5. Правові режими міжнародних рік, каналів, проток

Міжнародні ріки в міжнародному праві - це ріки, що протікають по територіях чи розділяють територію двох або більше держав і використовуються для різних потреб за згодою між цими державами. їх поділяють на такі види: багатонаціональні, міжнародні, прикордонні.

Багатонаціональними прийнято вважати ріки, що не мають безпосереднього з'єднання з морем, несудноплавні або судноплавні лише для каботажного плавання між пунктами прибережних держав, і в їх використанні заінтересовані виключно прибережні держави.

Каботаж - це судноплавство поблизу берегів, уздовж узбережжя (між протоками однієї держави); флот прибережного плавання.

Міжнародними називаються ріки, що мають судноплавне з'єднання з морем. Через географічні особливості їх використовують для міжнародного судноплавства як прибережні, так і інші держави відповідно до встановленого міжнародно-правового режиму. Хоча міжнародні ріки або їхні частини входять до складу території відповідної держави і знаходяться під її суверенітетом, їх правовий режим регулюється як національним законодавством, так і міжнародними договорами прибережних держав.

До прикордонних належать ріки, що є природним кордоном між двома або кількома державами.

Угодами встановлена свобода судноплавства міжнародними ріками іноземних невоєнних суден будь-яких держав. Іноземні судна зобов'язані дотримуватись встановлених прибережними державами і міжнародними угодами правил плавання. Плавання міжнародними ріками іноземних військових кораблів неприбережних держав у більшості випадків заборонено.

Протоки відіграють важливу роль у міжнародному мореплавстві, створенні єдиної системи морських шляхів. Це природний морський прохід, що з'єднує райони одного моря або моря й океани між собою.

Держави, що межують з міжнародною протокою, вправі в рамках, передбачених міжнародними угодами, регулювати транзитний і мирний прохід суден і літальних апаратів через протоку.

Міжнародні канали - це штучні спорудження, які з'єднують моря й океани, розташовані на шляхах інтенсивного морського судноплавства і використовуються всіма державами відповідно до міжнародного права і національних законодавств.

Принципами правового режиму міжнародних каналів визначають: повагу суверенних прав власника каналу і невтручання в його внутрішні справи; свободу судноплавства каналом для суден усіх держав без якої б не було дискримінації; обов'язку користувачів дотримувати норм міжнародного права і національного законодавства держави-власника каналу.

Режим судноплавства більшістю каналами характеризується тим, що канали в мирний час відкриті для всіх невоєнних суден і військових кораблів усіх держав; адміністрації каналу попередньо повідомляється назва і приналежність судна; установлюються правила походження каналу. У більшості каналів обмежується проходження суден визначених розмірів і тоннажу, передбачена сплата зборів.

6. Міжнародне повітряне право

Міжнародне повітряне право - це сукупність спеціальних принципів і норм, які регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права щодо використання повітряного простору цивільною авіацією.

Серед спеціальних принципів, що регулюють діяльність міжнародної цивільної авіації, можна виділити такі:

• принцип повного і виключного суверенітету держав над їх повітряним простором;

• принцип свободи польотів повітряних суден усіх держав у міжнародному повітряному просторі;

• принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.

Його основним джерелом є спеціальні міжнародні угоди, у тому числі двосторонні міждержавні (міжурядові). Першою багатосторонньою угодою про повітряні сполучення стала Паризька конвенція про регулювання повітряної навігації 1919 року, згодом переглянута та оновлена протоколами 1929 року. Договірні держави зобов'язались надавати у мирний час право мирного прольоту через повітряний простір, що знаходиться над їхніми сухопутними територіями і територіальними водами.

Варшавська конвенція 1929 року з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, встановила обов'язкові для сторін основні умови договору повітряного перевезення, перелік та однакові форми документів, які використовуються при перевезенні (авіаквитки пасажирів, багажні квитанції тощо). Нею визначено головні принципи і межі відповідальності авіаперевізника за шкоду, заподіяну пасажирові або вантажу.

Одним з основних джерел міжнародного повітряного права є Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1994 року з доповненнями. Вона встановлює, що повітряні судна, які діють на регулярних міжнародних повітряних лініях, можуть здійснювати польоти через усю територію або в межах території держави тільки за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї держави і відповідно до умов такого дозволу чи санкції.

Держави можуть надати одна одній ряд транзитно-комерційних прав за Чиказькою конвенцією, що мають умовну назву "П'яти свобод повітря", а саме:

1) право транзитного безпосадочного перельоту через повітряний простір договірних держав;

2) право транзитного перельоту через повітряний простір договірних держав і здійснення при цьому посадок з некомерційною метою у певних пунктах їх території;

3) право привозити на територію певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантаж з території договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення;

4) право вивозити з території певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантажі на територію тієї договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення;

5) право привозити на територію певної договірної держави, а також вивозити з неї пасажирів, багаж, пошту та вантажі з будь-яких інших договірних держав.

Правовий статус повітряного судна - це статус, за яким всі повітряні судна мають право за міжнародними угодами використовувати повітряні простори інших держав, за їх згодою у мирних цілях використовувати їх (перевезення вантажу, пасажирів). Вони не мають право без згоди держави, над якою переміщується повітряне судно, перевозити радіоактивні речовини, зброю та вибухові пристрої, також вони повинні заздалегідь погоджувати плани польотів повітряних суден над територіями інших держав.