4.Класифікація міжнародних правопорушень

Правопорушення відрізняються між собою за спрямуванням і ступенем тяжкості, по-друге, їм притаманний різний режим відповідальності.

Ординарні міжнародні правопорушення полягають у недодержанні умов партикулярних норм міжнародного права та порушують інтереси окремих держав і народів. Такі правопорушення не мають зафіксованих ознак. Збиток стосується тільки потерпілої держави, а негативний вплив на міжнародний правопорядок є мінімальним (наприклад, невиконання або неналежне виконання міжнародних договорів у галузі економічного, науково-технічного, культурного співробітництва).

Серйозні міжнародні правопорушення зачіпають інтереси всього міжнародного співтовариства, але не загрожують безпосередньо миру та безпеці держав і народів (поширення ядерної зброї, порушення свобод відкритого моря, каперство, виробництво та накопичення хімічної зброї тощо). Найтяжчі міжнародні злочини порушують права й інтереси всього світового співтовариства, загрожують знищенням міжнародного правопорядку, ставлять під загрозу існування народів, націй, навіть держави. Такі діяння завжди вчиняються з порушенням основних принципів міжнародного права. Ознаки найтяжчих міжнародних злочинів визначені в нормах міжнародного права, відповідно, виокремлені три групи злочинів: злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності.

У 1966 р. Комісія міжнародного права у проекті статей про відповідальність держав на підставі аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу та різних напрямів міжнародно-правової доктрини запропонувала під час кодифікації відповідальності проводити різницю між деліктами (право порушеннями) і міжнародними злочинами. У ст. 19 «Міжнародні злочини та правопорушення», зокрема, зазначено:

«1. Діяння держави, яке порушує міжнародне зобов’язання, є міжнародним протиправним діянням, незалежно від об’єкта порушеного зобов’язання.

2. Міжнародне протиправне діяння, яке виникло в результаті порушення державного міжнародного зобов’язання, настільки основоположного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його

порушення розглядається як злочин міжнародним співтовариством загалом, складає міжнародний злочин.

3. З дотриманням п. 2 та відповідно до чинних норм міжнародного права міжнародні злочини можуть, зокрема, виникати внаслідок:

а) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення міжнародного миру та безпеки, такого як зобов’язання, що забороняє агресію;

б) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення права народів на самовизначення, тобто зобов’язання, що забороняє встановлення чи збереження силою колоніального панування;

в) тяжкого та масового порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для захисту людської особистості, зокрема зобов’язання, що забороняє рабство, геноцид, апартеїд;

г) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для захисту навколишнього середовища, зокрема зобов’язання, що забороняють масове забруднення атмосфери або морів.

4. Будь-яке міжнародне протиправне діяння, що не становить собою міжнародного злочину відповідно до п. 2, є міжнародним правопорушенням».

Слід зазначити, що перелік міжнародних злочинів не є вичерпним, оскільки в майбутньому можуть з’явитися нові види злочинів.

При вчиненні деліктів право на звернення до суду має лише безпосередньо потерпіла держава, тобто діє режим двосторонньої відповідальності. Дещо іншим є режим відповідальності за скоєння міжнародних злочинів: до захисту можуть вдатися й інші суб’єкти міжнародного права, усе міжнародне співтовариство.