Тема 2. Суб’єкти сучасного міжнародного права. Основні принципи міжнародного права

1. Поняття і види суб’єктів міжнародного права.

2. Держави - основні суб’єкти міжнародного права.

3. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, що борються за незалежність.

4. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.

5. Обсяг і межі правосуб’єктності державно-подібних утворень.

6. Поняття і класифікація основних принципів міжнародного права.

7. Принцип мирного співіснування - основоположний і узагальнюючий принцип сучасного міжнародного права.

8. Зміст основних принципів сучасного міжнародного права.

1. Поняття і види суб’єктів міжнародного права

Суб’єкти міжнародного права – це учасники міжнародних відносин, що володіють міжнародними правами й обов’язками, що здійснюють їх на основі міжнародного права і несущі в необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність.

Основними суб’єктами міжнародного права є держави, нації і народи, що борються за незалежність, міжнародні (міжурядові) організації. Крім цих основних суб’єктів існують і інші суб’єкти. Деякі з таких суб’єктів являють собою державно–подібні утворення. Це вільні міста в минулому Західний Берлін (до об’єднання Німеччини в 1990 році) і Ватикан. Зміст і обсяг міжнародної правоздатності того або іншого суб’єкта міжнародного права визначається сукупністю тих прав і обов’язків, який він наділений відповідно до міжнародного права.

Види суб’єктів:

1) Суверенні (первинні). Це держави, нації і народи, що борються за незалежність. Їм притаманна політико-юридична властивість – суверенітет (державний або національний).

2) Не суверенні (вторинні, похідні). Це міжнародні (міжурядові) організації і деякі державно-подібні утворення. Їхній міжнародно-правовий статус базується не на суверенітеті, а на угоді суверенних держав. Основу і передумову їхньої правосуб’єктності складають міжнародні угоди.

2. Держави – основні суб’єкти міжнародного права

Серед основних суб’єктів міжнародного права на першому місці знаходяться держави. Суверенітет – невід’ємна якість держави як суб’єкта міжнародного права. Завдяки суверенітетові держави рівні один одному в правовому відношенні, тобто рівноправні незалежно від величини їхньої території, населення, економічного і культурного розвитку, військової міцності і т.д. Це – суверенна рівність. Відповідно, кожна держава володіє в міжнародному спілкуванні однаковим ступенем юридичної самостійності і незалежності. Суверенітет держави виникає і зникає разом з виникненням і зникненням самої держави. Держави можуть бути простими або унітарними і складними, що складаються з двох або більше держав. Проста або унітарна держава в цілому виступає як суб’єкт міжнародного права. До складних держав відносяться конфедерації і федерації. Класична конфедерація не є суб’єктом міжнародного права. Міжнародною правосуб’єктністю володіють лише її члени, що не виключає створення в рамках конфедерації деяких загальних органів. Історія показує, що стійкі конфедерації мають тенденцію переростати у федерацію. Федерація являє собою об’єднання територіальних одиниць, що користуються визначеною політико-правовою заможністю. Ступінь їхньої самостійності визначається федеративним договором і законодавством федерації, у першу чергу її конституцією. Як правило, федерація в цілому, а не її члени, є суб’єктом міжнародного права.

Серед держав як суб’єктів міжнародного права іноді виділяють держави, що мають статус постійного нейтралітету (Австрія, Камбоджа, Мальта, Швейцарія, Туркменістан).