9. Земельні і лісові ресурси

Земельні і лісові ресурси - це орні землі, лісові площі, пасовища і сінокоси, болота, землі несільськогосподарського використання. Основними чинниками забруднення ґрунтів є тверді промислові і побутові відходи, пестициди, викиди шкідливих речовин промисловості, енергетики і транспорту, а чинниками деградації ґрунтів – затоплення, заболочення, засолення земель, ерозійні процеси.

Для охорони всіх видів земель – сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості і транспорту, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного і історико-культурного призначення, лісового і водного фондів, земель запасу – необхідно дотримуватися вимог земельного законодавства України.

Ці заходи розробляються у складі проектів землеустрої, які виконуються так само як і містобудівні за ієрархічним принципом від глобального до локального рівня.

10. Шум, електромагнітні поля, радіація

А) ШУМ

Основними джерелами шуму є: промислові підприємства, транспорт (залізничний, автомобільний, річковий, повітря) і інші об'єкти.

Рівні шуму визначаються показником «дБА» (у децибелах), що характеризує фізіологічно допустимий поріг сприйняття звуку людиною залежно від режиму його життєдіяльності (праця, побут, відпочинок) – таблиця 7.1

Допустимі рівні шуму на територіях різного функціонального призначення з урахуванням часу доби

Таблиця 7.1.

Функціональне призначення території	Еквівалентний рівень шуму, дБА
	З 700 до 2300	З 2300 до 700
Сельбищні території населених пунктів	55	45
Житлова забудова, що реконструюється	60	50
Території житлової забудови поблизу аеродромів	65	55
Зони масового відпочинку і туризму	50	35 – 40
Санаторно-курортна зона	40 - 45	30 – 35
Території заповідників і заказників	До 25	До 20

Конкретні заходи щодо захисту від шуму міського середовища проектуються на локальному рівні.

Між житловими і громадськими будівлями і прилеглими до них територіями і об'єктами – джерелами зовнішнього шуму створюються санітарно-захисні зони (озеленені смуги, екрани і т. д.): від підприємств з рівнем шуму понад 120 дБА – шириною 1000 м, 100 дБА – 500 м, 80 дБА – 300 м.

Б) ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ

Такі об'єкти, як радіотелевізійні станції, промислові генератори, повітряні лінії електропередачі високої напруги випромінюють електромагнітну енергію і створюють поля негативного впливу на здоров'ї людини. Спеціальний захист населення від впливу електромагнітних полів повітряних ліній електропередачі (ЛЕП) напругою 220 кВ і нижче не передбачається.

Для розміщення ЛЕП напругою 330 кВ і вище відводяться території на значній відстані (до 100 м) від житлової забудови. При розміщенні ЛЕП напругою 750 – 1150 кВ передбачається створення санітарно-захисних зон між ними і межами поселень шириною 250 – 300 м. На території санітарно-захисних зон забороняється розміщення житлових і громадських будівель, стоянок транспорту, складів нафтопродуктів і т.д.

Уздовж трас ЛЕП з обох боків створюються охоронні зони шириною до 55 м від проекції крайніх дротів.

В) РАДІАЦІЯ

Джерела радіоактивного забруднення навколишнього середовища - зовнішнє випромінювання від атомних станцій, пункти поховання радіоактивних відходів, пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів, наслідки аварій на атомних станціях тощо.

Основним джерелом небезпечної радіаційної обстановки в Україні як і раніше є наслідки аварії на ЧАЕС. Загальна площа забрудненої території (без зони відчуження) складає 41 тис. км². Тут розташовані 2215 поселень, у яких проживає більше 2,4 млн. чоловік. У зв'язку, з чим на законодавчому рівні виділені відповідні зони і правовий режим їх використання:

• Зона відчуження і обов'язкового відселення

• Зона гарантованого добровільного відселення

• Зона посиленого радіоекологічного контролю

При проектуванні міських і сільських поселень необхідно враховувати ареали радіоактивного забруднення території України, які визначені на спеціальних картах, а при розміщенні конкретних об'ємів житлово-цивільного будівництва за радіоекологічним паспортом вибраної території.