26. Правопис та відмінювання кількісних (цілих і дробових) тапорядкових числівників. Написання відчислівникових слів

Кiлькiснi числ1вники в1дм1нюються за 6-ма р1зними зразками:

1. один – той; 2 - 2, 3, 4, к1лька, багато та зб1рн1. У зб1рних суф1кс –еро- випадаэ; 3 – 5, 6, 20,30, 50-80, к1льканадцять, к1лькадесятю в1дм1нюеться т1льки друга частина; 4 – 40, 90, 100 – у вс1х в1дм1нках, кр1м Н 1 З мають зак1нчення а; 5 – 200, 300 – 900, к1лькасот. Зм1нюються обидв1 частини и пишуться разом;6 – 0, 1000, м1льйон, м1льярд. В1дм1нюються як 1менникик.

27. Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні.

Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники).

Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-/-юч- або -ач-/-яч та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса-л-, напр.: контролюючий, терплячий; збанкрутілий.

У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Пасивні дієприкметники використовують для лаконічного вираження думки. Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам'ятати якими засобами укр. м. можна замінити, а саме: підрядні речення, прикметники, займенники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення.

Активні дієприкметники минулого часу та пасивні дієприкметники часто використовують у професійному мовленні, напр.: збіднілий, збанкрутілий; підтверджений, покритий (акредитив); опротестований, преюдиційований (вексель), втрачена (вигода), вироблений (дохід).

Дієприслівник - це незмінна форма дієслова, яка виражає супровідну до основної дію (завершену або незавершену).Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи/ -ючи (від дієслів І дієвідміни) або -ачи /-ячи (від дієслів II дієвідміни).Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -ши або -вши, вибір яких зумовлений характером кінцевого звука основи (приголосний або голосний), напр. : прибіг-ти —> прибіг-ши. Виражають, як правило, додаткову дію, яка відбувається перед основною.

Дієприслівники можуть стосуватись предикативних прислівників, інфінітивів, безособових дієслів.

28 Особливості використання службових слів у професійному мовленні.

Прийменник. Використання прийменників у ділових паперах

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від.

У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень:1) просторових 2) часових 3) причинових 4) мети 5) допустовості

Правила використання прийменників у діловому стилі 1. Правильно добирати прийменникові конструкції: враження про виставку – враження від виставки;.2. При виборі прийменникової чи безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій: зрікатися від ідеалів – зрікатися ідеалів,.3. У прийменникових конструкціях іменник повинен ставитися в правильному відмінку: всупереч проблем – всупереч проблемам,.4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакові прийменники:

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника -при.Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

Прийменник в пишеться:1) між голосними: записано в акті;2) після голосного перед більшістю приголосних: зафіксовано в документі, зазначено в контракті, виготовлено в кількості;3) на початку речення перед голосним: В оголошенні, в акті зазначено;4) після приголосного перед голосним: зустріч в аудиторії, участь в агітації, показник в опитуванні.

Особливості використання сполучників у професійних текстах

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:- єднальні: і, й, та;- пртиставні: а, але, та;- розділові: або, чи, то.2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:- часові.- причинові;- мети;- допустові;- наслідковий: так що;- порівняльні.

29. Синтаксичні особливості професійних текстів . Прямий порядок слів,уживання інфінітивних конструкцій ,пасивні конструкції,використання віддієслівних іменників . Місце в реченні вставних слів,дієприслівникових зворотів . Використання різних типів речень у професійному мовленні.

Текст (від лат. textum - тканина, сплетіння, поєднання) - це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.

Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).Абзац (від нім. аЬзаіі - відступ) - це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починаються виклад нової думки. Основними ознаками тексту є:1)зв'язність - визначальна категорія тексту, основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). За допомоги мовних ї позамовних чинників вона забезпечує обмін інформацією. Показниками зв'язності є: лексичні(синоніми, антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники, тощо), синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин), стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування;2)цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями33;3) членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.4) інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. Отже, інформативність тексту виявляється лише у процесі тлумачення мовного масиву через свідомість адресата, а масив інформації формує автор тексту. Кожен текст і створюється заради передачі інформації;5)завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.

Крім змісту, частини тексту пов'язуються за допомоги лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення)засобів.

Виокремлюють два основні види тексту - монологічний і діалогічний.

Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без врахування професійної спрямованості тексту. Наше завдання - навчити майбутніх фахівців правильно будувати тексти, розуміти їх, враховуючи специфіку мовленнєвої ситуації. У кожного студента повинна з'явитися практична потреба знати мову держави, в якій вони живуть, і повсякчас цією мовою послуговуватися.