Лекція 7. Виробничі території.
Розміщення і структура промислових районів міста.
Захист навколишнього середовища від забруднення
Структурово-логічна схема змісту лекції
1. РОЗМІЩЕННЯ І СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ МІСТА.
У межах виробничої території, залежно від переважаючої функції формуються такі виробничі зони 5.13:
промислові (промислово-виробничі);
наукові (науково – виробничі);
комунально-складські;
сільськогосподарського виробництва.
Виробничі об'єкти мають бути розташовані відповідно до функціонального зонування території міста з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог.
2. ПРОМИСЛОВА (ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧА) ЗОНА 7.1.
При розміщенні санітарно безпечних виробництв можуть створюватися комплексні виробничо-сельбищні зони.
Загальні принципи формування промислової зони:
частина території з виробничими функціями може складати 60 – 65% загальної площі зони;
виробничі об'єкти розташовують компактно без значних функціонально сторонніх утворень;
промислова зона обов'язково забезпечується транспортними зв'язками з іншими функціональними зонами міста;
при розміщенні промислової зони враховується чинник збалансованості місць прикладання праці і місць мешкання;
для повноцінного функціонування промислової зони створюються один або декілька центрів суспільного обслуговування, переважно на стиках з сельбищними територіями;
до складу центрів суспільного обслуговування включаються управлінські, науково-проектні, інформаційні установи, а також об'єкти КПО, пункти охорони здоров'я.
Залежно від розмірів території промислової зони, функціонально-територіальній і архітектурно-планувальній організації в її межах виділяються наступні структурні елементи (рис. 7.1):
- промисловий район 7.2
- промисловий вузол 7.3
- територіальна група підприємств 7.4
- окреме підприємство
У повному складі ці структурні елементи формуються на території промислових зон площею від 500 до 2000 га.
Рис. 7.1. Структурні елементи промислової зони:
I – схема функціонально-планувальної організації промислової зони в плані міста;
II – структурна модель промислової зони в плані міста:
1,2,3 – відповідно підприємство, промисловий вузол, промисловий район, 4 – промислова зона, 5 – об'єкти невиробничої сфери, 6 – багатофункціональні центри застосування праці, 7 – межі планувальної зони міста, 8 – межі планувального району, 9,10,11 – сельбищні райони, 12 – напрями перспективного територіального розвитку, 13 – зелені насадження (за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Принципова схема просторової організації промислових зон, районів і вузлів у межах великого міста показана на рис. 7.2, варіанти їх розміщення – на рис. 7.3, архітектурно-планувальна організація фрагмента промислової зони на рис.7.4.
Рис. 7.2. Просторова організація промислових зон і районів у межах великого міста. Принципова схема: 1 – території загальноміського і районних центрів обслуговування, 2 – сельбищні території, 3 - озеленені території, 4 – промислові території, 5 – центральна зона міста, 6 – серединна зона міста, 7 – периферійна зона міста, 8 – межі промзони, 9 – межі промрайону, 10 – межі промвузла (за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Рис. 7.3.Схеми розміщення промислових зон і районів у межах міського плану:
а – формування локальних сельбищно-промислових районів, б – формування централізованих промислових зон, в, г – формування комплексних сельбищно-виробничих зон: 1 – сельбищні території, 2 – центри обслуговування, 3 – промислові території(за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Рис. 7.4. Схема детального планування промислової зони: 1 – промислова забудова, 2 – житлова забудова, 3 – комунально-складська забудова, 4 - санітарно-захисні зони(за Довідником проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001)
Промислові райони 7.2 міста за архітектурно-планувальними умовами і чинниками формування поділяються на містобудівні категорії з відповідним складом підприємств:
I категорія - райони, призначені для розміщення підприємств, що продукують виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту, а також виробництва, що характеризуються особливими умовами (пожежо- і вибухонебезпека, радіоактивність); вони формуються на значній відстані (500 – 1000 м) від сельбищних територій;
II категорія - райони, призначені для розміщення підприємств, що не виділяють шкоди для атмосфери, але вимагають залізничних під'їздів; вони формуються, як правило, в периферійній частині міста на відстані 100-300 м від сельбищних територій;
III категорія - райони, призначені для розміщення підприємств з невеликим вантажообігом (не більше 40 автомашин на добу в одному напрямі), які не виділяють шкідливих речовин; вони формуються у межах сельбищної території з мінімальними санітарно-захисними розривами від житлової забудови (50 м).
Великі промрайони (при чисельності підприємств більше 40) доцільно розчленовувати на промислові вузли 7.3 (рис. 7.5) і територіальні групи підприємств 7.4.
