняються відтінками значень: обов'язково — неодмінно — конче —доконче — неминуче; властивий — притаманний; проживати — мешкати.

Володіти синонімічним багатством мови — значить уміти: . уникнути малозрозумілого, особливо іншомовного, слова;. уникнути повторення того самого слова; . знайти слово з певним забарвленням, відтінком у значенні;. відшукати найвлучніше слово; . якнайточніше висловити свою думку.

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають однозначності, через це точності слів надається неабияке значення. Адже для чіткої регуляції офіційно-ділових стосунків важливо, щоб усі однаково сприймали й

витлумачували той чи інший закон, наказ, договір, контракт.

Пароніми - слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням,

наявністю чи відсутністю частки -ся. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні,

призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим.

Отже, синонімічність у межах літературознавчої термінології вважаємоособливим видом лексико-семантичних відношень. Причинами існування термінів-синонімів виступають як внутрішньолінгвістичні, так і позамовні

фактори. Актуалізація одного з критеріїв визначення однозначності(логіко-граматичного або комунікативно-прагматичного) дає можливість розрізняти серед номінатів дублети і семантичні синоніми, а останні

диференціювати залежно від функцій (заміщення, тлумачення, кваліфікативності).