- •Міжнародне право
- •Лектор: к.Ю.Н., доцент Романюк о.І.
- •Змістовий модуль і. Питання сучасного міжнародного права
- •Тема1. Поняття і сутність сучасного міжнародного права. Виникнення і розвиток міжнародного права
- •Міжнародне право від Вестфальського миру 1648 р. До першої Гаазької конференції миру
- •Особливості розвитку науки міжнародного права в Україні у XIX - XX ст.
- •Тема 2. Суб’єкти сучасного міжнародного права. Основні принципи міжнародного права
- •1. Поняття і види суб’єктів міжнародного права
- •2. Держави – основні суб’єкти міжнародного права
- •3. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, що борються за незалежність
- •4. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права
- •5. Обсяг і межі правосуб’єктності державно-подібних утворень
- •6. Поняття і класифікація основних принципів міжнародного права
- •7. Принцип мирного співіснування – основоположний і узагальнюючий принцип сучасного міжнародного права
- •8. Зміст основних принципів сучасного міжнародного права
- •Тема 3. Норми міжнародного права. Їх реалізація
- •1. Поняття і структура норми міжнародного права.
- •2. Класифікація норм у міжнародному праві та механізм їх реалізації
- •Тема 4. Населення і міжнародне право
- •2. Набуття громадянства
- •3. Втрата громадянства
- •4. Режим іноземців
- •5. Право притулку
- •Тема 5. Територія в міжнародному праві
- •1. Поняття та класифікація територій
- •2. Державна територія, її основні ознаки. Державні кордони.
- •3. Правові підстави, способи змін державних територій
- •4. Міжнародно-правові режими Арктики, Антарктики
- •5. Правові режими міжнародних рік, каналів, проток
- •6. Міжнародне повітряне право
- •Змістовий модуль іі. Міжнародні договори щодо регулювання діяльності держав та міжнародних організацій
- •Тема 6. Право міжнародних договорів
- •1. Право міжнародних договорів: поняття, джерела
- •2. Об’єкти і види міжнародних договорів
- •3. Порядок і стадії укладення міжнародних договорів
- •4.Недійсність міжнародних договорів
- •5. Припинення і призупинення дії договорів
- •Тема 7. Право міжнародних організацій
- •1. Поняття й ознаки міжнародної міжурядової організації.
- •2. Класифікація ммуо
- •3.Організація Об’єднаних Націй (оон)
- •Організація з безпеки та співробітництва в Європі (обсє)
- •5.Організація Північноатлантичного договору (нато)
- •6. Рада Європи (рє)
- •Тема 8. Міжнародно-правова відповідальність
- •1.Відповідальність держав у міжнародному праві: поняття, цілі, принципи
- •2. Підстави для міжнародно-правової відповідальності
- •3. Ознаки міжнародного правопорушення
- •4.Класифікація міжнародних правопорушень
- •5.Обставини звільнення від міжнародно-правової відповідальності
- •6.Види та форми міжнародної відповідальності держав
- •7.Міжнародно-правові санкції
- •Тема 9. Міжнародне гуманітарне право
- •1. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів)
- •2. Механізми забезпечення захисту прав та свобод людини
- •3. Учасники збройних конфліктів. Режими воєнного полону та воєнної окупації
- •4. Початок війни і закінчення війни. Їх правові наслідки
- •5. Заборона й обмеження визначених засобів і методів ведення війни
- •6. Нейтралітет у війні. Ведення морської війни
- •Тема 11. Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет сучасного дипломатичного права
- •2. Джерела дипломатичного та консульського права
- •3. Принципи і норми, що регулюють дипломатичну діяльність
- •4. Принципи і норми, що регулюють консульську діяльність
- •5. Функції дипломатичного та консульського представництв
- •6. Дипломатичні та консульські привілеї та імунітети
- •Тема 12. Міжнародне морське право
- •1. Сутність морського права
- •2.Територіальне море і його правовий режим
- •3.Прилегла зона і її правовий режим
- •5.Відкрите море і його правовий режим
- •6.Континентальний шельф і його правовий режим
- •7.Виняткова економічна зона
- •8.Води архіпелагу
- •9.Район
- •Тема 13. Міжнародне економічне право
- •1.Поняття міжнародного економічного права
- •2. Принципи міжнародного економічного права
- •3.Міжнародні економічні договори – основна правова форма регулювання міжнародних економічних відносин
- •1) Види міжнародних економічних договорів та угод між суб’єктами міжнародного права
- •2) Міжнародні економічні договори між державами та міжнародними економічними організаціями
- •3)Припинення і призупинення дії міжнародних економічних договорів
- •Міжнародне торговельне право – підгалузь міжнародного економічного права
- •Тема 14. Забезпечення виконання зобовязань, що випливають з міжнародних економічних договорів
- •1. Загальна характеристика правового забезпечення зобов’язань і засобів розв’язання міжнародних економічних спорів
- •2. Міжнародний суд і міжнародний арбітраж
- •Тема 15. Міжнародне кримінальне право
- •1. Поняття, принципи та джерела міжнародного кримінального права
- •2. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю
- •3. Уніфікація кримінального законодавства
- •4. Порядок притягнення фізичних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності
- •5. Надання правової допомоги у кримінальних справах
- •6. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Взаємовідносини України та Інтерполу
- •Методичне забезпечення:
- •Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури
- •Іі. Додаткова література
3. Втрата громадянства
З проблемою набуття громадянства тісно пов’язане питання про підстави і порядок його припинення.
