20. Епітети, види пітетів, їх ідейно – естетична роль

Епітет (гр. еріїЬеїоп — прикладка, прізвисько) належить до загальновідомих словесних художніх засобів. Це художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії.

Оригінальні епітети – винайдені автором («скам янілі дні» О. Ольжич)

Постійні епітети або літературного походження (Щоголів «сонце золоте»)

Фольклорного походження «ясні зорі, тихі води»

Приклади з вірша «Музика» - «об ємне чоло, розліноване небо, надсухотно жахні вундеркінди, папський нунцій,, готичні хліви, сонячне сплетиво, божевільно чутливі гами, чорнильні душі, підступна тиша»)

21. Метафора та її види, ідейно-естетична роль метафор.

Метафорою (перенесення) називається слово, зна­чення якого переноситься на найменування іншого пред­мета, пов'язаного з предметом, на який звичайно вказує це слово, рисами подібності.

Метафора, подібно до епітета та порівняння, ставить за мету конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться, шляхом вказівки на певну його ознаку, що висувається на перший план, але, на відміну від епітета й порівняння, метафора вказує на цю ознаку не в прямій формі, не безпосередньо її називаючи, а шляхом заміни її словом, що містить у собі дану ознаку. Тому метафору часто називають прихованим або скороченим (згорнутим) порівнянням, тобто порівнянням, в якому не виокремлюється ознака, за котрою відбувається зіставлення двох предметів

Теоретик літератури Києво-Могилянської академії М. Довгалевський визначав функції метафори як: 1) найменування деяких предметів, які не мають власної назви, 2) підсилення значення сказаного, 3) засобу для досягнення естетичного враження.. Дійсно, метафори використовуються не тільки в поезії. Метафора часто вживається й для позначення тих предметів та явищ, для яких ще не підібрано власних най­менувань.

4 типи метафор:

1) заміщенні живого живим.

2) заміщенні неживого неживим

3) заміщенні неживого живим.

«Ніч сказилась.Гукала холопським «агов!»

Готувала труну і безсмертні квіти»

4) заміщення живого неживим.

«То дарма, що з органу,немов з обійстя,

Повели його славу у ніч

конокради» (славу повели);

«Як болять мені болі, а завтрашні долі

Чекають від мене ясного мірила» (болі болять, долі чекають);

«Ніби сонячне сплетиво, в тілі мовчать

Божевільно чутливі гами» (гами мовчать);

«…так клинок вислизає з піхов

І цілує відкриті груди» (клинок вислизає і цілує);

«І зникали слова…»

22. Метонімія, її види та ідейно-естетична роль.

Метонімія (перейменування) — це слово, зна­чення якого переноситься на найменування іншого пред­мета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію, виражену словом «театр». Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо на увазі те, що аплодував не театр, а глядачі, які в ньому знаходилися.

Метонімія часто ототожнюється з метафорою, або роз­глядається як її різновид. На відміну від метафори, метонімічне зіставлення предметів відбувається не за ознакою їхньої подібності, а за ознакою їхньої суміжності, тобто належності їх до одного кола явищ, до понять одного порядку, пов'язаних часови­ми, просторовими, причинно-наслідковими та іншими відношеннями. Ідейно – естетична роль - місткий зображувально-виражальний засіб.

Розрізняють такі різновиди метонімії:

1. Метонімія місця (в основі — заміщення назви об'єкта вказівкою на місце йото знаходження).

2. Метонімія часу (в основі — заміщення назви події вказівкою на час, коли вона відбувалася).

3. Метонімія засобу (в основі — заміщення назви дії вказівкою на знаряддя, яким вона була здійснена).

4. Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його творця). Наприклад: «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк).

«І знову, і знову, і знову в костьолі

Аве Марія!

Аве Марія!»