2. Комплексна зелена зона

У міських і сільських поселень передбачається, як правило, безперервна система озеленених територій та інших відкритих просторів, які в поєднанні із заміськими, повинні формувати комплексну зелену зону 8.1. Функціональне зонування зеленої зони, виділення її структурних елементів, розрахунок територій різного призначення у межах міської забудови здійснюється відповідно до ДБН 360 – 92**.

Згідно ДБН 360-92** питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озелененості території забудови) становить 40-50%, зокрема для південного сходу України – 45%. Крім того, в містах з теплоцентралями, підприємствами хімічної, металургійної, нафтопереробної промисловості І класу санітарної шкідливості рівень озеленення слід збільшувати не менше ніж на 15%.

Структура зеленої зони міста включає три категорії озеленених територій:

- озеленені території загального користування;

- озеленені території обмеженого користування;

- озеленені території спеціального призначення (таблиця 8.1).

До першої категорії належать озеленені території, доступні всім жителям міста: парки культури і відпочинку, центральні парки загальноміського і районного значення, лісопарки і парки-заповідники, міські сади, сквери, бульвари, насадження на вулицях і при суспільних установах.

До другої категорії відносять зелені насадження, розташовані на території установ і підприємств: при навчальних закладах, дитячих установах, при клубах, установах культури, науково-дослідних установах, внутрішньо квартальні насадження.

Третя категорія включає зелені зони при промислових підприємствах, захисні від несприятливих природних явищ, водозахисні зони, протипожежні насадження захисного і меліоративного значення, насадження уздовж вулиць, автодоріг, насадження при спецоб'єктах, розплідники, ботанічні і зоологічні сади.

Озеленені території загального, обмеженого користування і спеціального призначення складають і характеризують систему озеленення міста. Зелені насадження загального користування є найбільш важливим показником ступеня озеленення міста.

Класифікація озеленених територій

Таблиця 8.1

МІСЬКІ І ЗАМІСЬКІ ОЗЕЛЕНЕНІ ТЕРИТОРІЇ
ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ					ОБМЕЖЕНОГО КОРИСТУВАННЯ	СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Парки				Малі озеленені ділянки		Санітарно-захисні зони промпідприємств
Заміські		Міські		Міські сади	Житлові території
Багато функціональні	Спеціалі- зовані	Багато функціональні	Спеціалі- зовані
Центри відпочинку на порозі міста	Природні парки	Центральні міські парки	Спортивні	Сади житлових районів	Ділянки дитячих установ	Водоохоронні і меліоративні зони
			Дитячі	Сквери	Ділянки шкіл	Охоронні зелені зони міст
Міжміські центри відпочинку	Етнографічні парки	Районні парки (парки планувальних районів)	Виставкові	Бульвари	Ділянки Вищих навчальних закладів, наукових й ін. установ	Оранжерейні господарства і розплідники
			Меморіальні	Набережні		Коридори інженерних споруд
Багато функціональні центри відпочинку	Історико-культурні парки	Сільські парки	Ботанічні сади (парки)	Пішохідні вулиці	Ділянки установ охорони здоров’я	Кладовища
			Зоологічні сади (парки)		Ділянки підприємств
			Парки розваг і атракціонів

3. ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ ОЗЕЛЕНЕННЯ

Добре озелененим можна вважати місто, в якому на 1 жителя доводиться 20-30 м² і більше зелених насаджень загального користування (характерно для міст-курортів). ДБН 360-92** регламентує норму площі озеленених територій загального користування. Для Донецького регіону для міст з чисельністю населення від 100 тис. до 1млн і більше ця норма складає 16 м², а для міст з промпідприємствами І і ІІ класу шкідливості вона збільшується на 15-20%, але все одно не досягає оптимального значення, приведеного раніше.

Той же ДБН 360-92** визначає час доступності міських парків при пересуванні на транспорті – не більше 20 хв., а парків планувальних районів – не більше 15 хв.

При формуванні системи озеленених територій розв'язуються завдання рівномірного розміщення їх у межах сельбищних територій, ефективного озеленення виробничих зон міста. Озеленені території є просторово зв'язаною системою, в якій крупні ділянки рослинності з'єднуються смугами бульварів, рядових посадок, озеленених набережних.

