Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Romanyuk_O._Mignarodne_pravo2011.doc
Скачиваний:
62
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
947.71 Кб
Скачать

5.Відкрите море і його правовий режим

Морські простори, розташовані за зовнішньою межею територіального моря, йменуються відкритим морем. Відкрите море характеризується не тільки географічним критерієм. Це морські простори, котрі не підпадають під суверенітет якої-небудь держави, що є політичним правовим критерієм. Цими двома факторами визначається поняття "відкрите море". Визначен­ня відкритого моря дане в Конвенції 1982 р., згідно з якою під відкритим морем слід розуміти ту частина моря, яка не входить ані у виняткову економічну зону, ані в територіальні, ані у внутрішні води будь-якої держави (ст. 86). Міжнародне право не допускає присвоєння суб'єктом міжнарод­ного права якої-небудь частини відкритого моря. Як указано в ст. 89 Кон­венції 1982 р., ніяка держава не має права претендувати на підкорення якої-небудь частини відкритого моря своєму суверенітету. Правове обґрун­тування свободи відкритого моря дав Гуго Гроцій: "Будь-яке право влас­ності спирається на окупацію, для чого необхідно, щоб рухоме майно було загарбано, а нерухоме огороджено: тому все те, що не може бути загарбано чи огороджено, не може бути об'єктом права власності. Звідси випливає, що рухомі води океану неминуче вільні". Ще більш образно і переконливо висловився з цього питання один з англійських суддів: "Всі нації мають однакове право на непривласнення частини океану для судноплавства. Отже, виникають дві основні позиції щодо свободи відкритого моря: одні стверджу­ють, що відкрите море належить всім, інші — що воно не належить нікому, й обидві позиції шкідливі, тому що річ, яка нікому не належить, може бути врешті-решт ким-небудь привласнена; та, що належить всім, — між всіма поділена, як це нерідко буває із загальною власністю".

Свободу відкритого моря, згідно зі ст. 87 Конвенції 1982 р., слід розумі­ти як свободу судноплавства, свободу риболовства, свободу прокладення кабелів і трубопроводів, свободу наукових досліджень, свободу споруджу­вати штучні острови та ін., свободу польотів над відкритим морем. Іноді замість перелічення йдеться про шість свобод відкритого моря. Ці свободи надані всім державам світу як прибережним, так і тим, що не мають вихо­ду до моря, але всі держави мають користуватися ними з урахуванням інтересів всіх інших держав.

Свобода судноплавства означає, що кожна держава, незалежно від того, чи є вона прибережною, чи не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі. і всі прапори у відкрито­му морі рівноправні. Неповага до прапора іншої держави вважається не­дружнім актом. У свій час Великобританія, претендуючи на особливі права на морях, наполегливо вимагала від кораблів інших країн вітання своєму прапору, й іноземні кораблі, у тому числі й військові, змушені були йому салютувати навіть тоді, коли на борту іноземного корабля перебував глава держави. Сьогодні салют зустрічному прапору — це лише визнання рівності.

Кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам і права плавати під її прапором (ст. 91 Конвенції 1982 р.).

Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони пла­вають, причому між державою і судном має бути реальний зв'язок. Судно, яке плаває під прапорами двох або більше держав, дорівнюється до судна, котре не має національності. Судно не може перемінити свій прапор під час плавання або стоянки при заходженні в порт, крім випадків переміни права власності на нього. Це не стосується суден, які плавають під прапо­ром ООН і деяких інших міжнародних організацій.

Свобода судноплавства у відкритому морі не виключає можливості й права припинення незаконної діяльності суден, що там знаходяться. Це передбачено ст. 110 Конвенції 1982 р., яка дозволяє військовому кораблю, який зустрів у відкритому морі іноземне судно, "зробити перевірку права судна на прапор". З цією метою він може послати шлюпку під командою офіцера до підозрюваного судна. Якщо після перевірки підозра залишаєть­ся, він може зробити дальший огляд зі всією можливою обачністю. Подібні дії допустимі, якщо у командира військового судна виникла підозра, що зустрічне судно займається піратством, работоргівлею, несанкціонованим повідомленням, не має національності або на ньому піднятий іноземний прапор чи воно відмовляється підняти прапор, але в дійсності має ту ж національність, що і даний військовий корабель. Але якщо підозра вияви­лася необгрунтованою і судно не скоїло дій, які б виправдовували цю підозру, торговому судну мають все відшкодувати.

Виняток із свободи судноплавства у відкритому морі допустимий та­кож при переслідуванні по гарячих слідах (ст. 111 Конвенції). Воно допус­кається тоді, коли у влади прибережної держави є достатні підстави вважа­ти, що судно порушило закони і правила прибережної держави. При цьому під судном слід розуміти не тільки сам корабель, але й належні йому шлюпки, якщо порушення допущено у внутрішніх водах, у територіальному морі або в прилеглій зоні. Не вимагається, щоб корабель, який переслідує, також знаходився в указаних просторах, але необхідно щоб переслідуван­ню передувала подача сигналу, який добре розпізнається, про зупинку. Переслідування допустиме, якщо його розпочато у внутрішніх водах, тери­торіальному морі або в прилеглій зоні й воно було безперервним. Право переслідування по гарячих слідах припиняється як тільки судно, що пере­слідується, увійшло в територіальні води своєї чи третьої держави.

Право прокладення кабелів і трубопроводів у відкритому морі одно­часно передбачає відповідальність фізичних або юридичних осіб за заподіяну шкоду або зіпсування як власних, так й інших кабелів і трубопроводів. Але якщо указані особи доведуть, що вони зазнали збитків або їм заподі­яна шкода, тому що уникнули зіпсування кабелю чи трубопроводу, їм має бути надане необхідне відшкодування.

При реалізації принципу свободи риболовства кожна держава має вжи­вати необхідних заходів для зберігання живих ресурсів моря і дотримува­тись інтересів прибережних держав.

Всі держави зобов'язані співробітничати з метою боротьби з пірат­ством у відкритому морі. Під піратством слід розуміти будь-який неправо­мірний акт насилля, затримки чи грабування, що коїться з особистих цілей екіпажем або пасажирами будь-якого приватновласницького судна або приватно-власницького літального апарата і направлений: 1) у відкритому морі проти іншого судна або літального апарата, проти осіб чи майна на його борту. 2) проти тих самих об'єктів у місці поза юрисдикцією будь-якої держави. Піратські дії, що скоєні військовим судном або державним кораблем, екіпаж якого підняв заколот і захопив судно, прирівнюються до дій приватних суден. Будь-яка держава має право захопити у відкритом морі або в іншому місці поза юрисдикцією будь-якої держави піратське судно чи літальний апарат, арештувати осіб, які перебувають у ньому, і захопити майно, яке там знаходиться. Захват за піратство мають право здійсняти військові кораблі або інші судна, що мають очевидні ознаки того, що судно чи літальний апарат перебуває на державній службі.

Всі держави співробітничають у припиненні торгівлі наркотиками, кот­ра здійснюється у відкритому морі, а також у припиненні несанкціонованих повідомлень з відкритого моря. У відкритому морі держава має право ареш­тувати будь-яку особу чи судно, котре займається несанкціонованим мов­ленням, і конфіскувати апаратуру, що надсилає інформацію. Поняття "несанкціоноване мовлення" міститься в п. 2 ст. 109 Конвенції 1982 р.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.