2.Територіальне море і його правовий режим

Кожна держава має право встановлювати ширину свого територіаль­ного моря до межі, що не перевищує 12 морських миль, які відміряються від вихідних ліній. Вихідні лінії бувають нормальні й прямі. Нормальною ви­хідною лінією для виміру ширини територіальних вод є лінія найбільшого відливу уздовж берега, яка вказана на офіціально визнаних прибережною державою морських картах крупного масштабу.

Прямі вихідні лінії проводяться при порізаних берегах. Там, де із-за наявності дельти або інших природних умов берегова лінія є надто непо­стійною, точки для проведення прямих вихідних ліній можуть бути вибрані вздовж лінії найбільшого відливу, яка максимально виступає в море, і ці лінії залишаються дійсними доти, поки вони не будуть змінені прибереж­ною державою. Прямі вихідні лінії проводяться до підвищень, які відсиха­ють при відливі, тільки у тому разі, якщо на них зведені маяки або інші споруди, які завжди знаходяться над рівнем моря.

Під час підготовки Конвенції висловлювались пропозиції про розши­рення територіального моря до 200 морських миль. Цю точку зору було відхилено. Зважаючи на велику роль морського транспорту в перевезенні зовнішньоторгових вантажів і пасажирів значне скорочення районів відкритого моря з притаманною їм свободою судноплавства виявилося б серйозним ударом по торговому мореплавству і розвитку економічних зв'язків.

Хоча територіальне море перебуває під суверенітетом прибережної держави, Конвенція 1982 р. передбачає право суден всіх держав як прибе­режних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуватися правом мирного проходження через територіальне море. Під проходженням слід розуміти плавання з метою транзиту, тобто перепливання вод територіаль­ного моря без заходження у внутрішні води, або не стаючи на рейди чи біля портових споруд за межами внутрішніх вод, також з метою заходження у внутрішні води чи виходу з них, або з метою стати на рейді. Проходження вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, добрий порядок або безпека прибережної держави. Під час мирного проходження іноземним суднам забороняються будь-які маневри або навчання зі зброєю будь-якого виду, збирання інформації, яка може зашкодити обороні або безпеці прибережної держави, пропаганда з метою замаху на оборону і безпеку прибережної держави, підняття в повітря, посадка або прийняття на борт будь-якого літального апарата або військової будови, навантаження або розвантаження товарів чи валюти, забруднення, рибальська діяльність, про­вадження гідрографічних досліджень, створення перешкод у роботі систем сполучення та ін.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про державний кордон України" мир­не проходження через територіальне море України здійснюється з метою його перепливання без заходження у внутрішні води України чи з метою заходження у внутрішні води і порти України, чи виходу з них у відкрите море. Проходження вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, а також правопорядок і безпека України. Іноземні невійськові судна при здійсненні мирного проходження мають прямувати звичайним навіга­ційним курсом або курсом, що рекомендований компетентними органами України, а також морськими коридорами або схемами поділу руху. Конвен­ція 1982 р. передбачає можливість прямування морськими коридорами танкерам, суднам з ядерними двигунами або тим, котрі перевозять ядерні та інші небезпечні або отруйні за своєю природою матеріали. При цьому такі судна повинні мати на борту відповідні документи і дотримуватись особливих застережних заходів. Морські коридори і схеми поділу руху мають бути чітко визначені прибережною державою і позначатися на мор­ських картах. При порушенні правил мирного проходження в територіаль­ному морі України капітан іноземного невійськового судна може бути при­тягнутим до відповідальності за законодавством України. У територіаль­ному морі України та її внутрішніх водах іноземні кораблі мають дотриму­ватись правил радіозв'язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил. У разі змушеного їхнього порушення треба негайно повідо­мити адміністрацію найближчого порту України. Компетентні органи Украї­ни мають право встановлювати райони в межах територіального моря і внутрішніх вод України, плавання в яких іноземним суднам заборонене. Про це треба відповідно повідомити. Хоча ані Конвенція 1982 р., ані закон 1991 р. не згадують про це, під час проходження через територіальне море звичайна практика вимагає прямування без зупинок. Однак Конвенція про територіальне море. яку прийнято на Женевській конференції 1958 р., ви­знавала право під час проходження на зупинку і стоянку на якорі, оскільки вони можуть бути пов'язані зі звичайним плаванням або виявитися необ­хідними внаслідок непоборної сили чи лиха.

Особливий порядок проходження через територіальні води встановле­ний для військових кораблів. Визначення військового корабля дане в ст. 29 Конвенції 1982 р. Це "судно, яке належить до збройних сил будь-якої держави, що має зовнішні знаки, які відрізняють такі судна її національності, що перебувають під командуванням офіцера, який перебуває на службі уряду і прізвище якого занесене у відповідний список військово­службовців чи еквівалентний йому документ, і що має екіпаж, котрий підпо­рядкований регулярній військовій дисципліні". Військові кораблі інозем­них держав, а також підводні човни здійснюють мирне проходження в територіальному морі України у порядку, встановленому її Кабінетом Міністрів. При цьому підводні човни мають плавати тільки на поверхні й під своїм прапором. Невиконання перелічених правил дає право компетент­ним органам України вимагати від порушника негайно залишити терито­ріальне море України, що відповідає і ст. 30 Конвенції 1982 р. Держава прапора несе відповідальність за будь-яку шкоду або збитки, заподіяні при­бережній державі в результаті недотримання військовим чи іншим некомерційним судном правил прибережної держави стосовно плавання в територіальному морі або положень Конвенції 1982 р.

Прибережна держава має належним чином повідомляти про всі відомі їй небезпеки для судноплавства в її територіальних водах.

Розмежування морських просторів між державами нерідко пов'язане з гострими конфліктами. Але частіше це стосується розмежування конти­нентального шельфу або економічних зон. Розмежування територіального моря вирішується найчастіше безконфліктно, на основі ст. 12 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону та ст. 15 Конвенції з морського права.