Планувальна організація озеленених територій залежить від планування міста і від місцевих кліматичних умов. Вона може будуватися у вигляді:

- системи крупних лісопаркових клинів, що сполучають центр міста з парками приміської зони;

- водно-паркового діаметру, пов'язаного із заплавою річки або каналу;

- широкої смуги озеленених просторів, розташованих паралельно забудові;

- відособлених крупних паркових масивів, (що завжди менш ефективно, ніж взаємозв'язане їх розміщення) - рис. 8.1 – 8.4.

При розміщенні парків і садів слід максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймищами. Площу території парків, садів і скверів приймають, виходячи з конкретних містобудівних і природних умов. Проте загальна площа міського парку повинна складати не менше 8-10 га, сади житлових районів і мікрорайонів – не менше 1-3 га.

У найбільших, крупних і великих містах разом з парками міського і районного значення необхідно передбачати спеціалізовані – дитячі, спортивні, виставкові, зоологічні, ботанічні й ін. сади. На територіях з високим ступенем збереження природних ландшафтів, що мають естетичну і пізнавальну цінність, слід формувати національні і природні парки. Їх архітектурно-просторова організація повинна передбачати виділення заповідної, рекреаційної і господарської зон.

Аналіз сучасної вітчизняної і зарубіжної практики озеленення міст показує, що разом із створенням нових, добре озеленених масивів, збереженням і впорядкуванням зелених зон відпочинку у межах міста і за його межами не менш гостро постає питання озеленення районів, що реконструюються.

Рис. 8.1.Зелений клин у Москві впродовж магістралі «центр – ВДНГ»

Рис. 8.2. Водно-парковий діаметр. Москва-річка об'єднує озеленені території та архітектурні ансамблі

Рис.8.3. Лінійно-смугове і периферійне розміщення зелених насаджень в структурі міста:

1 – парки міського і районного значення; 2 – бульвари, набережні сади житлових районів; 3 – захисні насадження; 4 - лісопарки

Рис.8.4. Зелені плями, рівномірно розміщені в масиві забудови (Вашингтон): суцільна заливка – зелені насадження

Озеленення міст різної величини і народногосподарського профілю визначається відмінностями в рішенні питань просторово-планувальної структури. Наприклад, у малих містах немає розчленовування сельбищної зони на житлові райони; загальноміський центр і заміські місця відпочинку знаходяться в пішохідній доступності. Тому в систему зелених насаджень малого міста (рис. 8.5) включаються мікрорайонні сади, міський парк і озеленені пішохідні дороги, що зв'язують їх.

Великі міста, розчленовані на декілька житлових районів, мають складнішу систему озеленених територій (рис. 8.6).

Система озеленення найбільших міст, відображаючи особливості їх архітектурно-планувального рішення, тісно пов'язана з характером природного ландшафту. Так, в місті, розташованому на обох берегах річки, схема озеленення будується уздовж водно-зеленого діаметру (рис. 8.7). У великих містах, розташованих на піднесених вододільних плато, що перетинаються мілководими річками, система озеленених територій створюється по іншій схемі (рис. 8.8).

У курортних містах система озеленення будується за принципом максимального використання природнокліматичних чинників для лікування і захисту від дії несприятливих місцевих кліматичних явищ.

У всіх випадках при формуванні комплексної зеленої зони на першому плані стоїть досягнення максимального соціального ефекту.

Рис. 8.5 Рис. 8.6

Рис.8.5. Система зелених насаджень малого міста: 1 – міський парк; 2 – зелені насадження мікрорайонів; 3 – місця масового відпочинку; 4 – лісові масиви; 5 – зелені насадження уздовж магістралей; 6 – центр міста

Рис. 8.6. Система зелених насаджень крупного міста: 1 – сади житлових районів, мікрорайонів і пішохідні шляхи; 2 – озеленення міських магістралей; 3 – вітрозахисна зона, 4 – санітарно-захисна зона; 5 – розплідник; 6 – місця масового відпочинку; 7 – центр міста; 8 – ділянки установ культури і освіти

Рис. 8.7 Рис. 8.8

Рис. 8.7. Система зелених насаджень найбільшого міста, розташованого на великій судноплавній річці:1 – зелені насадження; 2 – лісові масиви; 3 –міська забудова; 4 – території приміської зони; 5 – місця масового відпочинку; 6 – вулиці і дороги

Рис. 8.8. Система зелених насаджень найбільшого міста, розташованого на вододільному плато: 1 – міські зелені насадження; 2 – міська забудова; 3 – місця заміського відпочинку; 4 – лісопарковий пояс