6. Поняття і класифікація основних принципів міжнародного права

Основні принципи сучасного міжнародного права – це основоположні, універсальні і загальновизнані правила поведінки суб’єктів міжнародного права. Принцип міжнародного права – це норма міжнародного права, що має обов’язковий характер для всіх суб’єктів. Характерною особливістю принципів є їх універсальність. Це значить, що всі суб’єкти міжнародного права зобов’язані суворо дотримуватися принципів, оскільки будь-яке їх порушення зачіпатиме законні інтереси інших учасників міжнародних відносин.

Основні принципи міжнародного права зафіксовані в Статуті ООН. Широко визнано, що принципи Статуту ООН носять характер «jus cogens», тобто є зобов’язаннями вищого порядку, які не можуть бути скасовані державами ані індивідуально, ані за угодою між собою. Деякі принципи сформовані в Статуті дуже стисло. Тому, за ініціативою ряду європейських держав в 60–ті роки в ООН була проведена робота по кодифікуванню основних принципів. Вона завершилася ухваленням в 1970р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларації «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співпраці між державами відповідно до Статуту ООН». Декларація містить сім принципів. У заключному акті Наради Гельсінкі по безпеці і співпраці в Європі від 1 серпня 1975 р. міститься десять основних принципів. До перерахованих в Декларації 1970р. додані принципи непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, дотримання прав людини і його основних свобод. Поява нових життєво важливих глобальних проблем веде до збільшення основних принципів міжнародного права.

Класифікація основних принципів умовна, бо всі вони взаємозв’язані і кожний принцип має значення для всієї міждержавної системи. За змістом їх можна розділити на три групи:

1) Основні принципи забезпечення миру і міжнародної безпеки: незастосування сили або загрози силою; територіальна цілісність держав; непорушність кордонів; мирне розв’язання міжнародних суперечок; роззброєння; міжнародно-правова відповідальність.

2) Основні принципи міжнародної співпраці держав: суверенна рівність держав; невтручання у внутрішні справи держав; співпраця держав; добросовісне виконання міжнародних зобов’язань.

3) Основні принципи захисту прав народів, націй і людини: рівноправність і самовизначення народів і націй; повага до прав людини і його основних свобод; захист оточуючого людину середовища.

У міру розвитку сучасного міжнародного права перелік його основних принципів може доповнюватися і змінюватися.

7. Принцип мирного співіснування – основоположний і узагальнюючий принцип сучасного міжнародного права

Принцип мирного співіснування – це основоположний і узагальнюючий принцип в системі основних принципів міжнародного права. Цей принцип вперше отримав визнання як міжнародно-правовий принцип після другої світової війни. Він був закріплений в Статуті ООН. Хоча сам термін «мирне співіснування держав» в Статуті ООН не використовується, проте, зміст цього принципу відображений в преамбулі і розділі I Статуту. Статут ООН закликає держави до того, щоб «позбавити майбутні покоління від злиднів війни», «проявляти терпимість і жити разом, в світі один з одним, як добрі сусіди». Стаття 1 Статуту ООН зобов’язала держави «підтримувати міжнародний спокій і безпеку», «розвивати дружні відносини між націями, здійснювати міжнародну співпрацю в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру». Ці положення, що розкривають сутність принципу мирного співіснування, були розвинуті і конкретизовані в ст.2 і інших статтях Статуту ООН.

В даний час принцип мирного співіснування держав все частіше підтверджується і закріплюється в різних міжнародних документах, і перетворився на загальновизнану норму міждержавних відносин.