7. Природно-заповідні території

Відповідно до встановленої класифікації до природно-заповідного фонду належать:

- природні території і об'єкти - біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, заповідники, пам'ятники природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва

У світовій практиці питома вага природно-заповідного фонду складає від 5 до 20% території країни, а площа окремих природно-заповідних об'єктів коливається від 1 до 100000 га. Загальна площа, зайнята природно-заповідним фондом України складає до 4% її території, а у межах адміністративно-територіальних одиниць коливається від 1 до 13%.

До категорії охоронних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в яких дозволяється проведення рекреаційної діяльності, належать національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники.

1.Національні природні парки створюються на територіях з унікальними природними і найбільш цінними історико-архітектурними комплексами і об'єктами, які виключаються з господарського використання і призначаються для проведення природоохоронної, рекреаційної, науково-дослідної і просвітницької діяльності.

Відповідно до основної функції національні парки поділяються на:

- природоохоронні (ландшафтні);

- рекреаційні (спортивно-туристські);

- історико-архітектурні (археологічні, етнографічні, меморіальні)

а за значенням – на:

- міжнародні;

- державні.

2.Регіональні ландшафтні парки створюються на територіях з типовими (або унікальними) природними і історико-архітектурними комплексами і об'єктами, які, як правило, не вилучаються з господарського обороту і призначені для проведення природоохоронної, рекреаційної, науково-дослідної і просвітницької діяльності.

Національні природні і регіональні ландшафтні парки за генетичними ознаками природного середовища поділяються на:

- приморські;

- гірські;

- степові і т.д.

А залежно від розмірів території – на:

- малі (1 – 40 тис. га);

- середні (40 – 75 тис. га);

- великі (75 – 250 тис. га і більш).

Залежно від природно-містобудівних умов розміщення парки можуть бути

- автономними;

- напівавтономними;

- приміськими.

На території національних природних і регіональних ландшафтних парків виділяються відповідні функціональні зони 5.10:

- заповідна зона – формується на основі природних заповідників, заказників, заповідних урочищ і пам'ятників природи і призначена для їх охорони і відтворення; площа заповідної зони складає від 20 до 40% території парку залежно від пріоритету природоохоронної або рекреаційної функції, але не повинна бути менше, ніж 1 тис. га;

- зона регульованої рекреації (25 -55 % території парку) – створюється для організації місць короткочасного відпочинку населення, устаткування туристичних маршрутів і т. д.;

- зона стаціонарної рекреації (10 – 20% території парку), на території якої розміщуються курортно-рекреаційні установи, підприємства обслуговування, місця для нічлігу, відпочинку, туристичні, екскурсійні і прогулянкові маршрути;

- господарська зона (5 – 25% території парку) – призначена для розміщення населених пунктів, комунальних об'єктів, земельних ділянок інших власників, на яких господарська діяльність здійснюється з дотриманням вимог охорони навколишнього природного середовища.

Навколо національного і регіонального парків доцільна організація буферної (охоронної) зони шириною 3 – 5 км на прилеглих до парку територіях з метою захисту від негативного впливу господарської діяльності на урбанізованих територіях. У цій зоні розміщуються структури управління, господарського обслуговування і місця мешкання персоналу парку.

Планувальними елементами національного і регіонального парків є рекреаційні зони, центри обслуговування, ландшафтно-маршрутні коридори, природно-заповідні об'єкти.

При розрахунку рекреаційної місткості національних і регіональних парків нормативне антропогенне навантаження складає:

- на всій території парку - 1 ос./5 га;

- у зоні регульованої рекреації - 1 ос./га;

- у зоні стаціонарної рекреації - 50 ос. /га.

Щільність дорожньої мережі для парку в цілому приймається в середньому 0,2 – 0,25 км/км², а для функціональних зон вона коливається від 0,01 км/км² у заповідній зоні до 10 км/км² – в зоні рекреаційних центрів і комплексів.

3. Біосферні заповідники створюються з метою збереження типових комплексів біосфери на базі природних заповідників ( або національних природних парків) і призначені для природоохоронної, міжнародної науково-дослідної і рекреаційної діяльності. Біосферні заповідники України є складовою частиною всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. На території біосферних заповідників виділяються функціональні зони: заповідна, буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму.

На відміну від вищенаведених видів природно-заповідних територій природні заповідники повністю вилучаються з господарського обороту і мають тільки природоохоронні, науково-дослідні і просвітницькі функції. На території природних заповідників також виділяються функціональні зони – заповідна (резервна), науково-дослідна і господарська. Причому, в заповідній зоні можуть бути виділені ділянки строгої заповідності (еталонна частина) і ділянки регульованої заповідності (відновних робіт).

Заповідники, пам'ятники природи і заповідні урочища відносяться до категорії природно-заповідних територій, що є пізнавальними об'єктами для туризму, екскурсій і елементами експозиційних зон.

На території вказаних об'єктів природно-заповідного фонду при формуванні необхідної забудови і інфраструктури забороняється:

• прокладка комунікацій транзитного транспорту, потужних підземних інженерних мереж, улаштування повітряних ліній електропередачі;

• установка рекламних кіосків, щитів і ін., які порушують сприйняття історичного середовища і ландшафту, пам'ятників архітектури;

• проведення будь-яких будівельних робіт (добудова, перебудова) в існуючих цінних спорудах, окрім відновно-реставраційних, заходів з ремонту і консервації щодо використання пам'ятників, збереження навколишньої історичної забудови і впорядкування території;

• здійснення забудови (жилою, рекреаційною, адміністративною і т. п.) без урахування історично складеного характеру середовища, без дотримання планувальної, масштабної і архітектурної відповідності оточенню.

При планувальній організації природно-заповідних територій для збереження історичного середовища і ландшафту доцільно передбачати винесення шкідливих промислових підприємств, складів, майстерень, що завдають фізичної і естетичної шкоди пам'ятникам і навколишньому середовищу.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА МІСТА