- •Передмова
- •Модуль 1.Фінанси
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність та функції фінансів
- •Тема 2. Фінансова система та фінансовий механізм
- •2.1. Фінансова система України: поняття, структура та загальна характеристика її сфер і ланок
- •2.2. Організаційні основи функціонування фінансової системи України
- •2.2. Організаційні основи функціонування фінансової системи України
- •2.3. Сутність та складові елементи фінансового механізму
- •2.4. Зміст і принципи фінансового планування
- •2.5. Фінансовий контроль: зміст, принципи та види
- •Тема 3. Податкова система держави
- •3.3. Класифікація податків
- •3.4. Податкова політика та податкова система в Україні
- •3.5. Характеристика основних податків податкової системи України
- •Пряме оподаткування
- •Тема 4. Бюджет і бюджетна система держави
- •4.2. Бюджетний устрій та бюджетна система України
- •4.3. Бюджетний процес в Україні
- •4.4. Принципи і форми бюджетного фінансування
- •4.5. Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки
- •Тема 5. Державні доходи та видатки
- •5.1. Економічна природа та класифікація доходів бюджетів
- •5.2. Склад доходів Державного бюджету України
- •5.3. Економічна природа та класифікація видатків Державного бюджету
- •5.4. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи
- •5.5. Склад видатків Державного бюджету. Таємні видатки
- •5.6. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
- •11) Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, Інформаційних агентств;
- •12) Фізичну культуру і спорт:
- •13) Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
- •Тема 6. Державний кредит
- •6.2. Форми державного кредиту
- •6.3. Класифікація державних позик і джерела їх погашення
- •6.4. Державний борг, його формування і обслуговування
- •6.5. Управління державним боргом
- •Змістовий модуль 2.
- •7.2. Організаційні основи функціонування фінансів підприємств
- •7.3. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і джерела формування
- •7.4. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання
- •Тема 8. Фінанси населення
- •8.1. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- •8.2. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •8.3. Фінансові рішення домашніх господарств
- •8.4. Інвестиційна діяльність населення
- •9.2. Класифікація фінансових ринків
- •9.3. Інструменти фінансового ринку
- •9.4. Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку
- •Тема 10. Міжнародні фінанси
- •10.2. Міжнародні фінансові організації і міжнародні фінансові інституції
- •10.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •Модуль 2. Гроші та кредит
- •11.2. Форми грошей
- •11.3. Функції грошей та їх еволюція
- •Гроші як засіб обігу - у функції засобу обігу гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.
- •Гроші як засіб платежу - функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.
- •Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.
- •Тема 12. Грошовий оборот і грошові потоки
- •Суб'єкти грошового обороту
- •12.2. Форми грошового обороту
- •Міжбанківські розрахунки. Від ефективності міжбанківських розрахунків залежить безперервність нормального функціонування економіки.
- •12.3. Грошова маса та її показники
- •Грошова маса
- •Швидкість обігу грошей
- •12.4. Закон грошового обігу
- •Тема 13. Грошовий ринок
- •13.2. Попит і пропозиція грошей. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •Пропозиція грошей та механізм її формування. Під пропозицією грошей мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів м0, м1, м2, м3.
- •13.3. Характеристика облікового ринку та його особливості
- •13.4. Характеристика та операції міжбанківського ринку
- •Тема 14. Грошові системи
- •14.2. Еволюція грошових систем
- •14.3. Форми безготівкових розрахунків
- •14.4. Створення грошової системи України
- •Тема 15. Інфляція та грошові реформи
- •15.2. Вимірювання інфляції
- •15.3. Розвиток та особливості інфляції в Україні
- •15.4. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
- •Тема 16. Валютні відносини та валютні системи
- •16.2. Валютний курс і способи його визначення
- •Методика визначення валютних курсів
- •Зіставлення ефективних витрат виробництва
- •16.3. Валютний ринок: сутність та основи функціонування
- •16.4. Валютна система та її розвиток
- •16.5. Формування валютної системи України
- •Тема 17. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
- •17.2. Номіналістична теорія грошей
- •17.3. Кількісна теорія грошей
- •Кембриджський варіант кількісної теорії грошей
- •17.4. Дж. Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей
- •17.5. Сучасний монетаризм
- •Змістовий модуль 4.