Можна виділити три форми втрати громадянства:
1) автоматична втрата громадянства;
2) вихід з громадянства;
3) позбавлення громадянства.
Особа також може втратити громадянство і в силу положень міжнародного договору.
Автоматична втрата громадянства у вітчизняній практиці зустрічається лише у міжнародних угодах та у спеціальних законодавчих актах, в той час як в США це типова форма втрати громадянства. У США існує так звана доктрина свободи експатріації. Якщо яка-небудь особа, що має американське громадянство, натуралізувалася за кордоном, вона автоматично його втрачає. У законодавстві США встановлені і інші підстави автоматичної втрати громадянства (наприклад, у випадку участі американського громадянина у виборах в іноземній країні).
У західній доктрині існує думка, що безумовна свобода експатріації є міжнародно-правовою нормою. Згідно з цією точкою зору, особа натуралізована в якій-небудь державі, повинна втратити своє попереднє громадянство. Але практика її спростовує. Значна кількість держав не додержується свободи експатріації. Великобританія у 1948 році від неї відмовилась. В якості міжнародно-правової норми експатріація виступає лише у випадку, якщо вона передбачена міжнародним договором (для учасників договору).
Відома практика масового позбавлення громадянства за політичну діяльність. Після жовтневого перевороту в Росії на цій підставі було позбавлено громадянства близько двох мільйонів чоловік. Масовість цього явища викликала протести інших держав, деякі з них відмовилися визнати законну силу актів Радянської держави як таких, що суперечать міжнародному праву. Аналогічна ситуація мала місце у 1941 році, після видання Німеччиною 11-го декрету про імперське право громадянства, що позбавив громадянства німецьких євреїв, які проживали за кордоном.
В останні десятиліття спостерігається тенденція до обмеження права держави позбавляти громадянства. Так, в Швейцарії громадянин у принципі не може бути позбавленим громадянства. Винятком є випадок, коли швейцарець, маючи подвійне громадянство та проживаючи за кордоном, наніс значні збитки авторитетові та інтересам Швейцарії. Ця можливість часто використовувалася в роки Другої світової війни. В ряді держав можливість позбавлення громадянства не передбачена законом (Данія, Китай, Японія, Ефіопія та ін.). У деяких державах така можливість передбачена лише щодо натуралізованих громадян, причому протягом порівняно нетривалого часу після цього.
В Україні, яка стала на шлях втілення у своєму законодавстві прогресивних положень міжнародного права, зокрема засад, визначених Загальною декларацією прав людини (ст. 15), не передбачено такої підстави припинення громадянства, як позбавлення особи громадянства.
Ряд норм щодо втрати громадянства міститься в Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 р. Якщо закон держави передбачає втрату громадянства внаслідок якої-небудь зміни в особистому статусі, наприклад як вступ у шлюб або його припинення, узаконення, визнання або усиновлення, така втрата ставиться під умову набуття іншого громадянства (ст. 5).
Громадянин не втрачає свого громадянства в результаті виїзду, тривалого проживання за кордоном, нереєстрації або іншої схожої причини, якщо в результаті втрати він стане особою без громадянства.
Конвенція допускає можливість втрати громадянства особою, що протягом тривалого періоду проживає за кордоном, але встановлює, що тривалим вважається проживання не менше семи послідовних років. Це правило встановлено, щоб по можливості уникнути випадків зловживання громадянством, коли його набувають з міркувань тієї чи іншої вигоди, не збираючись встановлювати реальний зв’язок із відповідною країною.
Конвенція 1961 р. закріпила загальне правило, згідно з яким держава не повинна позбавляти особу громадянства, якщо в результаті цього вона стає особою без громадянства. Разом з тим державі надано право робити певні винятки з цього правила, якщо вона зробить відповідне застереження в конвенції. У такому випадку закони держави можуть передбачити право позбавляти громадянства за одною або декількома підставами:
а) ігноруючи пряму заборону держави, особа надає або надавала послуги іншій державі, або отримала чи продовжує отримувати від неї винагороду;
б) поведінка особи наносить суттєву шкоду життєвим інтересам держави;
в) особа зробила заяву про вірність іншій державі.
Позбавлення громадянства у таких випадках може бути оскаржене в судовому порядку.
Недопустимим є позбавлення громадянства за расовими, етнічними, релігійними або політичними підставами. Неправомірною є і відмова у набутті громадянства за цими підставами. Проте масові випадки такого характеру мали місце, наприклад, у прибалтійських республіках щодо російськомовного населення.
Законодавство нашої держави передбачає можливість припинення громадянства України у разі бажання особи набути громадянства іншої держави, а також коли громадянин України вчинив дії, які згідно з законодавством унеможливлюють перебування його в громадянстві України.
Відповідно до Закону України «Про громадянство» громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства;
2) внаслідок втрати громадянства;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Питання позбавлення громадянства порівняно слабо розроблені в сучасних міжнародних нормах. Стаття 8 Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року не рекомендує державам застосовувати позбавлення осіб громадянства, якщо таке позбавлення робить їх апатридами. Однак ця норма не є загальновизнаною. Слід нагадати про те, що ст. 15 Загальної декларації прав людини проголошує: “Ніхто не може бути свавільно позбавленим свого громадянства“. Хоча декларація не є джерелом міжнародного права, вона має впливовий моральний авторитет. У Конвенції 1961 року вказано, що «держава не повинна позбавляти громадянства за винятком випадків, коли вона діє у відповідності із законом».