Грошова маса

Кількість грошової маси визначається державою - емітентом грошей, а саме - його законодавчою владою. Збільшення емісії зумовлене потребами товарного обороту і держави.

В Україні головна причина збільшення грошової маси - держава, точніше великий дефіцит державного бюджету, який значною мірою погашався в 1992-1994 рр. випуском додаткових грошей в обіг. Товарний оборот в той же час у реальному вираженні скоротився через падіння темпів виробництва.

Крім грошових агрегатів (табл. 12.1), які представляють грошову масу, НБУ також визначає показник, що називається грошовою базою.

Таблиця 12.1. Грошова маса, що обслуговує грошовий оборот в Україні 1991-2011 рр. (на кінець року), млн грн

Джерело: bank.gov.ua

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає: запаси всієї готівки поза банківською системою та в касах банків (готівка випущена НБУ і не повернута в його фонди) (М0 + Мкб) та суму резервів банків (КБ) на їх кореспондентських рахунках у ЦБ (М ):

Відмінності між грошовою масою і грошовою базою полягають у тому, що якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи - від найвужчого показника М0 до найширшого агрегату М3, то грошова база охоплює лише сукупність готівки емітованої НБУ та залишки коштів комерційних банків на їхніх рахунках у національному банку. Емітовані національним банком гроші називаються базовими грошима.

Величина грошової маси і грошової бази залежить від стану і розвитку економічного потенціалу, швидкості обігу грошей та інших факторів, передбачених і не передбачених грошово-кредитною політикою. Суттєвим механізмом впливу на створення грошової маси є використання банківськими установами грошово-кредитної мультиплікації.

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошейхарактеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера МV = Р(, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

де V - швидкість обігу грошей;

Р- середній рівень цін на товари (індекс цін готових товарів та послуг);

Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М- середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період (статистична кількість грошей).

Американський економіст І. Фішер здобув визнання у західній економічній теорії завдяки праці "Купівельна спроможність грошей" (1921 р.). У цій книзі він обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються під час здійснення товарообігу (трансакційних операцій).

Показник швидкості обігу грошей (V) називають - показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

- частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб'єктами господарювання;

- рівня розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

- збалансованості попиту і пропозиції на ринку;

- рівня розвитку маркетингу;

- рівня інфляції;

- рівня розвитку економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи, цінних паперів) та інших факторів.

Показник Vпоказує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей.

У банківський практиці швидкість обігу грошей розраховується як відношення номінальної величини ВВП (Р 0) до агрегату М0 або М1.

Наприклад, в Україні в 2010р. ВВП (номінальний) становив 1094,607 млрд грн, грошова маса М1 = 289,894 млрд грн; звідси швидкість обігу грошей V = (1094,607/289,894)= 3,78 обертів (тобто за 1 рік середня швидкість обігу грошової маси, яка входить до агрегату М1, дорівнює 3,78 разу).

В європейських країнах цей показник в середньому дорівнює 8-10 обертів/рік. Це свідчить про іншу динаміку інтенсивності використання запасу грошей в обігу (практично в 2-3 рази), що прямо пропорційно діловій активності всіх суб'єктів господарювання.

З показником швидкості обігу грошей обернено пропорційно пов'язаний коефіцієнт монетизації ВВП - відношення грошової маси до номінальної величини валового внутрішнього продукту:

де КМ - коефіцієнт монетизації;

М - маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М2;

ВВП- річний обсяг, виробленого валового внутрішнього продукту (за поточними цінами);

V- швидкість грошей (кількість обертів грошової одиниці).

Чим вищий цей показник - тим краще. Це пов'язано з тим, що збільшення цього показника вказує на посилення мобільності економіки, яка досягається зростанням ступеня варіантності в поведінці господарюючих суб'єктів: підвищення рівня монетизації ВВП означає, що учасники суспільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні зберігати не в натуральній (у вигляді незавершеного виробництва, виробничих запасів тощо), а у вартісній формі.

Наприклад, в Україні:

- 1996р., коли була введена гривня, рівень монетизації ВВП становив усього 11,06 %:

(М2 _1996р = 9,023 млрд грн/ВВП1Шр = 81,519 млрд грн) х 100%;

- 2008р. (навіть під час світової фінансової кризи) дорівнює53,96 %: (М2_2008р = 512,527млрд. грн./ВВП₂₀₀₈ = 949,864 млрд грн) х 100%.

- 2010р., дорівнює 54,53%:

(М2_2010р = 596,841 млрд. грн./ВВП₂₀₁₀ = 1094,607млрд. грн.) х 100%. Це можна розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості економіки грошовою масою, який привів до поліпшення платіжної дисципліни між усіма суб'єктами господарювання в Україні (за період 1996-2010 рр.).