- •Характеристика та ознаки кредитних відносин
- •18.2. Роль кредиту в умовах ринкової економіки
- •18.3. Функції кредиту
- •18.4. Форми та види кредиту
- •Класифікація державних кредитів
- •18.5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види
- •Тема 19. Кредитні системи
- •19.1. Поняття про кредитну систему
- •19.2. Банківська система України і її характеристика
- •19.3. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Тема 20. Центральний банк та його роль в економіці
- •20.2. Функції центральних банків
- •20.3. Національний банк України та його функції
- •20.4. Грошово-кредитна політика нбу
- •20.5. Валютна політика та роль нбу в її реалізації
- •Тема 21. Банківські установи як основна ланка кредитної системи
- •21.1. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
- •21.4. Основні показники ефективності та прибутковості діяльності банку
- •21.1. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
- •21.2. Класифікація та характеристика комерційних банків
- •21.3. Операції комерційних банків
- •Пасивні операції банків
- •Активні операції банків
- •Інвестиційні операції
- •Комісійно-посередницькі операції банків (банківські послуги)
- •21.4. Основні показники ефективності та прибутковості діяльності банку
- •Тема 22. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи
- •22.1. Визначення та функції фінансових посередників
- •1) Проблеми макрорівня:
- •2) Проблеми мікрорівня:
- •22.2. Види фінансових посередників
- •Інвестиційні фінансово-кредитні установи
- •22.3. Банки і банківська система
- •Список літератури
Активні операції банків
Активні операції банківпов'язані з розміщенням коштів і проводяться переважно з метою отримання доходу та для підтримки ліквідності. До активних операцій належать надання кредитів та позичок, купівля-продаж цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові і факторингові операції, інвестиції в основні засоби тощо.
На 1 січня 2012 р. активи всіх 176 комерційних банків України складають 1054,28 млрд грн. Загальні активи (це скориговані резерви під активні операції) - 1211,54 млрд грн.
Розглянемо деякі з них.
Система банківського кредитування- це модель, що відповідає характеру економічних відносин господарюючих суб'єктів. Вона охоплює принципи, методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також контроль у процесі кредитування.
Кредити видаються в межах наявних ресурсів, які має банк. Загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.
Кредитування позичальників має здійснюватися з дотриманням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.
Позички класифікують за багатьма ознаками: умовами повернення і термінами, на які вони надаються, характером забезпечення, методами надання і цільовим призначенням (див. рис. 21.4). За умовами повернення позички поділяються на термінові і безстрокові.
Термінові позичкинадаються на певний строк, до спливу якого банк не має права вимагати їхнього повернення. Вони, у свою чергу, поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до п'яти років), довгострокові (понад п'ять років). Середньо- і довгострокові позички звичайно погашаються не одноразовим платежем, а різними частинами через визначені проміжки часу - місяць чи квартал.
Безстрокові позички- це позички, що надаються без установлення визначеного терміну погашення. Банк може зажадати їхнього повернення в будь-який час без попередження чи з попереднім повідомленням. Якщо банк не вимагає повернення позичок, позичальник погашає їх за своїм бажанням. Такі позички надаються в межах установленого для позичальника банком ліміту кредитування і біржових спекулянтів під забезпечення цінними паперами.
Залежно від забезпечення позички поділяються на забезпечені і незабезпечені. Надання банками позичок пов'язано з визначеним ризиком непогашення їх у випадку банкрутства позичальника чи ж його нечесності. Тому якщо банк недостатньо упевнений у платоспроможності чи чесності позичальника, він вимагає забезпечення позички визначеними цінностями. Характер забезпечення позички залежить від терміну, на який береться позичка. Так, короткострокові позички забезпечуються векселями, товарними документами і цінними паперами, а середньо - і довгострокові - цінними паперами і заставними на нерухоме майно. Позички під забезпечення векселями поділяються на два види: облік векселів і позички під їхню заставу.
