20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.

У лінгвістиці омонімами вважаються слова, або окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні констр-ціїї, які при однаковому звучанні мають абсолютно різні значення. В лексиці омоніми – це слова, що звучать і пишуться однаково, але не мають нічого спільного у властивих їм значеннях: 1) травлений – оброблений шляхом травлення; 2)травлений – засвоєний у процесі травлення їжі.. В свою чергу, л. омоніми поділ-ся на 2 групи: повні (абсолютні); неповні (часткові). Повні – це слова однієї частини мови, звуковий склад яких збігається у всіх граматичних формах:. Неповні – це слова, що збігаються лише в окремих граматичних формах (вік, жаль, слід – іменники; вік, жаль, слід – прислівники). Різновидами неповних о. є:

а) омоформи (граматичні омоніми) – слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих грам. формах: б) омофони (фонетичні омоніми) – це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться по-різномув) омографи – слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом: 4) морфологічні – однакові звукові комплекси, що утвор-ся при відмінюванні та дієвідмінюванні: .! Окрім внутрішньомовної омонімії, існує міжмовна омонімія

Міжмовна омонімія

Відоме також явище міжмовної омонімії, тобто збігу зовнішньої форми слів двох різних мов. Воно властиве не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим щодо походження мовам.

Омоніми широко використовуються в художній літературі, народній творчості, у розмовно-побутовому мовленні як засіб образної передачі думки:

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця..

суржик (змішання мов) Суржик існує у різноманітних формах. Намагаючись типізувати суржик, деякі дослідники виділяють суржик «на основі української мови» і «на основі російської мови», а також «слабку» та «сильну» форми суржику, залежно від концентрації порушень лексичного стандарту української або російської мови

Деякі характерні прояви суржику (порівняно з нормативною українською мовою):

вживання русизмів замість нормативних українських відповідників;

«українізовані» форми російських дієслів;

«українізовані» форми російських числівників;

змішування українських і російських форм невизначених займенників;

порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком;

утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови;

утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком;