1) Проблеми макрорівня:

• перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції;

• здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;

• розширення можливостей додаткового фінансування реального сектора;

• збільшення надходжень інвестицій і кредитів для розвитку еко­номіки;

• виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інс­трументів;

• управління рухом, структурою інвестицій, і як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.

2) Проблеми мікрорівня:

- зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капі­талу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;

- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;

- стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).

Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:

• по-пер­ше, обов'язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління ак­тивами,

• по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах ро­боти, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.

У зв'язку з цим виокремлюють такі позиції фінан­сових посередників:

• активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;

• пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.

22.2. Види фінансових посередників

1) За видами фінансових установ:

а) Банківські установи:

• універсальні банки;

• спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).

б) Небанківські установи:

• інститути спільного інвестування (інвестиційні фонди та ком­панії);

• довірчі товариства;

• страхові компанії, пенсійні фонди;

• установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

• ломбарди.

2) За видами пропонованих послуг:

а) Депозитно-кредитні установи:

• універсальні банки;

• спеціалізовані банки;

• установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

• ломбарди.

б) Контрактно-ощадні установи:

• страхові компанії;

• пенсійні фонди;

• установи кредитної кооперації (кредитні спілки, ощадно-кре­дитні асоціації);

в) Інвестиційні установи:

• інвестиційні банки;

• інститути спільного інвестування тощо.

Відмінності між банківськими і небанківськими фінансовими посе­редниками:

1) Тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі.

Проведення банками зазначених операцій безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу і, відповідно, на рівень монетизації еко­номіки. Роль банків у творенні грошового капіталу та підтримці його кругообороту є виключною. Небанківські структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової маси.

2. Банки беруть на себе весь ризик ліквідності, тоді як небанківські посередники, наприклад, інвестиційні компанії і фонди, пере­розподіляють ризики щодо зміни вартості чистих активів порів­ну між засновниками і учасниками.

3. Відмінності у переліку фінансових послуг, пропонованих банків­ськими і небанківськими фінансовими посередниками: кредиту­вання, інвестиції, операції з цінними паперами, страхування тощо.

4. Відмінності у характері та підзвітності органам державного регу­лювання діяльності фінансових установ у країні, зокрема, діяль­ність комерційних банків регулюється Національним банком України, кредитних спілок ─ Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг тощо.

5. Відмінними є державні регулятивні норми та вимоги щодо діяль­ності банківських і небанківських фінансових посередників. Зокрема, вимоги до банківської діяльності є більш жорсткими та містять більше обмежень. Наприклад, згідно з Постановою НБУ № 209 від 7 березня 2001р. «Про встановлення перехідних строків виконання вимог Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» до 17.01.2003 р. банки повинні зафіксувати співвідношен­ня між розміром капіталу і територією діяльності. Для небан­ківських структур подібних географічних «шлагбаумів» немає.

Формування грошових ресурсів небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно розпоряджатися, як банківськими внесками.

Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних умовах і шляхом продажу посередником своїх цінних паперів. Звідси все СНКФУ можна розділити на дві групи:

1. Договірні фінансові посередники(залучають грошові кошти на підставі договору з кредитором (інвестором):

• страхові компанії;

• пенсійні фонди;

• ломбарди, лізингові, факторингові компанії;

2. Інвестиційні фінансові посередники (залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо):

• інвестиційні фонди;

• фінансові компанії;

• кредитні спілки та ін.

Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини:

1. зростання доходів населення в розвинутих країнах;

2. активний розвиток ринку цінних паперів;

3. надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.

Договірні фінансово-кредитні установи

Страхові компанії - це фінансові посередники, які спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними і фізичними лицями (через продаж страховок - полісів) спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків).

Попит на послуги страхових компаній обумовлюється тим, що у економічних суб'єктів постійно існує небезпека настання яких-небудь несприятливих або катастрофічних подій, які приводять до значних фінансових втрат. Покрити ці втрати з поточних доходів практично неможливо, тому страхування є найвигіднішим відшкодуванням таких втрат, оскільки сума його може бути більше внесків страховок.

Страхові компаніїумовно можна розділити на компанії по страхуванню життя, компанії по страхуванню майна від нещасних випадків.

Методи роботи у них однакові: продаючи страхові поліси, вони мобілізують певні суми коштів, які розміщують в прибуткові активи. З доходів за цими активами вони покривають свої операційні витрати, одержують прибутки. З мобілізованих коштів ці компанії створюють резерви для виплати відшкодувань при настанні страхових випадків. Відмінності між ними полягають в способах розміщення мобілізованих коштів в прибуткові активи.

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб до цільових фондів, з яких здійснюються пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. По механізму функціонування ці компанії нагадують компанії з страхування життя.

Внески до фонду здійснюються систематично протягом тривалого періоду, внаслідок чого нагромаджуються значні суми грошового капіталу. Оскільки терміни виходу на пенсію відомі, фонду легко спрогнозувати розміри пенсійних виплат в часі і відповідно розмістити вільні кошти в довгострокові прибуткові активи.

Пенсійні фондиможуть бути державні і приватні. Державні пенсійні фонди створюються за ініціативою центральних і місцевих органів влади.

Приватні пенсійні фондистворюються, як правило, за ініціативою певних фірм, страхових компаній для виплат пенсій і допомоги своїм працівникам.

Ломбарди спеціалізуються на видачі позик населенню під заставу рухомого майна. Засоби ломбардів формуються з внесків засновників, прибутку від його діяльності, виручки від реалізації закладеного майна. Вони можуть користуватися також банківським кредитом. Відносини між ломбардами і позичальниками оформляються спеціальними документами (ломбардними квитанціями), які мають статус договору між сторонами, що дає підстави відносити ломбард до групи договірних посередників.

Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, устаткування, машин і ін.) та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово оплачують їх вартість протягом певного терміну (5 – 10 років і більш). Оформляються лізингові договори договорами оренди. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу і банківських позик. Особливістю лізингового посередництва є те, що в ньому кредитування здійснюється в товарній формі і має довгостроковий характер, що достатньо зручно для позичальників. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має добрі перспективи в умовах економічного зростання, особливо в сільському господарстві і малому бізнесі.

Факторингові компанії(фактори) – фінансові посередники, які спеціалізуються на придбанні у фірм прав на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Оплату за цими рахунками при настанні термінів одержує факторингова компанія. Оформляється така операція спеціальним договором між фактором і його клієнтом, який продає такі вимоги.

Факторингє складною фінансовою операцією, в якій з'єднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Тому дохід від факторингових операцій формується з двох частин:

1. Відсотка за виплачену клієнту суму.

2. Комісії, яка розраховується на суму придбаних у клієнта розрахункових документів.

Термін такого кредиту досить короткий, тому рівень відсотка за ним невисокий. Проте великі суми платіжних документів, які отримуються, і стягування комісії на всю суму забезпечують достатні доходи для розвитку цього бізнесу. Такі компанії, як правило, створюються при банках і широко користуються кредитами цих банків для здійснення своїх операцій. Окремі банки самостійно виконують такі операції для своїх клієнтів.

В Україні факторинговий бізнес почав активно розвиватися в 1990-1992 рр. Спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено декілька факторингових компаній. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим, і був згорнутий. В перспективі можливо його відродження, проте масштаби розвитку залежатимуть від стану платіжної дисципліни в економіці і від розвитку короткострокового банківського кредиту на платіжні потреби клієнтів типу овердрафт.