Промрайони і вузли можуть розташовуватися як в центральній, так і в периферійній частинах міста. Перші формуються з підприємств з прогресивними екологічно чистими технологіями при інтенсивному використанні внутрішньозаводських територій, другі – з відносно обмеженою галузевою різноманітністю (або спеціалізовані) при менш інтенсивному використанні території.
Під час проектування промислових зон районів і вузлів приймаються такі середні показники загальної площі їх території залежно від видів підприємств:
металургійні заводи з повним циклом і пов'язані з ними коксохімічні цехи і енергетичні допоміжні об'єкти, а також підприємства нафтохімії і хімії – 1000-1500 га;
металургійні заводи з неповним циклом, заводи важкого і середнього машинобудування з урахуванням об'єктів енергопостачання і об'єднаних будівельних баз - 750-1000 га;
багатогалузеві комплекси підприємств важкого і середнього машинобудування з допоміжними об'єктами і резервними майданчиками 300-700 га;
спеціалізовані комплекси середніх і малих підприємств важкого і середнього машинобудування, крупних підприємств легкої промисловості з енергетичними і супутніми об'єктами і під'їзними шляхами – 50-150 га;
Рис. 7.5. Проект планування промислового вузла в місті:1 – машинобудівний завод, 2 – приладобудівний завод, 3 – ремонтний завод, 4 – завод електропобутових приладів, 5 – завод сільськогосподарського машинобудування, 6 – завод залізобетонних конструкцій, 7 – кабельний завод, 8 – ТЕЦ , 9, 10 – водопровідні споруди, 11 – очисні споруди каналізації, 12 – санітарно-захисна зона, 13 – резервні території
Розміри територіальних груп підприємств залежать від місця їх розташування в структурі міста і галузі промисловості:
при розміщенні поблизу крупних транспортних об'єктів для середніх підприємств легкої промисловості і підприємств середнього машинобудування – це 100-150 га;
за умов позасельбищного розміщення і обслуговування залізничним транспортом і невеликих підприємств машинобудування легкої і харчової промисловості – 50-100 га;
при розміщенні в сельбищній зоні для санітарно безпечних підприємств легкої промисловості (без обслуговування залізничним транспортом) переважно з багатоповерховою забудовою – до 20 га.
Схеми генеральних планів окремих підприємств зображені на рисунках 7.6. – 7.9.
Рис. 7.6. Схема генерального плану комплексу харчових підприємств у складі: пивоварний завод, завод лікерних і горілчаних напоїв, завод безалкогольних напоїв, виноробний завод і завод шампанських вин.
Рис. 7.7. Завод об'ємної пряжі: а. схема генерального плану; б. детальне планування передзаводської площі
Рис. 7.8. Схема генплану підприємства точного машинобудування (ліворуч); праворуч – відкрита автостоянка на передзаводській площі
Рис. 7.9. Підприємство приладобудування. Схема генерального плану: 1 – центральна прохідна, 2 – автостоянки для легкових автомобілів, 3 – заводоуправління, 4 – цех первинної обробки, 5 – цех заготівки, 6 – цех матеріально-технічного постачання, 7 - автостоянки для вантажних автомобілів, 8 – прохідна, 9 – автоваги, 10 – вентиляційна установка, 11 – тепловий пункт, 12 – трансформаторна, 13 – компресорна, 14 – насосна, 15 – резервуар води, 16 – склад готової продукції, 17 – склад сировини, 18 – складальний цех, 19 – пусконалагоджувальний цех, 20 – обчислювальний центр, 21 – конструкторське бюро, 22 – зупинка громадського транспорту
Зверніть увагу!
При проектуванні виробничої території необхідно створювати санітарно-захисні зони із включенням їх у єдину систему озеленення території міста.
Розміри санітарно-захисних зон визначаються залежно від впливу промислових підприємств на навколишнє середовище як можливих джерел забруднення (викиди газу, пилу, створення шуму, вібрації, радіації і т. д.) і приймаються відповідно до діючих санітарних норм і правил (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Міністерство охорони здоров'я України, 1996).
У санітарно-захисних зонах не допускається розташування житла, дитячих дошкільних установ, шкіл, установ охорони здоров'я і відпочинку, спортивних споруд, парків і садів загального користування, садівничих товариств і городів.
Зелені насадження санітарно – захисних зон можуть складати 60-70 % (але не менше 40) її території.
На території промзони, її структурних елементів і санітарно-захисних зон не допускається облаштування відвалів, шламонакопичувачів і звалищ промислових відходів. Ділянки для них розміщуються за межами промпідприємств і другого поясу зони санітарної охорони підземних джерел водопостачання з дотриманням відповідних норм.