- •5. Художній образ, його види та основні властивості.
- •9. Тема, проблема та ідея художнього твору.
- •10. Пафос художнього твору
- •11. Сюжет художнього твору. Основні елементи сюжету.
- •12. Сюжет і фабула.
- •13. Композиція художнього твору.
- •17. Архаїзми, неологізми, діалектизми, професіоналізми, варваризми, вульгаризми, макоранічна мова. Їх образотворчо – стильові функції.
- •19. Порівняння, їх види та ідейно – естетична роль
- •20. Епітети, види пітетів, їх ідейно – естетична роль
- •21. Метафора та її види, ідейно-естетична роль метафор.
- •22. Метонімія, її види та ідейно-естетична роль.
- •23. Символ, алегорія, оксиморон.
- •24. Гіпербола та літота.
- •25. Іронія та сарказм.
- •26. Фігури поетичного синтаксису. Інверсія та повтори.
- •27. Риторичні питання, звертання, вигуки (оклики).
- •28. Анафора та епіфора.
- •29. Звукова організація мови (фоніка). Асонанси, алітерація, звукопис.
- •30. Системи віршування, загальна характеристика.
- •31. Силабо-тонічна система віршування. Стопа, основні види стоп у силабо-тонічному віршуванні.
- •32. Рима, її роль у вірші
- •33. Строфа, види строф
- •34. Складна строфіка: терцини, октава, тріолет, строфа «енеїди», рондель, сонет.
- •38. Роди, жанри, жанрові різновиди художньої літератури.
- •39.Епос, його особливості. Жанри та жанрові різновиди епосу.
- •40. Лірика, ліричні жанри.
- •41. Драматургія та її особливості, основні жанри.
- •42. Ліро-епічні жанри.
- •43. Проблема художнього стилю.
- •44. Психологізм художнього твору.
- •47. Художній метод, напрям, течія, школа.
- •48. Основні літературні напрями.
- •49. Основні положення статті і. Я. Франка «із секретів поетичної творчості»
24. Гіпербола та літота.
ГІПЕРБОЛА (від гр. hyperbolu — перебільшення) — вид тропу, в основі якого лежить надмірне перебільшення тих чи інших властивостей зображуваних людей, предметів і явищ. Гіпербола сприяє глибокому й виразному розкриттю суттєвого й типового. Часто вживається в народній поезії для характеристики героїчних подій, билинних богатирів, негативних героїв. Використовується і як засіб гумору. (У Остапа Вишні рибалка говорить: «Сома мені доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн, тільки трохи довшого»).
В основі гіперболи завжди лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду, суспільному досвіду.
(«… погукало , аж мозкові в черепі тісно…», « І трудяться в поті чола свого конокради і вундеркінди.»)
ЛІТОТА (грец. — малість) – словесний зворот, що побудован на навмисному зменшення деяких деталей, щоб масштабно або пропорційно підкреслити значення інших форм. ( О принесіть як не надію, // То крихту рідної землі: // Я притулю до уст її // І так застигну, так зомлію. О. Олесь)
( « І тоді,коли мав дрібку сил, заволів в останнє…»
25. Іронія та сарказм.
Іронією (грец. єіршуєіа — насмішка) називається слово або словесний зворот, що набувають змісту, прямо протилежного їхньому буквальному значенню.
«То дарма, що з ограну, немов зобійстя,
Повели його славу у ніч конокради.»
***
«Ніч сказилась. Гукала холопським «агов!».
Готувала труну і безсмертні квіти.
І трудилися в поті чола свого
Конокради і вундеркінди.»
Іронічна інтонація виявляє себе в контексті, більш-менш близькому сусідстві з іншими висловлюваннями автора, загальний тон яких дає змогу вловити в кожному окремому випадку невиявлену прямо іронічну інтонацію. Іронія звичайно вказує на відношення мовця до зображуваного й може мати багато смислових відтінків. Інколи для позначення слів, що мають протилежний буквальному зміст, використовують термін «антифразис». Наприклад, «цей Крез» (стосовно бідняка). Антифразис — найпоширеніший різновид іронії як тропа. Рідше трапляються вирази, що мають форму так званого астеїзма, тобто схвалення у вигляді осуду.
Найчастіше іронія використовується з метою створення комічного враження.
Сарказм (від грец. σαρκασμός, від грец. σαρκάζω, буквально «розривати [м'ясо]») — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства. Сарказм заснований не лише на посиленому контрасті між тим, що мається на увазі і тим, що висловлюється, але і на безпосередньому навмисному оголенні того, що мається на увазі. Наприклад:
«О, зубрять, шаленіючи з власних безсиль,
Надсухотно жахні
вундеркінди!»
***
«Розкрадайте, тягніть у готичні хліви!
Шлупоті не зарадить
Цупкий налигач…»
***
«Запізнились на свято писарчуки!.. Не встигли чорнильні
душі донести нам, не розхлюпнувши, чару Бахового
бунту.»
На відміну від іронії сарказм нічим не прикритий. Це аморальні речі, різко негативні.
Сарказм — це жорстка насмішка, яка може відкриватися позитивним судженням, але в цілому завжди містить негативне забарвлення і вказує на недолік людини, предмета або явища, тобто того, щодо чого відбувається на відміну від іронії, в сарказмі знаходить своє вираження вища ступінь обурення, ненависть.