Позички без забезпечення (бланкові) представляються під зобов'язання самого позичальника - під соло-векселі (італ. solo, лат. solus - один). Вони більш обтяжливі для позичальника порівняно з позичками під забезпечення. За ними банки стягують більший відсоток. Крім того, при наданні середньо - і довгострокових позичок без забезпечення банк накладає певні обмеження на дії позичальника. Він вимагає, щоб позичальник не знижував розміру оборотного капіталу нижче від визначеного рівня протягом усього періоду заборгованості, обмежує цілі, на які використовується позичка, і суму загальної заборгованості позичальника. Позичальник зобов'язаний періодично представляти банку звіти, що характеризують результати його господарської діяльності, для контролю за дотриманням прийнятих ним зобов'язань і оцінювання його фінансового становища. Банки одержують право на оцінку задовільного чи незадовільного керівництва підприємством-позичальником.
Рис. 21.4. Система банківського кредитування.
Банківські установи застосовують два методи надання позичок. Перший полягає в тому, що можливість надання позички щоразу зважується в індивідуальному порядку на підставі заяви позичальника. Цей метод застосовується завжди при наданні термінових позичок і є одним з методів надання безстрокових позичок.
При другому методі позички надаються в межах заздалегідь установленого банком для позичальника ліміту кредитування, що використовується позичальником у міру потреби випискою чеків на банк. Сума ліміту кредитування встановлюється банком з урахуванням розміру капіталу і фінансового положення позичальника, обумовленого на основі наданої їм фінансової звітності. Вона також залежить від кредитних можливостей банку і загального економічного становища країни в даний період. Установлений ліміт кредитування банк періодично (мінімум один раз на рік) переглядає.
Другий методмає ряд переваг перед першим. Для банку він вигідніший тим, що скорочується обсяг кредитної документації, а для позичальника - виключає необхідність щораз вирішувати питання з банком про одержання позички, а також тим, що при ньому позичальник платить відсотки тільки за дійсно використаними сумами кредиту, а у випадку індивідуальних позичок він повинен оплачувати усю суму з дня його одержання, незалежно від того, використана вона чи ні.
Згідно з чинним законодавством, в Україні банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).
Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використання кредиту, своєчасним і повним його погашенням і сплатою відсотків за ним. Якщо буде порушено умови кредитної угоди з боку позичальника, то банк має право застосувати економічні і правові санкції.
Лізингові операції. Лізинг (від англ. lease - оренда) - це складна торгово-фінансова угода, за якої лізингова фірма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря, купує у виробника певне майно і здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають філіями чи дочірніми підприємствами великих компаній і банків. Кількість їхніх операцій останнім часом швидко збільшується.
Наприклад, у США лізинг устаткування за 90-ті роки подвоївся і перетворився на бізнес із обсягом угод близько 120 млрд дол. Лізинг одержав значне поширення й у Західній Європі. Величина його операцій досягла: у Франції - 14 млрд дол., у Німеччині - понад 7, в Італії - близько 6, у Швеції - більше ніж 3, у Японії вони виросли до 50, а в Австралії - до 12 млрд дол.
Лізингові фірми, які є власниками устаткування, що здається в оренду, мають значний власний основний капітал. Домогтися цього, почавши з нуля і пройшовши всі стадії нагромадження в сучасному суспільстві, вдається небагатьом. Тому більшість фірм починають свою діяльність при безпосередній чи непрямій підтримці банків. Найчастіше лізингові фірми виникають як філії банків.
Незважаючи на те, що при здачі устаткування в оренду вимагаються великі капітальні вкладення для закупівлі устаткування, банк, що займається лізинговими операціями, може одержати ряд переваг, насамперед розширити коло операцій, збільшити кількість клієнтів за рахунок підвищення якості обслуговування, знизити ризик втрат у зв'язку з неплатоспроможністю орендаря, одержати стабільний доход у вигляді комісії з лізингу, заощадити якусь частину засобів за рахунок спрощення організації обліку платежів за лізингом порівняно з бухгалтерським обліком при довгостроковому кредитуванні.
Лізингові відносини виникають так. На прохання клієнта банк за свій рахунок закуповує майно (устаткування, транспортні засоби, сільськогосподарську техніку тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, оплату майнових податків тощо. Клієнт, на прохання якого було куплено майно, укладає з банком строковий договір оренди, в якому визначаються обов'язки орендаря, розмір орендної плати тощо. Плата за лізингову послугу нижча від позичкового відсотка, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати грошову позику для придбання дорогого обладнання.