4.2. Бюджетний устрій та бюджетна система України
Вертикальна структура державного бюджету за рівнями влади характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система.
Бюджетний устрій- це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура і взаємозв'язок між бюджетами, які він об'єднує, у процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики.
Бюджетний устрій країни визначається її державним устроєм. В унітарних державах, тобто у країнах з єдиним населенням та культурою, бюджетна система має дві ланки: держав ний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних державах бюджетні системи складаються з трьох ланок: державного бюджету (федерального бюджету або бюджету центрального уряду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати у Сполучених Штатах Америки, землі (ланди) у Федеративній Республіці Німеччині, провінції у Канаді, кантони у Швейцарії і т. ін.) та місцевих бюджетів.
В основу бюджетного устрою покладено:
- визначення видів бюджетів;
- установлення принципів побудови бюджетної системи;
- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
- організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів.
Бюджетний устрій України визначається закріпленим у Конституції України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом. Україна - унітарна держава, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць (Автономну Республіку Крим і 24 області країни).
Бюджетна система- відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країні згідно з її бюджетним устроєм.
В основу формування бюджетної системи України покладено Конституцію України та Бюджетний кодекс України, прийнятий у липні 2010 р. Верховною Радою України.
Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 2) бюджетна система України - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Вона складається (ст. 5) з таких ланок (рис. 4.1): Державний бюджет України; місцеві бюджети.
Рис. 4.1. Структура бюджетної системи України
До місцевих бюджетівналежать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місцевого самоврядування- це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Бюджетний кодекс започаткував дію відносно самостійних 686 місцевих бюджетів, які мають прямі, рівноправні відносини з державним бюджетом, у тому числі:
- бюджет Автономної Республіки Крим;
- 24 обласні бюджети;
- бюджети міст Києва та Севастополя;
- 171 бюджет міст обласного підпорядкування;
- 488 бюджетів районів;
- а також до складу бюджетної системи включаються понад 12 тисяч бюджетів місцевого самоврядування.
Усі бюджети України - від державного до сільського - в сукупності становлять зведений бюджет України.
Зведений бюджет- це сукупність показників усіх бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку держави. Законодавчими органами влади він не затверджується.
Доходи та видатки місцевих бюджетів входять до складу зведеного бюджету і не входять до складу Державного бюджету України.
Побудова бюджетної системи ґрунтується на принципах (рис. 4.2): єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості й відповідальності учасників бюджетного процесу.
Рис. 4.2. Принципи бюджетного устрою
Розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів є важливим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів - видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою і розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування.
Всі доходи місцевих бюджетів поділяють на закріплені і регулюючі.
Доходи місцевих бюджетів складаються з таких елементів:
Власні джерела доходів: закріплені доходи; регулюючі доходи.
Додаткові джерела: дотації вирівнювання; субвенції; субсидії; кредитні ресурси.
Закріплені доходи- це кошти, які повністю надходять до відповідних бюджетів.
Регулюючі доходи- це кошти, які поділяються за нормативами від загальнодержавних податків бюджетам нижчих рівнів для збалансування їх видатків. Нормативи передбачаються у відсотках.
Дотації вирівнювання, субвенції- виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покривають видатки місцевих бюджетів (головним чином обласних).
Кредитні ресурси- це кошти, залучені шляхом державних та місцевих позик під певні державні зобов'язання - облігації.
Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяють на вертикальні - між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні - між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).
Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні - на підставі угоди.
Форми взаємовідносин: бюджетне субсидування, вилучення коштів, взаємні розрахунки, бюджетні позички. Субсидування - це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня: субвенції, дотації. Вилучення коштів - це передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки - передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички - це запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування видатків і надходження доходів). Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи. (Нині в Україні позички можна отримати тільки в банках).